Де-пресия

Раз

За комунізму няня, все мерзило тото, што, коли медиі інформували про хоц-што повязане з нашыма справами, нашом земльом, або нашыма людми, николи не звучало слово Лемкы, або Лемковина. З часом, уж дозвелене было написати, ци повісти, же проходит якраз православне торжество, котре буде святкуване през ближе незідентифікуваных православных, без входжыня в етнічны деталі. Лем медиі дале мали наказане не споминати нияк святкуючых грекокатоликів і грекокатолицкых свят. Про Лемків, і Лемковину надале было тихо. Нечысленны польскы дослідникы занимали ся досліджуваньом лемківского языка, ци проявів русиньской культуры, єднако без епатуваня соспільства ани дефініциями, ани результатами свойой роботы.

По 1980 році, в Польщы штоси ся почало зміняти. Незалежний часопис «Tygodnik Solidarność», як єден з першых, переломил етнічне табу. Стало ся оне в дописі Мацєя Козловского, напечатаным в 1981 році, під значучым наголовком – «Лемкы». Пак, католицкій «Tygodnik Powszechny» збогатил нашых люди аж о два дописы – Антоні Крога «Лемківскы реколекциі» і Михайла Лесіва «Вчыйме ся Лемковины». Хоц онедолга, в грудни 1981 рока, в цілій Польщы оголошено войну, то єднак нашым людям, жыло ся ліпше, бо знали, же хтоси недавно на них спомянул, старал ся привернути ім чест. Зачали ся тіж вказувати польскоязычны «Magury» і выдаваний нашыма людми, в лемківскым языку, «Голос Ватры», кольпортуваний головні на «Лемківскій Ватрі», котра товды была істинно нашым святом.

Потім зачали ся вказувати чысленны выдавництва про красу: лемківскых церкви, лемківского ремесла, лемківскых писанок, малюванок, різбы, співанок, гулянок, навет про красу лемківского краю. Несміло почала быти хоснувана і сама назва лемківского краю, котра в русиньскым языку звучыт – Лемковина. Основну ролю при популяризациі той, мало товды знаной назвы, мал Ансамбль Пісні і Танця Лемковина з Білянкы, села незмінно положеного на Лемковині.

Од-товды терміны Лемкы і Лемковина были одчаруваны. Хоц зъявліня ся тых термінів в дискурсі одраз выкликало контракцию, особливо Украінців родом… но, сам не знам як речыня в тым місци докінчыти. В марци 1989 рока, в часі основаня першой лемківской повысельеньчой орґанізациі, т.є. Стоваришыня Лемків, зо сторны присутных товды провідників бывшой і будучой украінізациі, в особі головы і членів заряду Объєднаня Лемків, вызвучала пропозиция удеталніня етнічной самоназвы – Лемкы, през доданя пару слів, як необхідной части етноніму. Адже комплетна назва орґанізациі мала звучати Стоваришыня Лемків – Етноґрафічной Ґрупы Украіньского Народу. Пропозиция панів етноґрафів-аматорів не была схвалена. Даючы голосний доказ свого незадоволіня панове Гладик, Дубец, Доньскій, Шост і Ґаль не хотіли дале брати участи в покликуваню першой лемківской орґанізациі. Дальшу украінізацию Лемків головы орґанізували на свою руку. Лем не знатя чом назвы свойой орґанізациі доднес етнічні неудетальнили?

Єднако, назва Лемковина, зачала быти фурт споминана в першым порґрамі польского радия. По пару разів на ден, коли харизматычний проповідач хвилі, пан Залевскій, чытал донесіня од вірных слухачів, котры зо своіх сел подавали зміряну температуру і описували інчы атмосферычны явиска. Все єм ся задумувал, котрий то вірний сын, ци дівка Лемковины так систематычно популяризує, на цілу Польщу, дотля мало знану загалови громадян власну назву нашой землі.

Два

Етнонімы, назвы народів і племен, або топонімы, котры сут, на загал, назвами місц, ци ґеоґрафічных обшыри інтересуют дослідників языкознавців, особливо етимольоґів і семантыків. Вымінены науковці занимают ся походжыньом слів, пояснюваньом значынь, гляданьом джерелослів, етимонів, дериватів, словотворіньом і інчыма міцно покомплікуваныма просторами лінґвістыкы. З інчых облюбленых языкознавцями термінів, на котры днес хотіл бы єм звернути увагу чытальників, выміню десиґнат. Тот десиґнат, то нич інче, як реальні істніючий одповідник якысого слова, понятя, ци символю. Примірні, десиґнатом слова смерек, єст реальні істніюче дерево, котре має колючы іголкы і часто росне в горах Карпатах. Але мож си уявити даякє понятя, новинку, неолоґізм, котрий уж функцийонує в языку лем ничого не зове, от теоретычний конструкт, таку выдумку, котра є як сирота, без десиґнату.

Лем в припадку слів – Лемко, Русин, Лемковина, Карпатска Русь, през період комуністычной украінізациі, продолжаной фурт і в демократычных державах, пропаґнадисты трудили ся, жебы реальні істніючий десиґнат неназывати, сказати на забытя, або остаточні назвати го новым словом, якысым евфемізмом. Ідеольоґы сотворювали языковы конструкциі, зосереджены на близкых ім дериватах, не сперты на буд-якых фундаментах, котры мали «теоретычні» пояснити невірным і переконати непереконаных. Все такы лінґвістычны теориі підперал основний арґумент науковці давно доказали. А уж найліпше, коли тото, ци сесе, доказали украіньскы науковці і писменникы. Бо доказы інчых не мали уж такой маґічной вагы, ни міры.

Тота формулка пояснюваня «вшыткого» была перенята з часів комунізму, коли остаточным арґументом, котрий такой все заперал ґамбы, было прикликаня «золотых думок» провідників революциі, совітскых дослідників і Богу духа винуватого – Тараса Шевченка. По комунізмі, з того сопоставліня выпали революцийонеры, але дішли украіньскы дослідникы, хоцбы іх досліджыня од часів Сталіна были незмінны, а до Шевченкы доложыли Антонича і другых, валушных з ріжных десиґнатів сотворити єден великій дериват. Так зробил украіньскій поета Павличко, котрий в Кракові рецитувал свій патріотычний верш, в котрым крислил границі Украіны «…од Кубані по Сян річку…», а того самого дня в Катовицях здеривувал тоты границі, і уточнил – «…од Кубані по Попрад річку…». Лем 70 кілометрів на захід, а нон пересунул ідеольоґічны кордоны о 200 кілометрів. Аж страх подумати, де міг бы зайти, кєд бы рецитувал верш, на примір, в такым Тарнові, 70 кілометрів на схід од Кракова…

Три

Рідна Лемковина, од часів першой однародлюючой ватры в Ждыни, єст прикрашена не лемківском, а украіньском нацийональном символіком. На сцені і перед ньом, незмінно, в моді сут шаравары і украіньскы вышыванкы. На сцені і поза ньом дале царствує антирусиньска ідеолоґія, псевдонаукова пропаґанда і закликы до борбы з сепаратистами і єдночаснe голошыня згоды і єдности, на принципах пропонуваных през функцийонерів субетносу і трудолюбных прославлячів усвідомлюваня Русинів. Орґанізаторы того украінізацийного свята, маючы в памяти ґранотву госсу, рахувану в сотках тисячів державных і етнобізнесовых грошы, грают рік-по-рік ритуальну комедию. На три дни Лемковина і Лемкы стараньом етноґрафічной части украіньского народу мают стратити десиґнат. Стараньом украінізаторів слова Лемко і Лемковина мают ся стати синонімами слів Украінец (з Лемківщыны) і західніх етнічных (чом уж не етноґрафічных) украіньскых земель.

Того рока, на будучы непевны часы, украіньска пропаґандова труба формує оновлены сотні козаків. В тым фінансовым сезоні навет етнонімо-топонім Руснак з Чырча єст дозволене. Тым самым, управы дают доказ слухальности першого лемківского радия ЛЕМ.фм, рускы буквы з бідом поскладали, уложыли ся ім они в слова і речыня, котры зрозуміли, дочытали обовязуючий в Польщы закон про нацийоналны і етнічны меншыны. Но і што бы было, коли бы польскы власти придумали точно выполняти закон про нацийональны меншыны? То на чым тот етнобізнес обстоіт? Лем што найбільше горозне, чого в тым ґрантовым сезоні дознали ся украінізаторы зо Ждыни, Зындрановой, Лугів, Свидника, Камюнкы, Пряшова і Бардийова, же никне ім іх десиґнат, котрий туманят десятками років, выполняючы вірні волю львівского і канадийского надпроводів.

Для коаліциі «згідных», тото, же Объєднаня Лемків єст орґанізатором напущаня на Русинів, Руснаків, Лемків украіньской безпекы, то прецін жадна справа. Борба з Руском Бурсом орґанізациям веденым двома православныма попами барз ся любила. Сами одограли в ній актывну ролю. А нацийоналістычну ідеолоґію пропаґуют інчы, не они. Нацийоналісты то тоты польскы середовиска, котры хотіли побудувати памятник Пулаского в Высовій. Пару років тому, товдышній секретар объєднаня, навет Стоваришыня Руска Бурса радо хотіл мати, як союзника, в ідеолоґічній борбі з польскыма ідеолоґами.

Орґанізаторы фестівалів в Зындрановій і Лугах задбают о брак нацийональной символікы. Будут фурт чарувати, же іх фестівалі сут неідеолоґічны, а іх ідеолоґія єст раз така, а другій раз інча. Запросят довєдна вшелеякы десиґнаты – і пару Русинів, і полний ґарнітур антилемківскых пропаґандистів, жебы мали паритет. Рінґ зрыхтуют, а по ґамбах най ся толчут інчы. Якбы дашто, то они стояли з боку. Не на лемківскым, але і подібно, не на украіньскым. Они стояли на ґрантовым боці і приятельско здравили свій объєднаний дериват.

В проґрамі вызвучалa співанка Сержа Ґенсбурґа “Depression au dessus du jardin”, котру выконуют Ш. Дефурні і О. Самуйон, котрий скребче морков і компонує фільмову музыку. Образ Sorrowing Old Man (‘At Eternity’s Gate’) намалювал Vincent van Gogh, в 1890 р., джерело вікіпедия.