Писателька русиньской душы

Днесь бы ся дожыла 65-ох років русиньска писателька, журналістка Марія Мальцовска. Із той нагоды приносиме вам статю Анны Кузмяковой, котра вышла в новинках Інфо Русин 8/2016 під назвов Писателька русиньской душы. Присвячено 65-ій річніці од народжіня Марії Мальцовской.

Марія Мальцовска, родом Параскова, народила ся 5-го мая 1951-ім році у селі Руськый Потік, як наймолодша дітина ку своїм трьом сестрам і двом братам. По Основній інтернатній школі в Гуменнім, абсолвовала середню і высоку школу (ФФ УПЙШ) у Пряшові. Спочатку робила в україньскых редакціях Дукля, Нове життя і Дружно вперед, де публіковала свої прозаічны творы, але і в календарях, колектівных збірниках, як наприклад Молоде вино (1982). Єй перша авторьска книжка під назвов Юлчина тайна вышла в Словацькім педаґоґічнім выдавательстві у 1988-ім році. У своїм дебуті М. Мальцовска головну увагу зосередила на судьбу чоловіка, на гляданя істины, його внутрішнього світа в нелегкых жывотных сітуаціах. О три рокы пізніше – в 1991-ім році, з пера молодой авторкы выходить далшых вісем оповідань під назвов Поточина. Назва книжкы походить од потічка, котрый тече попід родный дом авторкы, де М. Мальцовска любила ходити по його бережку черьпати іншпірації про свої творы, стрічати людей, бісідовати о їх жывотных періпетіах, о своїх родаках, з котрых многы стали єй прозовыма героями. Тото была і послідня книжка, котру Мальцовска написала по україньскы.

В другій половині 1991-го року, по вынику Русиньской оброды – першой пореволучной русиньской орґанізації, зачінать выходити і русиньска преса. Найперше културно-хрістіаньскый часопис Русин (1990) а о рік пізніше і тыжденник Народны новинкы (21-го авґуста 1991 р.). Ту вєдно з авторков тых слов (АК), Марійов Мальцовсков, Аннов Плішковов на челі з Александром Зозуляком, шефредактором русиньской періодічной і неперіодічной пресы, зачінать робити оптімістічна молода штирка русиньскых ентузіастів, писати статі, котры были в тім часі заміряны на тото найосновніше посланя – возроджованя Русинів у вшыткых областях културно-сполоченьского жывота. У тых періодіках друковала свої статі М. Мальцовска до кінця свого жывота (28-го септембра 2000 р.), але таксамо в Народных календарях, Літературных алманахах. Міцне на емоції біоґрафічне оповіданя Материна свічка і далшых 11 проз М. Мальцовской вышло у першій по русиньскы выданій книжці Манна і оскомина (Русиньска оброда, Пряшів, 1994 р.) з выдавательства Русиньской оброды, Світового конґресу Русинів, Сполку русиньскых писателів Словеньска і іншых русиньскых орґанізацій вышли в авторстві М. Мальцовской і далшы інтересны творы – Приповідкова лучка (1995). У 1999-ім році была за книжку Під русиньскым небом, як перша жена оцінена Міджінароднов літературнов преміов Александра Духновіча, котру каждый рік уділює Карпато-русиньскый дослідный центер в США, а за книжку Русиньскы арабескы,   ся у 2001 році стала носительков Ціны Словацького літературного фонду в Братіславі.

Майстерство писательского кумшту М. Мальцовской спочівало в детайлах фарбистого описованя окремых характерів особ, жывотного оточіня і каждой до дрібности передуманой дії. Але таксамо і інтересны формы выкладу пригод, котрыма доказала тримати чітателя у зведавости і напрузі. Хто зачав чітати єй оповіданя, не міг перестати, бо хотів знати, што ся буде діяти з єй прозовыма героями, котрыма не быв нихто іншый, як нашы люде – Русины. До такых інтересных книжок належыть Зелена фатаморґана (2007) ці Єдина стріча (2007). У послідніх роках ся презентовала двома частями книжок Сто вызнамных Русинів очами сучасників.  Плановала выдати і далшы части, але закерна хворота перевала єй творчі і родинны планы.

До біоґрафії треба додати, же од 2008-го року наступила М. Мальцовска на путь научно-педаґоґічного діятельства, як асістентка  на Інштітуті русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Смутно писати о чоловіку, котрого сьме добрі познали і пережыли з ним скоро цілый актівный жывот, знали його планы, заміры, хотіня – видіти на порядку свої діти – оженити сына Володя, выдати дівочку Наталку, дожыти ся з мужом Володьом внучат. Написати свій жывотный роман… Тото собі наша писателька русиньской душы взяла до гробу над свою родну Поточіну в Руськім Потоці.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА