Раз
«Небезпечным союзам», повісти выданій в 1782 р. ґенералом Шодерло де Лакло, одраз придано опінію аморальной, скандаличной і зопсутой. Што так міцно порушыло чытальників? А лем тото, што автор констатує факт, же під доказами позоруваной побожности прудерийных соспільных еліт, люди гонору і чествуваной аристокрациі, крыют ся головно вырахуваны інтриґы, зависти, нечыстота поступків і фальшывіст постав. Єдином пасийом, котра занимат героів повісти єст романсуваня. Очывидно, никотре не занимат нияка робота. Аристокрация не єст од роботы. Старчыт, же в іх жылах плыне блакітна кров, а выхованя утвердило іх в пересвідчыню, што сут ліпшы од вшыткых інчых, котры сут гіршы. До того, коли мают стабілізуваны доходы, придбаний маєток, не мусят ся трапити ничым більше. Можут спокійно вести облюблены романсы, огваряти, та примушати інчых до желаного собом поступлюваня, заєдно циґанити і не дати ся зімати другым на ниякым гріху. Типовы представникы описаной горі ґрупы то віцеґраф де Валмон і маркіза де Мертей. Сут очытаны, інтеліґентны, лем лінивы, ледачы і знуджены жытьом. Для свойой приємности складают інтриґы і лем нима ся кормлят.
Конструкция повісти де Лакло основана єст на цитуваню листів, кореспонденциі головных героів. В тых писмах такой кажде слово маркізы і віцеґрафа є назначене лже-приятельством, лже-одданьом і лже-любовю. Листовні ведут маніпуляторску гру і бавлят ся конвенцийом, котру самы приняли. І хоц кажде з них має чысленны неґативны прикметы, а іх поступлюваня єст доказуваньом безперерывной пацятины, то чытальникы з приємністю кібіцуют тій грі і чорным повістьовым характерам. І по вельох столітях не мож ся не дати понести солодкому лицемирству, перверсийному лукавству і фалечности. Чом? Бо од тамтого часу мало ся змінило в просторі епістолоґрафіі.
Два
За вісьлицкыма статутами в Польскій Короні в 1347 р. была введена свобода слова. Скоро зачала обовязувати і на прилученій в тым часі обшыри цілой Галицкой Руси, в рускых городах – Перемышли, Саноку і по цілій Лемковині. Придаст ся тота констатация, як основна заувага в кінци тексту.
Право до свобідной выповіди функцийонувало найперше як природне, звыкове і было ограничене лем браком технічных можливости іх пошырюваня. З часом, з політичных причын, свободу слова ограничали власти, а інституцию цензуры надзвычайні розвинула Церков. Од непамятных часів творили спискы книг, котры дозвалят ся печатати, і тых заказаных. Цензурувано і назначано творы авторів, котры сут неправильны, якых чытаня є заказане з огляду на дачыє арбітральне рішыня. Декторы авторы самы сой были цензорами і, цілю приподабати ся начальству, творили панеґірикы в чест актуальных власти. Тот рід цензуры доднес остає всеприсутным, природным ограничыньом свободы выповіди. Лем на автоцензуру доднес нихто не придумал скуточного лікарства, і я сам го не дам.
В демократичных державах найчастійше не хоснує ся інституцийной, превенцийной цензуры. В 1787 р. громадяне Зъєднаных Штатів Америкы, нововозникшой державы, приняли конституцию. Записали в ній чысленны громадяньскы права, котры мали допомочы в реґуляциях соспільных односин і ґварантувати каждому належны свободы. Скоро ся вказало, што декотры основны людскы права мусят быти наісто записаны в поправках, жебы не было покусы недотримувати іх урядами. Тым способом поспішні приняли 10 першых поправок до конституциі. Як першу записали свободу реліґіі, пресы, слова, петиций і скликуваня віче. Тот закон доднес єст правом каждого Американа. Каждий, хто єст, або хоче стати ся громадяном ЗША мусит знати конституцию і єй дотримувати. Самому може робити хоц-якій хосен зо свого права до свободы выповіды, лем, як все, тот кый має аж два кінці. Никотрий громадян ЗША не може давати сой право на цензуруваня выповіды другых, бо товды порушат основний американьский закон – конституцию.
Хоц сусідня Канада єст членом британьской Спільноты Народів і з той традициі перевзяла особливий правний порядок, то в конституцийным акті Канады в першій части залучника, котрий ся зове Канадийска карта прав і свобід, записаны сут чорно на білым основны свободы, якы дотуляют ся – як написано – каждого. Припомну іх вшыткым. Адже сут нима –
- Свобода сумліня і реліґіі,
- Свобода думок, переконань і презентуваня поглядів, включаючы в тото свобoду пресы і інчых можливости переказу,
- Свобода мирных зобрань,
- Свобода стоваришаня.
Просто і ясно. Шак то анґлицка юриспруденция подиктувала тоты записы. В Лондоні головна інституция передаваня вісти, поглядів і оцін находит ся в Гайд-парк. Гын нихто никому не боронит поплітати, што лем хоче.
Три
Де Лакло, автор «Небезпечных союзів», схоснувал 175 листів і на іх основі побудувал конструкцию твору. Не модерувал і не цензурувал никотрий текст. Давний автор парадні одмалювал конвенцию, сотворену тыма, котры вели маніпуляциі (вырахувану стратеґію досягніня своіх цілів, безоглядне трачыня совісти – свойой і другых) та сіяли інтриґу за інтриґом, жебы заспокоіти своє пожаданя і выкликуваня зависти. Маркіза і віцеґраф, бывшы любовникы, обоє рівно підступны, діганяли ся в тым, котре другого барже розсердит, зозлостит аж до границ психічной вытрималости. Они ани не смотріли, кого іх синдром взаімного гляданя помсты за здраду потягне до гры і до товариской ганьбы.
Коли бы-м ся мал найти в центрі інтриґ віцеґрафа і маркізы, было бы мі планно. Коли си подумам о іх ароґанциі, лицемирстві і імпертиненциі, то нияк не захотіл бы-м брати участ в тій грі. Можу лем здалека смотрити на плянуваны підводы, котры мают несподіване закінчыня.
Вести гру позорів і маніпуляций зосередженых на доказуваня порожніх епістолярных пописів, мотати інтриґы в соспільных громадах, жебы зневажыти, ци осмішыти дакого, або просто намагати ся робити пропаґанду, цілю зімати прихыльників, то не лем остаткы старых часів. В сучасности, при хоснуваню розвиненых можливости контактуваня ся люди, покус ся тота гра модифікувала. Коли розвинула ся інформацийна техніка і електронічне ґратя, а особливо коли – як природа на яр – выбухнули соспільны порталі, на епістолярну творчіст ріжных люди можеме позерати в інтернеті ден і ніч.
Фейсбуковы ґрупы творит найчастійше єден, або більше адміністраторів, котры, коли тримают ся принятого принципу свободы выповіди, не повинны інґерувати в поміщаний зміст. Очывидно, все невеликій проблем адмінам робит спам. Лем не о неважным спамі тепер буде. Буде про основны людскы права, котры вельо разів порушыли адміністраторы трьох ґруп, котрыма сут, медже інчыма, особы, якы постійно жыют в ЗША і Канаді. В назвах ґруп мают припомянутий придавник лемківскій – в тлумачыню на польскій, анґлицкий і лем-украіньскій язык.
Зміст, котрий самы там поміщают, мож поділити на дві части. Перша – то оголошыня о украіньскых фестівалях, полученых з печыном пацят; друга – то пропаґуваня антилемківской, але заєдно украіньской, ачий бандерівской, версиі істориі. Пропаґанда пацятины і різанины – тото для Лемків мало бы быти в сам раз. Мают они право до свобідной выповіди. Можут спамувати хоц-чым. Нихто не сперат ім продолжати украінізацийний розкіл серед Лемків. Лем іх ґрупа єст до того і модерувана, посты інчых мусят быти утверджены адміністраторами. Нима власні. Можу вычыслити тексты, котры были публичні доступны на портали Лем.фм, а не могли быти поміщены на ґрупі Lemko Connections – Łemkowskie Kontakty. Не перешли они цензуры американьскых сторожів правильности інформацийного переказу. Трафили тоты тексты до списку прогібітів, твореного природні каждом авторитарном властю списку книг заказаных. Коли тоты адміністраторы мают американьскє, ци канадийскє громадяньство, то істнує можливіст, же порушуют они постійно місцеве право. Зато каждий Русин, котрий єст американьскым громадяном, міг бы, хоснуючы американьскій модель конкретного-судового контролюваня конституциі ЗША і Канады та прецеденсового выречыня, осудити скаргу на ограничаня права до свободы выповіды, практикуване адміністраторами трьох ґруп, маючых так званы «лемківскы союзы» в своій назві.
В ситуациі постійного цензуруваня текстів з порталю ЛЕМ.фм (быти може і інчых), пропоную інче розвязаня проблему. Оголосити бойкот украіньскых антилемківскых пропаґандовых ґруп. Не поміщати в них русиньского змісту, тримати ся здалека од контактів і продолжаня союзів з такыма цензорами. Не треба брати участи в тій грі, інтриґах і маніпуляциях. Не давати поля до авторитарной і безправной контролі лемківскых выповіди. Най си останут самы зо свойом пацятином, пропаґандом, інтриґами і прославом украінізациі Лемків. Най продолжают надале в облюбленым нима антирусиньскым напрямі на славу авторитаризму і ґрафоманіі та популяризациі класикы світовой літературы серед Лемків.
Образ рококового артисты Франсуа Буше “Мадам де Помпадур”, джерело вікіпедия.
В проґрамі вызвучалa співанка канадийской співачкы – Мілен Фармер пн. “Beyond My Control”, котра походит з фільмовой адаптациі повісти “Небезпечны союзы” в режысериі Стівена Фрірза, з 1988 р.