Новий номер ЛЕМ.фм+ уж доступний!

Входиме в період Великого Тыжня, чым – як бы не обертати і смотріти з каждой стороны – Лемковина помалы діганят Пряшівску Русь. Не лем пілнічний бік русиньскых Карпат одсвяткує Великден, бо і Підкарпатска Русь та інчы русиньскы реґіоны з юлияньскым календарьом заспівают в ніч з суботы на неділю славний тропар «Христос Воскресе».

Кус ся нам покомпликувало з тыма календарями. Єдны празднуют по новому, другы по старому, але не зато приводжу тот проблем, жебы-м хотіл писати о церковных справах, а зато, же по траґічным для нас ХХ столітю, під його конец, зас зачали сме быти єдно. Ґу тому уж дашто зроблене, але вельо не вшытко. Од політичных перемін 90. років минулого віка зачали сме ся сходити на першых Світовых Конґресах Русинів, конґресах русиньского языка, молодіжных літніх таборах, або на інчых, не все офіцияльных стрічах. Хоц примір ріжных літургічных календарів послужыт мі лем до вказаня, же сут справы, котры не сут залежны од нас, та в більшости самы можеме рішати, як має выглядати русиньскій світ довкола нас. Лем – як зо вшыткым – треба хотіти.

Недавно, при нагоді світового фінансового кризису, в Евросоюзі вели ся дискусиі о Европі двох скорости. Першу «скоріст» мали бы творити державы, котры уж приняли спільну валюту евро, другу – тоты, што іщы того не зробили, не хотят зробити, або з причыны не выполніня деякых критерий, не можут іщы того зробити. Перекладаючы проблем на Русинів, мы твориме такій міні Евросоюз (назвийме го Русинсоюзом) – то три компактно положены карпатскы реґіоны, дакус дальше од них другы державы і «еміґрантскы» териториі. То, по правді, лем символ, понеже в ґлобальным селі центрами стают ся близшы і дальшы од Карпатской Руси міста: Ґорлиці, Пряшів, Ужгород, Краків, Вроцлав, Братислава, але єдніст Русинсоюза – з його ріжныма скорістями розвитку русиньского руху і пониманя ідеі спільноты – мож порівнати до проблему підходу приняти вшыткыма державами Европейской Уніі спільну валюту, до чого, зрештом, зобовязал ся каждий член-держава, входячий до европейской спільноты.

На европеістичных студиях вчыли мя (хоц товды не была то наука, лем доґмат), же Европа ся не може розпасти. Од тамтого моменту не минули ани 3 рокы, а видиме, же іміґрацийний кризис, плянуваний Брекзіт і можливы наступны «екзіты», ци меньше горяче смотріня на Брукселю зо стороны декотрых членьскых держав (а предовшыткым вельох громадян), доцяп неґує тоту евроентузиястичну тезу. В нас – не інакше. Хоц не єм в силі повісти, кілько маме «русинпесимістів» і «русинентузиястів», неґуючых, або будучых прихыльниками інтерреґіонального русиньского руху, то в каждій державі найдут ся сторонникы обох напрямів. Зато лем од нас залежыт, ци будеме пропаґувати панрусиньскы ідеі, підкрисляти русиньску етнічну спільноту, або – з другого боку – контестувати єй во вшыткых вымірах, бесідуючы о меньше-більше понятій історичній близкости поєдных русиньскых реґіонів, а в крайных примірах – выбераючы, подібно близшу як русиньска(!), украіньску достоменніст.

Маме тіж Русинсоюз першой, другой, або і третьой скорости. Німці і Франция в Евросоюзі грают першы гушлі, потігаючы смык шыроко, даючы евроінтеґрацийну музыку, котра не для каждого уха приємна. В нас лідером остає Пряшівска Русь. Повело ся ій мати днес міцно розвинену катедру русиньского языка на Пряшівскым Університеті, професийональний Театр Александра Духновича, підпераны державом інституциі культуры і інчы. Вєдно з Пряшівщыном іде Лемковина, хоц аж такого богатства не мат, але ґу ньому стремит, творячы тандем з Пряшовом і потверджаючы, же інтерреґіональна выміна культуры, выдавництв, а предовшыткым ідей і думок єст можлива. З другыма русиньскыма реґіонами єст дакус планно. Підкарпатска Русь, в котрій дримле найбільша сила, жде на свій момент, жебы полністю прилучыти ся ґу двом карпатскым реґіонам, а може в будучым остане лідером, коли лем Украіна, вызнаючы права Русинів, остане причыслена до ґрупы цивілізуваных, демократичных держав світа. Бачваньска Русь на днес єст міцна сама в собі, але остає деси там далеко, не барз охочо смотрячы на Карпаты. Мадярскы, чешскы, румуньскы Русины, хоц зъєднаны в Світовым Конґресі Русинів, з причыны слабости той орґанізациі, тіж не представляют ініциятиві быти в панрусиньскій команді Русинсоюза. Як видиме – потенциял єст, але мусиме го фурт стимулювати, смотріти на своі можливости і творити єдніст, не обзераючы ся на другых, експонуючы наше русиньскє богатство.

Зачал єм од літургічных календарів, котры диктуют духовий порядок жытя вельох Русинів. Они нам нич не вадят, най буде іх і пят. Коли достережеме позитивний аспект тото, же святкуючы за новым стильом запросят нас до спільного великоднього стола, буде нагода запросити іх і до нас. Най державны границі, календарі і вшытко, што од нас незалежне, не буде перешкодом, а тым, што обернеме на хосен. Божскє оддайме Богу, цисарскє – цисарьови. Кєд на перше не маме влияня, занимайме ся другым. Стрічайме ся при спільным русиньскым столі як найчастійше.

Так зачынаме шестий, за порядком, номер панрусиньского тыжденника ЛЕМ.фм+, котрий доступний єст по правій стороні порталю lem.fm. Сердечні просиме чытати, коментувати, передавати другым. Пиште до нас на tyzdennyk@lem.fm. Приємного чытаня!