Великый брат або успішна лоботомія

Припоминати собі 21. авґуст 1968 не є важне лем про Чехів і Словаків, але і про Русинів. Навеце, кідь днесь під тиском пропаґанды дакотры з нас страчають способность орьєнтовати ся на мапі а зачінають колаборовати з думков, же правда може буде на страні Москвы.

Споминам, як мі мій тато бісідовав о окупації. 21. авґуста мать народенины і так го пустили на пару днів домів з Основной воєньской службы. Пришов домів день перед тым а істо бы му не пришло на розум, же такой другый день буде мусити іти назад. Рано ся зобудив на то, як му його мама в паніці бісідовала, же пришли Русьскы, же є война і же мать іти на Містный народный выбор, бо го кличуть по телефоні з армады. Не хотіло ся му то вірити, так як многым далшым людям. Чом бы до нас пришли руськы танкы? Чом бы нас хотіли атаковати нашы освободителі? Же є тому предці лем так на властны очі увидів в Гуменнім на железнічній штації, де мав переступити на влак до Михаловець. В уніформі вояка Чехословацькой армады, котрый мусив іти коло руськых танків і вояків му не было вшытко єдно. Не знав, што го чекать а ці го не возмуть „освободителі“ такой в Гуменнім.

Могли бы сьме повісти, же „вшыто добрі скінчіло“. Аж на то, же „братьска поміч“ одишла остатнім вояком аж в році 1991. Інтереснішый момент цілого росповіданя є але тот, же так, як може отець, і много далшых людей, і нашых Русинів, на зачатку не розуміло і не хотіло вірити тому, же бы Москва могла іти проти нам. А інтересне є то у Русинів і зато, же історічна память їм уж втогды мала повісти, же достовірніше є то, же проти нам підуть, як то, же не підуть. Уж втогды на то предці было веце історічных фактів.

„Великый брат“, як дакотры русофілы звыкли называти руськый народ, предці уж в 1938 році не зробив нич проти Мюнхеньскому договору а з Кремля ся коло кавіару позерали на то, як ся роспадать держава Чехів, Словаків і нас, „малых братів“ Русинів. Было їм то єдно а навспак, до рока підписали договор Рібентроп – Молотов, обсадили і взяли свободу далшым державам, поділили собі з Німецьком Польщу а не быти того, же ся Сталін з Гітлером перераховав, жыли бы собі спокійно дале.

Великый брат, по зміні курзу загранічной політікы, кідьже Німці їм майже обсадили Москву, уж в 1943 році підписав з Ческословеньском договор о взаємній помочі, але якраз тот договор быв хомут, до котрого ся дістав Бенеш і котрый од зачатку дусив нашу екзілову владу тым, же по войні має Москва великый інтерес о анектованя Підкарпатьской Руси. Сталін то Бенешови припомянув такой по освободжіню і так дефінітівно розбив державу Чехів, Словаків і Русинів, в котрій Русины значіли державотворный народ. Руськый народ ани втогды не зробив нич проти того. Малый брат не быв на проґрамі дня.

Якраз тот великый брат зо свойов комуністічнов партійов такой по анексії теріторії Підкарпатьской Руси вырішав зничіти і вычаркнути з мапы світа русиньскый народ, вычаркнути з мапы світа Ґрекокатолицьку церьков, котра на Підкарпатю была повязана якраз з Русинами. Під покровительством і в мерьку великых братів проходили „добровольны“ оптації Русинів з Чехословакії на Україну в 1946 році, ці пришло ку Акції Вісла, з тым самым заміром, котрый почали на Підкарпатю два рокы дозаду. Розбити Русинів.

Якесь увольніня а надія і про Русинів пришли якраз в 1968 році, почас тзв. Пражской ярі, але тоты надії погребив на далшых 21 років нихто іншый, як наш великый брат. Стигла ся холем леґалізація Ґрекокатолицькой церькви а конштітучным законом ся поволило коло перепису людей давати до скобок при народности україньскій і народность русиньску. Про много русиньскых інтелектуалів, окрім іншого і про Федора Віца, але окупація значіла заказ свойой діяльности.

Кідь собі то зрекапітулуєме, пак стоїть вопрос, як по тім вшыткім могли нашы в році 1968 вірити скорше тому, же то бы Руськы не зробили, кідь мали історічны скушености, котры їм ясно говорили, же реалніше є, же то зроблять, як же то не зроблять.

Є 21. авґуст а в Чехах і на Словеньску собі припоминаме вникнутя своєтьскых войск. Днесь може о то веце, же втогды пришли помагати і робити порядок з „котрареволуціонарями“ і „буржоазныма націоналістами“ до нашой державы а днесь хотять робити порядок з „фашістами“ на Україні, і кідь з досправдовыма фашістами на кінці 30-тых років наперед не бойовали, але ділили собі грабунок. Змінив ся словник, але аґресія є тота сама. Кідь ся втогды не могло ясно вказати на Росію, бо быв Совєтьскый союз, днесь ся вказати прямо може. А дакотры нашы люди знова даяк страчають орьєнтацію і говорять собі, же правда може быти на страні великого брата, бо тот бы нам предці нич плане не зробив. Лемже якраз таке думаня має лем дві поясніня. Будь у части народа бракує історічна память і так не суть способны аналізовати історічны скушености з великым братом, або ся великому братови на части нашого народа подарило якымсь способом зробити тоталну руську успішну лоботомію, также з той части народа зістала лем нероздумуюча каліка, котра собі не може усвідомловати світ і реалность.

Ці уж є правдов єдно, або друге, маю про тоту часть народа смутну справу. Великый брат не єствує а ниґда ани не быв. Суть лем ґеополітічны інтересы і впливы а наша історічна память і скушености нам говорять, же все нам было ліпше, а так є тому і теперь, кідь сьме были під ґеополітічным впливом Западу. На основі того є обертаня ся на Москву, як покровительку Русинів, ці одоброваня руського тиску на Україну, хоць ку Києву маєме повный ваґон неодпустительных крітічных позначок в одношіню к Русинам, хворе.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа лем.фм)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

скушености – од церковнославяньского часослова скусити (цсл.) – досвідчыня (польонізм в лемківскым языку)

© Ruska Bursa
© лем.фм