Вмер о. Чекай – польскій священник для, котрого не было ліпшых і гіршых храмів

Перед парома днями, 26. марця 2016 р., вмер о. Мєчыслав Чекай – польскій католицкій священник, якій вславил ся выратуваньом од знищыня парунадцетьох лемківксых церкви. Протягом 50-літньой душапстырской службы сохранил вельо знаных костельных і церковных творів штукы.

О. Чекай вродил ся 1. січня/януара 1938 рока в Курові. Богословскы наукы поберал в семінариі в Тарнові, скінчыл філософічно-теолоґічны студиі. Высвячений был в 1962 році, пак высланий служыти в парохіях в повыселенчых селах Лемковины. Там захопил ся красом лемківскых церкви і зачал старати ся о іх ремонтуваня і перетырваня. Привертал давний куншт архітектуры і выпосажыня церкви. Ремонутвал стары плебаніі, однавлял і назад монтувал іконостасы, консервувал престолы, олтарі, одкрывал безцінны іконы, ремонтувал церкви внутри. Дбал при тым о ориґінальніст і автентичніст будовель, вірніст традициі, в якій были поставлены, а тіж о мериторичну і технічну правильніст веденых робіт. Зберал фахову літературу, досвідчыня, пошырювал знаня о артистiчній культурі Лемковины, консультувал ся з фахівцями. Вшытко прото, жебы реконструкциі ремонтуваных объєктів были як найвірнійшы, а коли тото не было можливе, гармонізувал форму новых елементів выпосажыня зо стильовым та ідейовым характером середины.

О. Чекай підкрислял, же неє ліпшых і гіршых – так само старал ся о костелы, як і о церкви. Його пут зачал ся од цекрви в Матійовій. О. Чекай служыл там в рр. 1967-1973. Давна грекокатолицка церков Покровы Пресвятой Богородиці мала прогниту зрубову конструкцию, в декотрых місцях могла ся завалити. Духовний осушыл храм, положыл дренаж, одремонтувал дзвінницю, заінсталювал електрику, забезпечыня перед громами, а всереднині положыл нову підлогу і привернул традицийний уклад. В іконостасі помістил царскы ворота з XVIII ст. зо спаленой церкви в Новій Веси.

В 1979 році о. Чекай обнял парохію в Чырній, до котрой приналежала і церков в сусідній Перунці, в звязку з чым духовний занял дя двома наступныма забытками – церквом свв. Космы і Даміана в Перунці з 1798 рока і св. Параскєвы з Чырной, В церкви в Перунці направил бляшаний дах і занял ся головні середином, м.ін. реконструкцийом іконостасу. В Чырній треба было одбудувати найперше мурувану плебанію з кінця ХІХ ст., а пак осушыти вільгітний будинок церкви і привернути ориґінальну форму олтарной части – пересунено іконостас (авторства Копыстяньского) на його перше місце. На стіні олтаря повішено одновлений рококову ікону св. Параскєвы з ІІ пол. XVII ст., переведено тіж консервацию бічного олтаря з кінця XVII ст.

На чырняньскій плебаниі о. Чекай основал працовню реновациі забытків, де консервувано елементы церковного выпосажыня, тіж церковны стародрукы, якы нашли ся в останцях парохіяльной бібліотекы. Сусідні парохы привозили до той працовні інчы елементы выпосажыня, цілю реновациі.

В 1983 році о. Чекай достал під опіку церков в Баници, яка находила ся в траґічным технічным стані. Треба підкрислити, же священник сам зголосил ся дотой опікы, жебы мочы выремонтувати церков. Церков свв. Космы і Даміана в Баници была такой в руіні, надгнила, нищыла єй вільгіт. Католицкій духовний приверенул обитя ґонтом і ориґінальний вид олтаря, выремонтувал вежу, одбудувал стару ризницю і притвор, реставрувал іконостас, до якого здобыл новы дяконьскы і царскы ворота, допасуваны до цілости. До олтаря о. Чекай ввюл забытковы елементы выпосажыня, перенесены з інчых храмів. При західній стіні части храму вірных поставлено олтар з іконом Вознесіня Господнього, яка походила з церкви в Чертіжным. Повело выремонтувати ся тіж по части будинок плебаніі, не в цілости, бо част объєтку занимал товды склеп. Вчас ремонту церкви в Баници о. Чекай одкрыл єдно з найскорше знаных на обшыри сандецкой землі діл іконостасового малярства – фраґменты Деісус з перелому XVI/XVII ст. По мозольній консервациі, одновлены іконы в 1985 р. завішены остали на стіні баницкой цекрви. При одкрытю Деісус найдено і одремонтувано тіж пару інчых ікон.

Вчас баницкого періоду службы, о. Чекай занял ся муруваном церквом в Ізбах, яка вымагала конкретного ремонту. Священник причынил ся до захороніня перед зруйнуваньом церкви в Біличній. Не міг пережыти, же о хвилю зникне з краєвиду так красні положена церков. Змотивувал до роботи баницкых католицкых парохіян і зимом 1984 рока, в соспільным чыні, екіпа під кєрівництвом тесли М. Козуба з Баниці, в найбільшым снігу, выремонтувала церков. Літом 1985 р. посвячено одновлений храм.

Осіню 1986 о. Чекай мусіл лишыти Баницю. Перенесено го на парафію в Милику і хоц был там лем 3 рокы (1986-88), был в силі выремонтувати не лем милицку церков, але і другу – в дочырній Андриівці. В Милику вымінено нижню част зрубу, заложено ґонт в місце шалюнку, вымінено підлогы. Рококовий іконостас вымагал частичной реконструкциі і монтажу. До олтаря о. Чекай спровадил і одновил престіл з неістнуючой цекрви в Камяній, якій перенесено до костела в Буківци.

В роках 1989-90 служыл в парохіі св. Михала в Брунарах Выжніх. В XVIII-вічній церкви упорядкувал середину і частично розобрал хор в храмі вірных. Найдошлше служыл о. Чекай на парафіі в Лелюхові (1988-89 і 1990-1995), тіж нашол ся там на своє желаня, жебы мочы заняти ся тамтышньом, одтятом од світа церквом. Тесля з Баниці – Козуб, і гын кєрувал роботами. Найперше побудувано нову плебанію (стару занимала родина кєрівника школы), пак нову дзвінницю. В середині церкви о. Чекай зарекомендувал усунути мур медже олтарьом а храмом вірных та одвернути іконостас фронтом до вірных. Привернул хор над притвором, одтворил деревяну підлогу, одновил річны елементы выпосажыня. Завдякы консервациі лелюхівского іконостасу, доведено, же был він малюваний не Боґданьскыма, як бесідуют деякы джерела, лем Віктором Зомпгом з Бардийова в 1873 році. Тот сам артиста єст тіж авоторм іконостасу і поліхроміі в сусідній церкви в Андирівці.

Церков св. Михала в Дубным тіж вымагала ремонту – треба было положыти дренаж, вымінити зрубовы столпы, част ґонтів, заложыти новы ринны, помалювати дах. І тото о. Чекай довершыл. Справил тіж до церкви кришталовий палук.

Од вересня 1999 рока о. Чекай нашол ся на парафіі в Боґушы. Од наступного рока довершыл капітальний ремонт храму. Одтворил цінний іконостас, очыстил стары іконы, привернул середині єй ориґінальний вид. Завдякы закликаным фахівцям, повело ся захоронити фраґмент ряду Деісус, правдоподібні аж з 1627 рока. Притяты дошкы з іконами одкрыл о. Чекай – схоснувано іх до прикрашыня престола. Давний престіл выремонтувано і поміщено як бічний олтар до філияльного костела – муруваной, давной православной церкви. Сумлінні выремонутвана церков в Боґушы была остатньом, яком занимал ся о. Чекай, што было повязане з погіршыньом ся стану здоровля священника. Духовний остал в Боґушы, але обовязкы ректора передал інчому отцьови. Од 2014 мусіл лишыти сандецку землю і замешкати в Домі Отців Пенсийонерів в Тарнові.

Описаны подіі, то лем част робіт при выміненых церквах, тяжко списати іх вшыткых, але і на основі того, што написане повыже, каждий чытаючий сам може легко поставити сой внескы. О. Чекай до кінця оставал скормным чловеком, не жаждаючым славы за рокы тяжкой роботы і труд, якій вложыл в выратуваня церковных забытків.

Текст написано на основі архівальной бесіды з о. Чекайом (архів радия ЛЕМ.фм) з марця 2013 рока та допису Тадеуша Трайдоса пн. Na odsiecz przeszłości. Dzieło księdza Mieczysława Czekaja.

фот. Демко Новак