З тыжденника но. 7: «Скоропис»

Деси-м стратил, або призабыл, але што ся одвлече, тото не втече. Хоц тота інформация то сухар, зсохнений як трава вчас літньой долготырваючой спекоты (місяц в днешнім інтернетовым світі рахує ся як тисяч років тому столітя), уйко Ґуґль, або тета Ґамбокнижка все нам припомнут дашто файне до Скоропису. Давно, давно тому, т.є. в марци того рока, ґорлицка украіньска орґанізация, котра в назві хоснує лемківскій етнонім (не все, а лем товды, коли треба, напр. вчас внескуваня о державны грошы), на своім засіданю выдала документ, адресуваний до соймовой комісиі од меншын, з копійом до «всіх і вся». В своім писмі застарана єст м.ін. о властиве модеруваня історичной політикы зо стороны власти польской державы взлядом… но кого? Уж поясням, бо то не такє ясне. Найперше чытаме о «сиґналах зо стороны меншыновых середовиск», потім о історичных місцях памяти «єдной і другой стороны», пак о спільным креуваню «сторонами і медиями історичных героів», жебы, завершаючы писмо до соймовой комісиі, выголосити просьбу о дискусию на тему спомненых проблемів з участю «нашого середовиска». Незаправлений чытач (што видно было в фейсбуковых коментарях) здурніл одраз, бо не знат ся на маркетінґу і старым маркетінґовым тріку «на гамбурґера» – обудувати інформацию крас выпеченом булочком, вштуряючы до середины своє (т.є. тото, чого на перший взгляд не видно). О Лемках – хоц в тым примірі то може і добрі – орґанізация, котра має іх з назвы объєднати, не споминат. О історичній політиці і Лемках – тіж ніт. Зато вельо застараня видно в плянуваній на осін 2016 р. премєрі фільму «Волынь» і польско-украіньскых односинах. А о тым – два абзацы ниже…

***

По правді, ани ся не чудую, же Объєднаня Лемків не все хоче за барз експонувати свій ідеолоґічний профіль. Далекій єм, жебы оцінювати, хто ся кым чує, бо то право і воля каждого чловека. Ани нич мі до того, же, може і «тріком на гамбурґера», мало не 10 років представником – подібно же лемківской етнічной меншыны – в Спільній Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын менувала ся голова той орґанізациі. Коли ти дают – бер, кєд бют – втіч. Лем же тото вшытко єст барже покомпликуване. Принимаючы украіньску достоменніст, хотіл-не-хотіл приняла цілий баґаж украіньской істориі, а враз з ньом позитивны і неґативны стереотипы. Зо стереотипами єст ріжні. Тых першых єст о вельо меньше, бо більшіст люди барже ся зацікавит тым, же голова мала бы мати зо дві-три головы, або жадной, як тото, же голова мат лем єдну голову. При тым, не каждий мат потребу ясно експонувати, ци єст білий, ци чорний. Жебы мя дахто злі не понял, не іде мі о кольор скоры, лем о речене експонуваня – дакому ліпше быти сірым. Товды, залежні од політичной конюнктуры, і до білого, і до чорного – єдна дорога.

***

Давно тому (іщы давнійше як в марци т.р.) єдны науковці, в рамках науковых досліджынь, рішыли выдавати ґазету. Мала она інформувати лем о добрых новинах. Не тяжко ся додумати, же мало хто хотіл чытати журнал без вісти о авіякатастрофах, скандалях, землетрясіню, вбивствах і інчых планных подіях. Протиставний експеримент зробили інчы науковці, котры выдавали на потребу досліджынь таку ґазету, в котрій ани єдна буква не была змарнувана на позитивну віст. Тота выходила долше, але і она не мала бы обставин, жебы долго втримати ся, кєд бы вошла на свобідний рынок. Може здавало бы ся, же мікс позитивных і неприємных новин оддає нашу натуру, жыют іщы на світі такы люде, што хотіли бы чытати лем добры новины. Возме сой для приміру інчу, як выже приведену, голову. Тота же голова на фейсбуковій ґрупі «Лемковина» написала, же «Талергоф і січовикы то головний спосіб будуваня Твоіма [зворот до фейсбуковича] ідеолоґічныма приятелями неґативного образу Украінця» (тлумачыня моє, хоц не знам, з якого то языка). Стрясло мя, бо на скоро прочытал єм тото речыня, же ішло о «неправильний образ». А вказало ся, же то лем «неґативний образ». Уфф, треба більше спати, бо чловек не знат, што чытат.

***

Обіцял єм, зато вертам, хоц аж в тым абзаци. Здібністю рецензувати фільмы, котры іщы не накручены, гонорує ся підписана під резолюцийом нова голова ґорлицкой орґанізациі, споминаючы медже верхньом і нижньом частю гамбурґера о фільмі «Волынь» Войцєха Смажовского (выйде осіню 2016). Подібно його акция має ся розгрывати деси на Волыню, але нихто того не потвердил, бо продуценты стережут вшыткых інформаций, звязаных з екранізацийом. Другє, о што боіт ся голова, же має тыкати польско-украіньскых реляций в сороковых роках минулого столітя. Шырокій розмах має тота орґанізация, репрезентуюча Украіців з Лемківщыны. Але, але… Кєд спомнеме сой єй влонишній успіх, потверджений документом Міністерства Середовиска Польской Республикы, коли нашла лемківскы лісы в підляшскым воєвідстві – вшытко пояснене. За новом кодифікацийом – Волынь то тепер середня «Лемківщына». Зато, ачий находит ся в центрі увагы.

Скорописал: Демко Трохановскій

Скоропис ЛЕМ.фм+ найдете в каждым номері нашого тыжденника ЛЕМ.фм+, котрий доступний єст по правій страні нашого порталю. Пиште до нас на tyzdennyk@lem.fm.