Хто выграл?

Раз

Мартін, народжений в Гараре, оповідал мі про свою втрачену вітчызну, з котрой мусіл выіхати під конец сімдесятых років. Скінчыли ся товды анґлицкы уряды в Родезиі. Споминал він з носталґійом край, де мал щестя ся народити. Оповідал якы великы трудности стрітили його родину, коли пришло оселити ся ій в Анґлиі. Не могли нияк привыкнути до жытя в Західній Европі. З той причыны камарат выбрал си Східню Европу, як част світа, котру хотіл познати і зрозуміти, жебы през заглубліня в неанґлицкій культурі міг познати інчий світ, другы способы жытя і одмінны нацийональны характеры. Мартін, завдякы свойой роботі, прібувал покус жыти і систематычні познавати славяньскы краі і языкы, зачынаючы од Ческой Республикы і Польщы. В середині девятдесятых років долше жыл в Прязі. Коли сме ся стрітили, то і він, і я, мали сме подібны спостережыня. Хоц Прага, то фраґмент той части світа, котра положена єст на схід од заходу, то было то і про нього, і про мене, доцяп европейскє місто. Штоправда мож было найти іщы даякы місцевы ческы звыкы, котры были ендемічныма особливостми, як на приклад густе од дыму Вацлавске Наместі, од 5.00 годины рано. На головным пляцу міста, в чысленных будах, печено соткы кобас, котры місцевы од рана іли, жебы набрати сил до успішной роботы. Або вынесиний з часів комунізму систем выціняня ріжных услуг. Ціны в готелю были ріжны, для каждого. Чехы і Словакы платили найменше, лем кус выжша была такса для громадян давных комуністычных держав, а уж найвысша для тых, котрых місцевы рахункознавці мали за найбогатшых. Жытелі західой Европы і Американе платили найвеце. Они мусіли доложыти ся більше до вырівнаня рівня жытя за бывшым желізным занавісом. Мартіна нич тото не чудувало. Радил, же то в порядку, бо готель дале є для нього туній.

Пак стрітили сме ся, коротко по тым, коли вернул з подорожы на Украіну. Привюз одтамале гідні оповідань. Чудували го природа, гарды краєвиды і дорогы гіршы, як в Африці, до того зруйнуваны міста і села, і всеогорняюча смрід в потягах. Во Львові, зазнал браку воды, зато під достатком отримал хамства і хробаків в готелю. Повіл, же был там остатній раз. І што не думал, же деси може быти такій світ, котрого ани він не буде хотіл нияк зрозуміти. Не была то для нього вымріяна Східня Европа. Была то непонята цивілізация, більше еґзотычна, як Зімбабве.

Зачали сме дале думати довєдна про причыны такых ріжниц в ситуациі в постсовітскых державах. Я ішол єм в напрямі гляданя причын в браках демокрациі, реформ і злым ряджыню. Доднес ня чудує попертя для комуністычных партий на постсовітскым обшыри. Камарат Мартін прібувал поясняти тамты «порядкы» глядаючы причын в якысій великій, страшній, тотальній війні, котра хоц єй не достерігаме, надале там проходит. Бесідували сме о явных і тайных війнах, о выграных і програных офенсивах, аж ту з нагла Мартін выпалил о выграній битві під Ватерльо, по котрій в Европі запанувал мир і порядок на долго. Мир, котрий дозволил европейскым державам подібні розвивати ся.

Ждий, Мартіне повіл єм, як то по выграній битці? Я єм хотіл до польской школы, вчыл єм ся головно польской істориі, і як нас вывчыли, Ватерльо то была катастрофальна програна проґресивных франузкых війск (і польскых кавалеристів). Бо то Наполеон І реалізувал введіня новых порядків в цілій Европі. За його володіня принятий был кодекс Наполеона, котрий порядкувал односины громадянина і дежавных власти, цивілізувал економіку, допущал розводы і лаіцизувал державу, одділял церков од влиянь на уряды, сотворил службу урядників, котры адміністрували державом, без озераня ся на дачыі традицийны заслугы. А на перешкоді в введіню франузской домінациі і модерных правных розвязань стояли головны европскы державы – Австрия, Росия і Прусы, з другого боку, Бритийска імперия. Мартін обставал при тым, што програна Французів під Ватерльо охоронила европейску цивілізацию. Я, же на рубы. Не могли сме дійти порядку. Не были сме годны приняти єдной версиі подій, ани одповисти на основне до днес звіданя – Хто выграл тамту битву? Хоц тамта справа не зосварила нас, то приняли сме, же наш огляд справ єст заколочений вынесеныма зо шкіл, зідеольоґізуваныма оцінами подій.

Два

В єдным з радийовых проґрамів, в 2012 році, в котрым звучали спомины про лемківске село, під Коросном, хтоси жыючий на Украіні, без задуманя ся над смыслом своіх слів, повіл, же іх село было більше «свідоме», як сусідні. Чом? Бо в селі была побудувана чытальня «Просвіты». В сусіднім, была зас чытальня Михала Качковского – символ несвідомости і твердиня неприсутности правильной «поступовой тотжности». Адже мали сме прикликаний простий опис світа. Розділ на світ свідомий і несвідомий. Добрий і злий. Свій і чужий. Світ приязний нашым поглядам і ворогы опіні неусвідомленых, дикых, нецивілізуваных. То всеприсутне в антропольоґіі катеґоризуваня, з котрого не сут в силі высвободити ся ани несвідоми, ани тоты найбільше усвідомлены. Ани крайны радикалы, ани культурны екуменісты о голубым серци і характері без ґанчів.

Од праві сто років, на Лемковину імпортуваны сут з зовни, нацийональны ідеолоґіі, котры мали бы Лемкы приняти, як обовязуючу, неквестийонувану, объявлену правду. Змасувана, так звана, «усвідомлююча» украіньска акция ведена была наперед при помочы грекокатолицкых священників насыланых, през перемышльскых єпископів. Од першого, котрий тоту акцию придумал, то є Константина фон Чеховича, през вшыткых інчых. Принципіяльном задачом такых єґомостів на Лемковині было пошыряня украіньской нацийональной ідеольоґіі, серед «неусвідомленых» Русинів. Адже уж не еванґелізация была головном задачом попів, лем нацийональна індоктринация. За священниками ішли інчы, уж цивільны нацийональны діяче – урядникы, учытеле, юристы, журналісты, основателі украіньскых банків, кооператыв і інчых інституций. На Лемковині, першу чытальню архісвідомого, украінізацийного товариства «Просвіта» основано в Одреховій, під Саноком, в 1893 році, другу в 1896 в Скотарскым, на Підкарпатскій Руси. В каждым припадку, ініциятыва основаня чытальни выходила од імпортуваного пароха, або оселеных на Лемковині, ци Підкарпатскій Руси присташів, Украінців споза обшыри Лемковины. Тот великій сукцес єст шыроко підношений през украіньскых діячів, котры люблят пышнити ся сукцесами. Никотрий ани не напомне, што коли в селі Одрехова, під Саноком, одкрывали чыталню «Просвіты», то діяли там успішні, од долшого часу, дві чыталні ім. Михала Качковского. Ідеа потрібує непорочні чыстой легенды. Не пораженой вантпливостями, з котрой міг бы выйти на верх неправий родовід.

Зорґанізувана акция украінізацийна зосереджена на Лемковині проходила дале од початку 20. столітя. Радця, Василь Яворській, родом спід Туркы, названий в украіньскым писменництві – «пробудительом санчівщыны» – спілорґанізувал найперше Руску Бурсу в Санчы. Лем, коли представникы лемківской інтеліґенциі протиставили ся його украінізацийным стремліням, в 1902 р. отворил він «Украіньску Бурсу» і чытальню «Просвіты» в Новым Санчы. Од 1912 рока найперше в Саноку, пак в Санчы была друкувана украіньска ґазета «Підгірський Дзвін». Скоро скрахувала. Брак заінтересуваня зо стороны Лемків і неславны подіі 1914 рока, пошырены денунцияциі Лемків до австрийско-мадярскых власти, стремліня до фізичного ліквідуваня русиньскых інституций, окремых люди і проявів соспільного русиньского жытя споляризувала політычну ситуацию на Лемковині. Злочынны діяня дали імпульсы до розвитку самостійной карпаторуской достоменности Русинів, Лемків. Талергоф, Руска Народна Республика Лемків во Фльоринці і другы народны рады остали в свідомости «несвідомых» інституциями дозваляючыма одкликувати ся до русиньскых напрямів в будуваню лемківской достоменности, през вшыткы рокы, аж дотепер.

Од половины двадцетых років, прошлого столітя, передставникы украіньской інтеліґенциі і ґрекокатолицкы священникы, насланы до роботы на Лемовині, приступили до змасуваной украінізацийной акциі. Головну символічну, і реальну, персональну, підпору тій кампаніі дал львівскій грекокатолицкій митрополита, Андрей Шептицккій. В листі «до Украінців» з 1926 р., обернул ся з закликом о «ратуваня Лемковины, праві же забытой землі, загороженой втрачыньом нацийональных вартости». Жадал він зроґанізуваня в Саноку центрального осередка украінізациі Лемків, побудуваня дому для украінізацийных інституций, вчыня експертів освітово-господарчой діяльности на Лемковині, основаня сельскогосподарчой фаховой школы для лемківскых хлопців, і отвераня чытальні «Просвіты» в каждым лемківскым селі. Украіньскы діяче зактывізували кооперативны товариства. На Лемковину плинули шыроком течом грошы, пропаґандова украінізацийна преса (ґазета «Наш Лемко» од 1934 р.) і сами украінізаторы, учытеле і єґомості. Іх задачом, як пише Іван Красовскій, было «бороти ся з неуцтвом і безкультурністю лемківского краю і гуртувати свідомых Украінців Лемківщыны».

Адже для украінізаторів, Лемкы то нарід не лем несвідомий, але до того безкультурний. В 1934 року на Лемковині (і Надсаню довєдна), формалні діяло 127, а на Пряшівскій і Підкарпатскій Руси (в тым в Пряшові і Братиславі) праві 230 чытальні «Просвіты». Коли в меджевоєнній Польщы, до описаного выже зоставліня, дішла террористычна діяльніст нацийоналітычных украіньскых орґанізаций, польскій уряд почал творити концесиі для русиньского руху на Лемковині. Прото ефектом масовой украінизациі был головно розвиток лемківского шкільництва і лемківской грекокатолицкой церкви, котры помагали реалізувати достоменностьовы стремліня «неусвідомленых» Русинів. Тому етапови был конец в часі другой світовой війны, котрий некотры діяче надале сміют звати часом украіньского ренесансу на Лемковині. Гітлеровскы формациі: есес, ґестапо, січовикы і фашыстовскы украіньскы комітеты допомогы, то мали бы быти украіньскы ренесансовы нацийональны інституциі. Не надію ся на спамятаня ідеольоґів. Про них «просвіта» безкультурных несвідомых то ціль головна, сама в собі. Коляборантів фашызму, провідників украіньского ренесансу: Кубийовича, Тарновича і інчых славлят по днесден.

Три

«Просвітний» ренесанс на Лемковині формальні скінчыл ся выселіньом Лемків. Од 1945 рока на совітскій Украіні, а од 1991 рока на Украіні, землі, в котрій камарат з Зімбабве не познал Европы, є продолжаний фурт. Якы тот ренесанс дал овочы? Радийовы реляциі з циклю «70%» дозваляют хоц по верхы дістати ориєнтацию. Як розограли ся дальшы подіі «просвітного» ренесансу на Лемковині по 1947 р., а на Прашівскій Руси по 1950 р.? Тото знаме ліпше. Од 1956 рока, неосвіченых Лемків освічали надале украіньскы комуністычны установы, товариства, медиі, штораз то більше поукраінщена церков. Од років усвідамляюча робота украіньскых просвітників веде ся на фестівальчыках робленых з лемківскых ґрантів. Спамятаня приходит  раз за час. Політычний імпульс до одданя Лемкам Руской Бурсы в Ґорлицях польскы уряды достали товды, коли Украінці зорґанізували в Польщы роверовий (біциґльовий) райд шлакамы Бандеры.

На Лемковині і Пряшівский Руси днес неє ани єдной чытальні «Просвіты». На Підкарпацкій Руси сут самы украіньскы освітовы інституциі, котрых задачом єст дальше успішне «усвідомляня» Русинів і борба з безкультурністю корінного населіня. В ґрекокатолицкых церквах в Польщы справує ся літурґію, праві все, по украіньскы. В православных церквах в Полщы і на Словациі русиньскій язык не є офіцийні допущений до хоснуваня. Не є ниякого документу, котрий бы лемківскій язык становил на рівни серед тых допущеных в літурґічній сфері.

І Русины і Украінці з Лемковины і Пряшівщыны, коли выйдут з церквы, днес найчастійше уж бесідуют лем по польскы, або словацкы. Мартін родом з Гараре вернул до Анґлиі, не свойой вітчызны. Остає лем поставити звіданя. Хто выграл тоту війну?

В проґрамі вызвучалa співанка ансамблю Bee Gees “Walking Back To Waterloo”. Образ “Scotland Forever!” намалювала Lady Butler, в 1881 р. джерело вікіпедия.

https://www.youtube.com/watch?v=und24Vvlb5g