Своім ся заход, чуджого не жадай;

Люб нарід свій не прото, што він славний, а прото, штo він твій,

Щесливий чловек, котрий має ворогів, щесливший од тых, што їх не мают;

адже злодій краде там, де не пусто.

Против стрілам ворога чловек мужньо ся озбраят; против фальшывого приятеля ніт оружа, його стрілы літают тайно, и они медовом ідю сут мазаны, нежданы, несподіваны.

Молодому і старому біда на світі самому.

Жыти треба так, як бы-с все пред гурмом люди стоял, як бы прозрачне было твоє серце.

Вѳликым нещестьом чловека є жыти в суспільстві, котре скрыват свій гнів і природну ненавист; тоты гублят і мало-помалы нищат спокій душы, як утаєна хворота нищыт тілесны силы чловека.

Пізно там зачынати, де треба бы было кінчыти.

Вшытко марніст, єдна наука єст том іскром, котра через голову до серця впадат, розпалюючы цілий быт чловека.

При сході сонця соловій співат, при заході жабы скрегочут.

Велика рыба малу рыбку, белика птиця малу птичЩ а чловек мнимо більший, слабшого чловека ловит.

Своім ся заход, чуджого не жадай; чуджым маєтком николи ся не збогатиш, а быти може, што чудже, яке ты присвоіл, знищыт і твоє.

(Александер Духнович, зо збіркы Діло от безділія)