„Рецентралізація“

Єднов із важных тем, котров Україна занимать ся в остатнім часі є Києвом обіцяна децентралізація державы. Текст закона є властно приготовленый. Мапы новой децентралізованой Україны появляють ся в різных статях на інтернеті. Но то, што могло быти добров шансов Україны на направліня 24 років тырваючой кривды, стало ся точным опаком.

Кідь у 1945 році Бенеш під натиском Москвы запродав Сталінови Підкарпатьску Русь і своїх жытелів властно без єдиного слова протесту, Сталіном не были выслуханы пропозіції дакотрых політічных діятелів на Підкарпатю, же кідь уж маєме быти частьов союзу, то холем як даяка „Карпаторуська совітьска републіка“, значіть якась окрема держава. На другім боці, при вшыткій Сталіновій крутости, Москва, котра залучіла Підкарпатьску Русь до совітьской Україны, холем як-так взяла до увагы історічный контекст той теріторії і зохабила Підкарпатя окремов областьов, што доднесь знаме як Закарпатьска область.

Новы власти незалежной Україны докінця наперед грали театер, же діскутабілный вопрос Закарпатьской области, бывшой Підкарпатьской Руси, беруть серійозно. Нелемже было новым властям ясне, же Закарпатьска область, покля зістане в складі Україны, має быти окремов Закарпатьсков областьов, зо своїма природныма історічныма центрами, но навеце Київ дав у референдумі голосовати о тім, ці кідь область зістане в складі Україны, хоче мати статус автономной области. Як знаме, голосовало ся за автономну область, но ку наповніню референдума ниґда не дішло. Інтересно, же на основі того самого референдуму автономія Криму была дана. Значіть, на Україні закон платить. Лемже як про кого. Но кідь собі хтось думав, включно мене, же нич гірше ся уж стати не може, як іґнорація референдума, бо холем зістала окрема Закарпатьска область, быв од правды так далеко, як Земля од Сонця, кідь не іщі о три кілометры далше.

Нова реформа, котра має децентралізовати Україну, рахує з трьома рівнями адміністратівно-теріторіялного зряджіня. Найнизшым ступньом має быти теріторіялна общіна. Другым ступньом має быти район, причім з дотеперішніх 468 районів має выникнути новых 100. На найвысшій уровни має быти нова адміністратівно-теріторіялна форма – реґіон. Як раз реґіон є тот найвекшый проблем, кошмарь, котрый є якбач перемарніньом остатньой шансі Києва на направліня старых кривд і навспак, є іщі силнішым заатакованьом резултатів референдума із 1991 р.

Подля інформацій, ку котрым ся мож дістати, бы подля новой реформы, яку бы Київ хотів зреалізовати до октобра, коли бы мали быти і выборы до новой децентралізованой адміністрації, мало виникнути 9 реґіонів, котры будуть представльовати зъєдиніня дотеперішніх областей. Покля Крим, хоць днесь є Україні писати реформу о Кримі якбач тото саме, як хоцькому о адміністратівнім розділіню Атлантіды, має в згоді з референдумом із 1991 р. зістати окремым реґіоном, в припаді Підкарпатя тому уж так не є. Новый „Карпатьскый реґіон“ має быти вытовреный із дотеперішніх Львівской, Івано-Франківской, Закарпатьской і Чернівецькой областей. З центром у Львові, котрый є в дотеперішнім періоді незалежной Україны, і омного веце в періоді од Майдану, вызначным центром україньскых націоналістів, прославляючіх войнового злочінця, народного героя Україны, Степана Бандеру, і хоснуючіх сімболіку бандерівців як знакы „патріотізму“.

Як найвешкый проблем бы єм не видів сотворіня реґіонів, хоць все єм быв, і єм, пересвідченый о тім, же децентралізація має смысел втогды, кідь реґіоналны власти суть што найближе жытелям, што значіть поділіня теріторії на штонайменшы адміністратівны цілкы, не сотворити вешкы цілкы. Но кідь то Київ видить іншак, в порядку. Не знам, ці то і жытелі видять так. Найвекшым проблемом виджу залучіня Закарпатьской области до Карпатьского реґіону. І звідам ся, нашто то є добре.

Покля історічно австрійска, або польска, і днесь чісто, аж радіклано україньска область Львова не чула коло вынику Україны на основі історічных фактів потребу декларації якогось окремого статусу – автономії в рамках Україны, Закарпатьска область і Крим то на основі історічных фактів декларовали. Покля ся тота вынятковость Криму уможнює і теперь, кідь є властно якбач страченый про Україну, є смутне, же ся то не уможнює Підкарпатю, навспак, ідуть го залучіти до неприродного реґіону, котрый нич добре жытелям днешньой Закарпатьской области не може принести.

Вопросом зіставать, якы на то має Київ реалны причіны і арґументы. Покля тым хоче Київ рішыти проблем якогось „русиньского сепаратізму“, котрый існує лем в головах русинофобів і тых, котры утискують нашы права на Україні, і думають собі, же залучіньом до векшого адміністратівного цілку тот проблем буде вырішеный, так бы власти в Ккиєві мали пороздумовати, ці знають холем дашто о тім, як ся справує держава. Бо грозьба неспокійности жытелів, або реалного сепаратізма не выникать там, де зохаблять малы реґіоны жыти своїм жывотом, зо своїма компетенціями, але навспак там, де їх хотять еліміновати залучіньом до векшых цілків, в котрых бы реално стратили свою важность. Значіть, чім векшы адміністратівны теріторії, навеце неприродны, і чім їх менше, то векша неспокійность може быти міджі жытелями, котры мають центер реґіону де жыють далеко, і котры тот центер і його політіку не беруть за свої.

Лемже як бы єм лем не думав, грозьба сепаратізма, котрый ту напрік референдуму із 1991 р. і його ненаповніню, ниґда властно не пришов, не є в моїх очах тов головнов причінов такого рішіня. Скоріше то виджу так, же „нова, до Европы ідуча“ Україна не хоче народностны меншыны, не хоче іх силны і пробує їх еліміновати як ся лем дасть.

Покля днесь є в Закарпатьскій области цалком силна мадярьска народностна меншына, но і кібы ся стало велике чудо, і коло далшого перепису населіня бы была можливость написати і русиньску народность, котра бы была офіціално вызнана і так бы могли тоты дві меншыны мати доста велике слово в области, по сотворіню реґіону вєдно з Львовом і далшыма спомянутыма областями, реалне проценто жытелів тых меншын в новім зъєдиненім адміністратівнім цілку буде дашто, з чім нихто не мусить нияк раховати, бо вызначно підуть тоты процента долов, кідьже жытелів реґіону буде омного, омного веце. Навспак, із Львова може прийти далша, іщі міцніша українізація, котра жытелів Підкарпатя „научіть“ хто стуь і як мають бісідовати.

Путь до демократічной і цівілізованой Европы не веде через поваліня комуністічных памятників, ці заказ той сімболікы. На Словакії є много памятників Червеной армады, де суть і комуністічны звізды, напрік тому є Словакія, хоць має сполочну граніцю з Українов, як кібы на іншій части планеты, што дотулять ся демократічного зряджіня. Путь не веде ани через вырабляня героїв з войновых злочінців. „Демократічна“ Україна, покля досправды буде чінна нова реформа так, як є то можне днесь видіти в многых статях, буде пробовати тото, што собі не дозволив ани діктаторьскый режім Сталіна, ці цілый режім бывшого Совітьского союзу. Київ пробує зничіти вынятковость історічного реґіону з властныма граніцями, залучіти го до дачого неприродного, взяти му природный центер і дати го під центер далекый і неприродный і в неостатнім ряді, зничіти природну мултікултураліту, котра є про Підкарпатя історічно характерістічна і залучіти вшытко під україньску майоріту. Што тото має з демокраційов і европскым прямованьом?

Україна досправды страчать остатню шансу направити кривду референдума із 1991 р., і навспак, іде на Підкарпатя твердов руков. Україньска реформа не є про Підкарпатя децентралізаційов, тов бы была автономія в складі Україны подля резултатів референдума, або холем всокочіня status qou. Україньска реформа є про Підкарпатя рецентралізаційов, замірнов, грубов, і неґустовнов, котра Підкарпатю давать новый, тот найнеприроднішый центер, якый лем може існовати. Не знам лем єдно. Ці то буде мати траґічный ефект про Русинів, котры можуть стратити і остатні надії на Україні на своє вызнаня і акцептацію їх прав, таксамо і на акцептацію референдума, або ці буде тота реформа траґедійов про саму Україну, кідь ся зачнуть одзывати неспокійны жытелі, і головно тоты в днесь іщі Закарпатьскій области, котры собі вже повідять: І дость! Но якась середня драга міджі тым мі прийде днесь як нереална.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА