Не фонд, а професіоналіта є основна

За бывшого режіму в Чехословакії існовав „Культурний союз українських трудящих“ (КСУТ), котрый окрім неґатів, же властно мав быти тым інштрументом, котрый буде в Русинах укріпляти україньску свідомость, мав єдно велике позітівум. КСУТ быв професіоналнов інштітуційов, котра мала шторік свій стабілный розрахунок, в котрій робили професіоналы, котры, каждый подля свого фаху, мали на старости выдавницку діялность, методіку, приготовлюваня декламачных конкурзів, фестівалів ітд. Была то цілорочна робота. Днесь бы сьме тому повіли, же КСУТ быв културнов самосправов. Вдяка тому, же то была інштітуція, в котрій робили професіоналы, і културный жывот народностной меншыны, нажаль втогды проукраїньского напряму, быв на высшій уровни.

Таку позіцію, мати стабілный розрахунок, котрый забеспечує професіоналну роботу і стабілны културны події, ці стабілну выдавницку діялность, меншыны поступно стратили. Од половины 90-тых років 20-го столітя втогды вже Словакія перешла на фінанцованя меншын через ґрантову сістему, што в практіці значіть, же каждый рік треба на вшытко писати проєкты, потім чекати, ці суть проєкты схвалены, так само чекати, ці буде проєкт схваленый в пожадованій сумі (майже ниґда так не є), або буде треба приспособити розрахунок проєкту подля зниженой сумы дотації. Но і потім іщі чекати, коли прийдуть грошы. Нераз вже было писано о тім, же така сістема є зничуюча. Тяжкко потім робити якостны медії, але тяжко є робити і простый фестівал, кідь чоловік не знать, ці в часі планованого фестівалу уж буде мати грошы. Але з тым вшыткым не мають проблем меншыны лем на Словакії, но і в далшых державах – Польща є на тім єднако, хоць може дакус ліпше. Мінімално в тім, коли грошы приходять.

Но окрім уж „прозаічных“ причін, котры были споминаны як арґументы того, же така сістема є плана, суть і дві важнішы справы, котры свідчать о тім, же так бы то не мало фунґовати. Першов справов є то, же держава має все в руках карту, котров може „некомфортного“ жадателя одставити. Просто грошы не же дасть меншы, як жадатель хоче, но не дасть ниякы. Кідь ся то стане даякому фестівалу, він ся в скромнішых условіях, через спонзорінґ ітд., все якось дасть зробити. Но што буде, кідь ся то стане періодіку, радію… Такым способом ся все дасть покарати тых, котры не аплавдують тым, што суть як раз коло властей. Но што бы было в такім припаді? Лем бы сьме махли руков і повіли – та новинкы не будуть выходити, радіо высылати і увидиме што о рік?

Другов, іщі важнішов справов, є, же ґратны може жадати хоцьхто і на хоцьшто, од будьякого обчаньского здружіня, через села аж по фізічны особы. І ту ся в многых припадах стратила тота професіоналіта, котра ся потім одзеркалює і на уровни меншыновой културы. Кідь собі завтра выдумам, же хочу выдати наукову книжку, та єй выдам. Кідь мі то комісія схвалить. І никого ани не буде інтересовати, ці науковець єм, або ніт. І так много раз каждый робить вшытко, а о якости є потім тяжко бісідовати. Навеце є подаваных много проєктів, котры суть лем о тім, жебы были, і жебы ся десь перелляли грошы. І каждый лобує за тото своє, пріоріты того, што бы нам было на благо, суть десь аж на другім або третім місці. А позганяти професіоналів, жебы на проєкті робили цілый рік, є аж нереалне, кідьже тот чоловік не може за то быти цілый рік плаченый.

Партія Most-Híd, котра бы ся мала подля вшыткого дістати до новой влады на Словакії, до проґрамовых пріоріт влады на рокы 2016 – 2020 протисла, же бы мав выникнути Фонд на підпору културы народностных меншын. Такый закон має тота партія вже довшый час приготовленый. Фонд бы мав быти верейноправнов інштітуційов. Од обіцяня до реалности є довга путь, но повічме, же ся то досправды і зробить. Чоловік бы ся міг тішыти, но кідь ся на то посмотриме дакус детайлніше, не є од чого радостно выскаковати.

Єдиным позітівом є, же фонд бы мав мати ґарантованый стабілный річный розрахунок 8 міліонів евр. То є веце як іщі раз тілько, што ся дало на меншыны того року, із чого Русины дістали нецілых 300 тісяч. В тім припаді бы самособов і Русины дістали веце. Но і головно стабіліта 8 міліонів є ліпша, як шторічне чеканя, кілько то того року буде. Решта уж така позітівна не є.

Фонд, хоць бы мав не знам якый розрахунок, не рішыть основу проблему. Він буде знова лем повторяньом того, што ту є, вшыткого, што ту было выраховано, лем піде о векшы грошы, о котры ся буде веце бити. Но не забеспечіть в многых припадах тото основне – професіоналів в културі і професіоналіту, котра ся одзеркалить на якостнішім културнім жывоті народностной меншыны.

Зато вопрос днесь не стоїть так, ці хочеме ґрантову сістему од влады, або з будьякого фонду. Вопрос стоїть так, ці ся найде даколи політічна воля на то, жебы быв досправды приятый такый закон, котрый нам културны самосправы забеспечіть. І то не є лем вопросом Словакії. Іншак буде наша култура про многых жадателів лем шторічнов войнов о здобытя грошей на будьякы проєкты, із котрых многы бы на основі свойой уровни ани ниґда не мали быти підпорены. І тото, што ся кличе народностна політка державы, буде лем бавліня театру під назвов народностна політка державы. А мы за тот час будеме, і дякуючі неякостным подіям, свідками асімілації, котра є самособов про кажду дежаву добра. Докінця можеме быти дякуючі такой сістемі і свідками далшой українізації, о чім своє знають Русины в Польщі.

Зато нам не треба фонды, а културны самосправы. Не треба нам лем опіюм в подобі обіцяня векшых грошей, а треба нам професіоналіту.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА