Выконавці фестівалю «Молода Лемковина». На богато!

Орґанізаторы фестівалю «Молода Лемковина» з радістю оголошают листу участників першой едициі той подіі. Знаме і дату – фестіваль буде проходил:

21. листопада р. 2015

в Ґорлицкым Центрі Культуры

(ul. Michalusa 4, Gorlice).

На фестіваль заквалифікували ся:

• ансамбль «7кропка»
• ансамбль «Грдза»
• ансамбль «Сестры Бочнєвич»
• Юлия Ющак
• ансамбль «Весна»
• Владислав Сивый

Позерайте долов за інформациями о артистах, а неодолга поінформуєме тіж о другых атракциях і выступах, якы будут проходити в рамках фестівалю.

 «7кропка»

«7кропка» то лемківскій ансамбль з Нижнього Шлеска (чужына). Ансамбль был оснований в жолтни 2011 рока. Музыкы «7кропкы» сут тіж членами інчых музычных ініциятыв і проєктів, зато з легкістю навязуют контакт з публиком і грают про люди і для люди. Дла Лемків і не лем. «7кропка» концертує головні на фольклорных і фольковых фестівалях. Окрем народной, традицийной музыкы, «7кропка» творит авторскы аранжациі і глядат вшелеякых інспіраций на Лемковині, але тіж сусідній Словациі ци Украіні. Хоснує знаны Лемкам інструменты, як гушлі, басы, акордеон ци сопілкы.

«Грдза»

Ансамбль «Грдза» был оснований  в 1999 році з ініциятывы Славомира Ґібарті і Ярославы Сисаковой в Пряшові на Словациі. «Грдза» перетворює середньоевропейскій фольклор до модерного виду, котрий мож называти як фольк, worldbeat, ethnic fusion, world fusion, або – барз загальні – world music. Файны вокалі і ефектовны мелодиі выкликуют захопліня каждой публикы. «Грдза» плянує выдати русиньскій альбум з першом свойом співачком Ярославом Сисаковом, з котрого дакотры співанкы можете выслухати на фестівали.

Ярослава Сисакова – спів
Славомир Ґібарті – спів, акустычна і електрычна ґітара
Михал Брандіс – гушлі, вокаль
Павол Болеш – басова ґітара, вокаль
Матєй Плаідраб – акордеон
Михал Лорінц – бубны, перкусия

«Сестры Бочнєвич»

Ансамбль «Сестры Бочнєвич» был оснований 2009 рока в Пшемкові. Спочатку выступувал як тріо (двоі гушлі сестер Рамоны і Наталиі враз з няньом Адамом на ґітарі). По двох роках діяльности, Рамона і Наталия запросили до спілпрацы колежанкы з Академіі Штукы в Щеціні. Од того моменту до ансамблю долучыл смычковий квартет, котрий єднат елементы лемківской музыкы з клясычном. В 2012 р. ансамбль награл свою першу платню Струнами серця, а в 2013 році заквалифікувал ся до престіжного конкурсу Нова Традиция в Варшаві. «Сестры Бочнєвич» то не єдиний іх проєкт, бо сестры актывні берут участ в музычным жытю лемківской сцены оддавна (грали в Ластівочці, Кычері, Окмелю). Днес грают тіж в Lemko Tower і Камеральній Оркєстрі Concertino зо Щеціна.

Юлия Ющак

Юлия Ющак має 22 рокы і єст студентком економіі в Вроцлаві. Музыка товаришыт Юлиі ціле жытя. В дітинстві ходила до музычной школы (кляса фортепіяно), але все барже любила ґітару і зато доднес то, як раз, ґітара товаришыт єй при ріжных стрічах зо співом. То лемківскы пісні як першы звучали в єй репертуарі. Любиыт грати зо слуху, з душы, а розписаны акорды не все сут ій необхідны. На фестівали почуєме дві пісні авторства Юлиі – сольо, і інчы творы, выконуваны разом з Семаном Дудом. Будут то композициі написаны через Семана і його няня. В своій творчости Юлия інспірує ся такыма артисатами як Святослав Вакарчук, Наталия Пшыбыш, Куба Бадах, але, як бесідує: …як в правдивой Лемкыни, моє серце найбільше радує ся товды, коли почує «Під облачком» ци «Ой верше мій верше»…

«Весна»

«Весна» то женьскій лемківско-польскій дует з Вроцлавя, якій уж оддавна выконує лемківску авторску творчіст. Ансамбль творят Аґнєшка Коробчак-Домінґез і Дорота Лаґудка. Співают з акомпаніяментом ґітар сучасну лемківску поезию авторства Петра Муранкы і Володислава Ґрабана. Перша іх платня Посеред зеленых доріг, стрітила ся з великым заінтересуваньом і популярністю. В голосі і аранжациях Аґнєшкы знавці музкы находят елементы фадо, ци блюс. В музыці тій не затратила ся лемківска душа, котра в новій, модерній формі барз ся любит.

Владислав Сивый

По професиі електротехнічний інжынєр і конструктор. Народил ся 25.10.1960 в русиньскым місточку Меджелабірці, а дітиньство і молодіст пережыл «під Бескідом» в недалекых Стерківцях. Музыка єст в його жытю од дітинства. Грати на ріжных інструментах навчыл ся як само при няню і діду. В молодости, в студентскых часах, заложыл зо своіма ровесниками в селі музычну мультіжанрову формацию «Сіґнум». Молодіст Владислава Сивого лучыт ся з аматорскым театром «Думка» в Кошыцях – може і дахто го памятат як декляматора поезиі русиньскых клясыків – Павловича, Духновича і інчых в театрі поезиі в Пряшові? Позитывне наставліня до театру, радия, поезиі і музыкы остало в ным і в дозрілым віці. Ґу авторскому творіню музыкы і поезиі Владислав Сивый доходит аж як зрілий пятдесятник, як чловек, котрий уж штоси в жытю виділ і перескакал. Музычний прояв ріжнит ся од другой сучасной русиньской музыкы абсенцийом фольклору, єст полний ностальґіі, часто баладовий, музычны темы і ритмы в многым припоминают золоту еру рока, попа, совлю даде з 70. ци 80. років, лем звукова обробка єст сучасна, з днешнім звуком інструментів… Старому псови ся новых звычаів вчыти не хоче… 55-літній хлоп рапувти, або гіп-гоп грати не може… Сила артистычного прояву Владислава Сивого ся находит в його поезиі, в текстах його співанок, котры сут рефлексийом нашой добы, нецензуруваным поглядом на днешній світ, наріканьом над вмераючым рідным крайом, споминаньом на стары часы, властну молодіст, ріжны скламаня в жытю, пережыты любови… На жывых выступлінях, концертах, днес його нерозлучным спілграчом єст сын Томаш Сивый. Дотепер, автор выдал лем єдну платню – ЦД названу «Смутный клавн, віршы і ґітары» – в 2014 р. Але співанок, презентуваных на концертах, єст більше. Плянує выдати дальший диск під назвом «Із жывота справы»…