Пріватізація

По паді комуністічного режіму ся в державах бывшого соціалістічного блоку зачало рішыти, як трансформовати економіку, господарьство. Так само з тым было повязане то, як фабрикы, фірмы, котры довтогды аж на даякы выняткы могли быти лем державны, передати до рук людей. Процес того передаваня познаме під назвов пріватізація.

Знаме і многы історії той пріватізації. Омного веце є тых неґатівных, як позітівных. Бо ку пріватізації ся векшынов діставали люди або ґрупы людей, котры нич із тов котров сортов промыслу, бізнісу не мали, і не ішло їм о тото, жебы фабрику, бізніс розвивати, але лем туньо купити, фінанчно вытунеловати, обогатити самых себе, і будь то потім передати дакому іншому – заробити іщі і на продаї, або „по мі потопа…“ Тых, котрым досправды ішло о то, жебы купити фірму і будовати єй далше, думати і на благо далшых людей – робітників, было барз мало. Бо векшына із пріватізерів довтогдышній жывот пережыла в комунізмі і капіталізм собі сплели з ґанґстерством.

Люди самособов виділи тоту векшыну, і так зачали барз скоро крітіковати пріватізацію і капіталізм, зачали то брати як дашто плане, і споминали, же за комунізму, в руках державы, то было ліпше. Но не знали одповісти на основный вопрос, і то, як є можливе, же в непосткомуністічных державах, де є довга і неперервана традіція пріватного властництва, фірмы фунґовали, фунґують, і економіка тых держав была і є на тім омного ліпше, як економіка посткомуністічных. Одповідь є проста. Пріватізація не є сама о собі зла. В цілій пріватізації може быти зле лем тото, хто, а із якым цільом пріватізує. І єдинов хыбов пріватізації є, же о чоловіку і його цілях допереду не знаме повісти. Покля пріватізує чоловік із добрыма цілями, є много раз ліпшый ґазда, як держава. Нажаль, в 90-тых роках была густа концентрація тых другых пріватізерів.

Якось так пріватізовати ся звыкнуть і мена вызначных людей. По смерти бы ся ку ним голосили вшыткы. Різны орґанізації, общества, державы. Выдумують ся з меном того чоловіка нагороды, премії, назвы інштітуцій, уліць… Покля ся ку тому чоловіку голосили і перед смертьов, є то тота ліпша пріватізація. Є то выражіньом честованя, почливости і намагов о всокочіня і розвиток памяти на того чоловіка, всокочіня його мена про історію. Гірша є, кідь тому так не было. Втогды може быти така пріватізація обсяговов девалваційов.

Днесь была публікована інформація, же на росшыреных зборах орґанізацій „Крайове товариство подкарпатських русинів“ і „Русинський край“ было вырішено о заснованю літературной премії імени Івана Петровція, русиньского актівісты, поета, писателя, тлумача, якый недавно, на зачатку рока, умер. Не знам, ці ся із того тішыти. Ці то добра або зла пріватізація в тім припаді.

Іван Петровцій мав за тото, же быв твердым Русином, за свої тверды і некомпромісны погляды, много проблемів. Спомяньме як восени 2014-го року о шестій годині рано пришла до нього на „навщіву“ СБУ, пять годин проглядавли „робітници беспечности“ цілу його хыжу, взяли му мобілный телефон, його творы, компютер, котрый му потім дакілько місяців тримали.

Мерзить ня єдна справа. Не споминам собі, жебы о тім втогды хтось окрім порталу lem.fm інформовав, ці жебы ся хтось поставив за Івана Петровція із русиньского руху. А то нелем домашнього, на Підкарпатю, а ани того світового. Притім, голова орґанізації „Крайове товариство подкарпатських русинів“, котре є членом Світового конґреса Русинів, в тім часі сидів і доднесь сидить в Світовій раді Русинів, і міг подати таку інформацію Світовій раді, жебы, кідь уж ся наприклад домашні боять, што можу акцептовати, вышло якесь выголошіня на обрану несправедливо перзеквованых Русинів (Петровцій не быв сам), із уровни Світовой рады. Не было тому так. Навспак. О такых людях было ліпше не бісідовати, нич із нима не мати довєдна. Сітуація ся повторяла і на Світовім конґресі Русинів в румуньскій Деві, коли дакотры мена добрі было не споминати, бо што і лем высловліня мена Сидор, Петровцій і так далше, выкликавало у дакотрых делеґатів „міцьны емоції“. Кідь окрім іншых горячіх тем і о такых людях хотіли трьоми редакторы lem.fm бісідовати на конґресі, ці кідь потім о тых справах писали, выслужыли собі од головы „Крайового товариства подкарпатських русинів“ іронізуючу назву „руська тройка“.

Днесь є сітуація інша. Петровцій є по смерти. „Крайове товариство подкарпатських русинів“ зо своїм втогдышнім і теперішнім председом, втогдышнім і теперішнім членом Світовой рады Русинів, іде передавати шторік премію Івана Петровція. Є то щіре, ці калкул? Пріватізація не є сама о собі зла. Ани пріватізація мена. В цілій пріватізації може быти зле лем тото, хто, а із якым цільом пріватізує. Хотів бы-м вірити, же премія Петровція є тот добрый приклад пріватізації. Же у спомянутій орґанізації суть люди, котры ся не справовали так, як председа…

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА