Лем плакати…

Наш народ є позначеный многыма траґічныма історічныма діями. Тыма діями ся все занимаме, вертаме ся ку ним, говориме о них, пишеме о них і так властно дость часто плачеме. Плачеме над нашов смутнов дольов, над кривдами. Мож повісти, же на основі того, же часто плачеме над нашов історійов, сьме дакус смутный народ. Но такы сьме. Траґічніше є, кідь многораз треба плакати і над сучасностьов. І причін є на то досправды много.

Прикладів на то, над чім бы сьме могли плакати, бы єм міг выраховати і днесь много. Гей, і 25 років по зачатю возроджіня маєме што робити, жебы войовати проти асімілації, і не все ся нам то дарить. Но і маєме іщі все проблем із українізаційов. Є літо, час фестівалів, і якраз фестівалы суть многораз, головно на Словакії і в Польщі, файнов нагодов на то, жебы робити „екуменічну політіку“ в смыслі того, же „тадь сьме єдно“, але єдно лем в тім смыслі, покля тото єдно, то є україньскый народ.

Кідь бы єм мав заналізовати то, дякучі чому такы фестівалы можуть іщі все фунґовати, потім треба ясно написати, же дякуючі мало усвідомленым людям. Они ся запишуть за Русинів, не за Українців, наша кількость в державах росне, але ці підуть на такый, або іншакый фестівал, то їм є єдно. Просто головно най суть файны ансамблі і файне обчерствіня і вельо людей, з котрыма ся можуть пострічати. Же за тым вшыткым стоїть велика політіка, котру они свойов участьов підпорять, і властно так неґують і своє приголошіня ся ку народу в переписі населеня, но хто бы ся над тым задумовав…

Не знав єм, ці в рамках тогорічных українізачных фестівалів буде „гайлайтом“ сезоны участь контроверзной Софії Федина на українізачнім фестівалі у Свіднику, ці „фахова“ діскузія о русинстві на українізачнім фестівалі в Ждыні. Но быв єм далеко од правды. І думками, і ґеоґрафічно.

„Топ“ сезоны є про мене фестівал під назвов „Дзвони Лемківщини“, котрый ся робить на Україні. Чітав єм о нім много статей, де ся окрім іншого писало, же тот фестівал робить ся зато, жебы і про далшы ґенерації всокотоила ся лемківска култура, жебы всокотили ся традіції, жебы заспоминало ся на родну Лемковину, ці жебы почестовати своїх предків. Красне. Лем жаль, же ани єдно з того не є правда.

„Дзвони Лемківщини“ значать лем єдно, же Лемковині і русинству міджі Лемками на Україні якбач дефінітівно одзвонило. Яка култура, традіції там ся ідуть всокотити, кідь сітуація така, же там не чути лемківской бісіды, кібы не быти „імпорту“ з Польщі, якбач бы там не зазвучала ани лемківска співанка? Но і што є найліпше, як честують своїх предків, кідь властно суть будь іґноранты історії, або не знають о своїй історії нич, і так припустять на фестівалі дашто таке, коло чого ся їх предкове мусять досправды обертати в гробі?

На тоты тверды слова маю причіну. На єдній із фотоґрафій із фестівалу красно вісить бандерівскый флаґ. На жовто-синє флаґы сьме уж на українізачных фестівалах привыкнены. Но тото є властно уж така перверзіта, котра кличе до небе. То ся притім досправды Лемкам треба в гробі обертати. Бандерівці не были приятельскы ку Русинам ани на Лемковині, ани на Пряшівскій, ці Підкарпатьскій Руси. Навспак. Зробили много зла на теріторіях, де жыли Русины. Но і тото є лем перша часть проблему.

Друга часть є, же єднов із причін, котру собі Польща выдумала, жебы взяти Русинів з Лемковины і выстрілити їх найліпше на Плуто, лем жебы ся їх збавити, было і то, же їх зачали обвиньовати з того, же суть бандерівці. І нашы люди коло того обвиніня чули ся быти укривджены, бо бандерівцями не были.

І днесь потомкове гуляють під бандерівскыма флаґами і до медій ідуть інформації о тім, же тым всокочують і припоминають собі лемківску културу і предків. Не знам, што собі припоминають, може даяку паралелну історію з іншого часопростору, но істо не своїх предків, ани свою културу.

Є час фестівалів. Навеце того року є барз тепле літо. Сонце пече і порядно пече і на нашы головы, што ся може барз неґатівно дзеркалити і на фестівалах. На Монастырисках істо барз пекло на голову і якбач не перше літо. Жаль, же способило аж таку амнезію Лемкам, же не знають хто суть і яка історія їх предків. Но і зясь треба лем плакати. Теперь не над історійов, а над сучасностьов. Просто ся того якбач не збудеме…

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА