Раз …
даколи припадком можеме ся стрітити на улици з якысым чловеком, котрого одкалеси пригнало і не тішыме ся нич а нич, же сме го познали. Або противні, як то ся можеме потішыти, што сме несподівано зышли ся з камаратом, з котрым сме долго ся не виділи. Хоцраз може нас заатакувати з нагла пронята аматорка фотоґрафуваня «простых Лемків» на рынку в Ґорлицях, або допаде дакотрого експерта обсесия і довєдна з двома знавцями годин, ґазу і горців будут спамувати по інтернеті соматичнима признаками. А зас інчым разом на рубы стрітит нас дашто приємне, што ся нам любит і чого ани не думали сме почути, взрити ци дознати ся. Такы неплянуваны принагодны, припадковы стрічы, тяжко описати в спосіб, котрий міг бы вводити до нього даяку систематыку. От, стало ся дазраз так і так, чого сме ани не споділи! Або стрітило нас тото і сесе, на што сме ани не рахували. Aле як уж ся нам подарило то най буде. Не є што роздумувати над такым. Кєд сме вошли там де ся такє нераз трафлят, то не чудо, же могло і на нас такє впасти. Коли сме купили льос на томболи, не є што плакати, же сме выграли великє нич.
Але сут і інчы стрічы. Заплянуваны і сподіваны. Такы, на котры нас запрашают, коли знаме і нагоду і ціль. Товди они не будут припадковыма, принагодныма епізодами. Будут мати даякє інче значыня, ци зміст. А што найважнійше будут переходити подля заплянуваного, розписаного проґраму. Товди будеме знати, на што ся наставити, як ся зрыхтувати, присторіти, як маме ся там заховати і ци повинни сме принести ґаздам ци спілбесидникам даякій дарунок. Жебы на такым ся стосовно однайти і не прити як непрошений гіст з порожніма руками.
Неприпадково описую таку стрічу, як даякє торжество! В тым припадку так хочу описати реальну подію – пшемківске свято лемківской культуры. Я добрі знам, же днес такій наголовок міцно ся здевалюувал. Днес навет нелемківскій, або антилемківскій зміст (в імя зындранівской ідеольоґіі неідеолоґічности) годных є вельо назвати «лемківскым», планний «концерцік» назвати «подийом», а варіня борщу, ци печыня кобасы менувати «святом высокой культуры». Так же знайте, коли найдете ся на фестівальчыку де выступуют: козак з ґуральком, в дедероновых шараварах, найчервеньшых зо вшыткого што найдете в природи, а до того дашто смажат, варят, пют і друт ся на цілу ґамбу, так знайте, што нашли сте ся «припадком» на несвяточній, обычайній, антилемківскій, безкультурній стрічы. Та коли сте підпорили такій етнобізнес, так не чудо, же тоту поливку тепер сами там подзьвакате. В єдным годен єм Вас зрозуміти, же жебы таке ґылтати, треба гідні пива і палюнкы.
Два
Свято, і святочний час то катеґориі присутны в науковых описах. Свято є товди правдивым святом, коли не лем узка група орґанізаторів прирыхтує торжество – задумат ся над проґрамом, найде спонзорів, запорсит артистів, зрыхтує сцену де будут граны вшыткы святочны акциі. Свято мусит обнимати соспільну присутніст і то в святочным, незвычаным часі, неприпадково зобраных люди: участників торжества. Зато сявято є товди, коли і запрошены гости прирыхтуют ся пправильно до подіі. Зрыхтуют самы себе на спілприсутніст з орґанізаторами і інчыма гостми до обдераня нештоденного змісту. Будут готовы на вхід до простору і часу, котры сут інчы, як тоты, з котрыма ся стрічают ци спілтворят го на штоден. Адже до пережываня свята сут потрібны дві стороны – тоты што высилают лемківскій, а навет повім веце! русиньскій в тым припадку, зміст і тоты, котры го годны правильно «здекодувати», одобрати в окрисленым часі і місци.
По тым теоретычным вступі міг бым перейти до справопису з пшемківского свята і до оціняня. З єдной страны до критыкувня орґанізациі – же програм дост припадково розписали, конферували го в векшыні по польскы, не по лемківскы, же выступы ансамблів не звучали добрі, а то през планну акустычну техніку, котра на додаток раз за час доцяп ся псула. Же в обзераню програму перешкаджало фатальне світло, з котрым не треба было ніч інче зробити, лем го загасити…
Міг бым і хвалити стрічы – за чысло присутных. Пришла на ных така купета люди, што ся ани помістити не могли. За то, же орґанізаторе задбали, жебы были запрошены істинно три поколіня Лемків, і на сцені (хоц особисто фурт мі бракує міцного выступу той третьой, найстаршой ґенерациі артистів) і серед обзераючых. Ту на ранті лем прикличу, з цілом пошаном для віку артыстів, што такій «третьопоколіньовий» лемківскій ансамбль є на Заході, в Рудній, і зове ся «Розтока».
Мушу тіж з обовязку написати, же стрічы орґанізувал кружок Стоваришыня Лемків в Пшемкові, котрий в запрошыню написал, же просит вшыткых – старых, молодых, і тых середніх віком на VIII Стрічы з Лемківском Культуром, на суботу 22. листопада 2014 рока до Пшемківского Осередка Культуры. В артистычным програмі выступили ансамлбі «Ластівочка» і «Ластівчата», як ґаздове з Пшемкова, котры мали русиньский репертуар, ансамбль «Припадок», котрий сотворили студенты з Вроцлава з репертуаром лемківскым, русиньскым, котрий заповідали так жебы ся не дознати, же він русиньскій і украіньскій, естрадовий ансамбль «Файна Ферайна» зо Шпортавы, котрий в векшыні співал по польскы. І ансамбль, назву го – танця і співу, «Зємя Леґніцка». Тот, як раз, не запрезентувал ани єдного лемківского твору.
Дале іщы понарікам кус на публику, а хвалити буду орґанізаторів. Розпочали стрічы в Пшемкові наймолодшы артисты, маленькы діти, як конферуючий зазначыл, в передшкольным віку з ансамблю «ЛАСТІВЧАТА». Торжественно одспівали они «Вручаніє» – гымн Лемків, Русинів – написаний през Александра Духновича в 1851 року. Не можу зрозуміти доднес, што ся такого стало, же коли тот гымн діти співали, а з нима лем нечысленны передставникы публикы, то нихто не стоял, поза тыма, для котрых якбач бракло місця на креслах? Як замуруваны заперли ся в креслах вшыткы, під проводом першых рядів публикы, де сідили найвеце чествуваны през орґанізаторів гости. Тепер є може нагода, жебы і нони ся дознали (а были медже нима священникы), што мы Лемкы маме свій гымн і заєдно маме в звыку стояти, коли го грают, ци співают, як ся приняло в культурным коді медже цивілізуваныма народами. Треба приняти поставу пошаны коли гымн звучыт, котрого то народа бы то гымн бы не был.
Тоты, котры были присутни на Бєнале Лемківской/Русиньской Культуры в Креници може не повірят, але в Пшемкові найліпше запрезентувал ся ансамбль «Ластівочка». Ансамбль дал шумний концерт. Порядні заспівали і добрі танцювали. Члены ансамблю в бесіді зо мном, барз жалували того креницкого выступу, котрий дали в неполным складі і зо злым наголосніньом. Тым разом вказали клясу і доказали за што были в 2013 році нагороджены топорцьом на фестівалю в Закопанім.
Ансамбль «Припадок» зазвучал добрі, хоц як єм спомянул, выступ прібувало му зопосути наголосніня. Думам, же буде нагода іщы почути вроцлавскых студентів. Заспівали они в векшыні лемківскы співанкы і русиньскы з Підкарпатской Руси, окрем того пару украіньскых. Дале за нима вышла на сцену «Файна Ферайна», вельоособовий ансамбль зо сусідньой Шпортавы, которго стыль окрислям як естрадний. В ансамблю грают медже інчыма Лемкы, зато має він в репертуарі знаны вшыткым лемківскы співанкы. Ансамблю «Зємя Леґніцка» в катеґориі стріч з лемківском культуром не оціню. Думам, же можливе, што орґанізаторы тот ансамбль запорсили по тото, жебы то власні нон ся стрітил в Пшемкові з лемківском культуром. Я лем так можу пояснити тот особливий выступ.
Три
Сумуючы, тоту коротку реляцию. В Пшемкові. 22 листопада стрітили ся Лемкы, жебы взяти участ в лемківскій імпрезі і при нагоді одновити соспільны реляциі. Было в тій стрічы кус припадку, а кус свята. Простір новоотвореного по ремонті культурного дому в Пшемкові є модерний, чыстий і гостинний Лемкам. Потрібує лем ліпшого наголосніня, а самы стрічы такой зміны в проґрамі, жебы было в будучым більше лемківского і языка і співу на сцені. Орґанізаторе зробили своє діло як знали і могли найліпше. Сами нарікали, же не стати іх на тото, жебы оплатити хоцлем саму подорож даякого ансамблю з Лемковины. Але предсідатель пшемківского Стоваришыня Лемків, Євгеній Габура, то добрий орґанізатор, зато знам, же наступна едиция стріч задовилит і мальконтентів і нарікаючых. Обіцял зробити новий банер реклямуючий імпрезу. Тот старий має з лемківскым языком тільо спільного, што ансамбль Лігницка Земля. Пора старий напис торжественно знищыти, як памятку по злых часах коли лемківскій язык был хоснований лем деси в далекым світі през ґрамотных. Пора, жебы обовязуючыма правилами запису заінтересувати вшыткых, котры не ідут дорогом языкового бортацтва родом зо ждыньского двора.
Але друга част підсумуваня, котра тычыт пшемківской публикы не буде уж так оптимістычна. Поза сценом, медже рядами чути было іщы менше лемківского языка, як на сцені. Ци молоды, ци в середнім віку, ци найстаршы – бесідували найчастійше по польскы. Навет членове ансамблів, коли зышли зо сцены, медже собом радили уж лем по польскы. Над зміном той ситуациі треба уж попрацувати самій публиці. Одробити домашню задачу і о рік прити на наступну едицию запрезентувати ся ліпше.
Свято є товди коли вшыткы його участникы порядні ся до нього прирыхтуют. Вкажут на ним, што мают найліпше. Облечут ся і приберут нештоденно, выкажут радіст і заанґажуваня до спілтворіня свого свята. Але на зовнішню параду шыковні ся позерати лем до телевізора з вылученым звуком. А до лемківского радия потрібне є штоси веце. Треба авторефлексиі, задуманя ся і припомніня си нашого найважнійшого скарбу, плеканой през вельо поколінь цінности – лемківской бесіды. Старати ся радити порядні по лемківскы не лем од свята, але на штоден. Треба вказати вшыткым поставу гордости зо свойой бесіды, зо свого роду і свойой культуры – лемківской культуры – котра є дачым веце, як лем маніфестуваньом зовнішніх признак лемківскости, през заложыня кольоровых псевдолемківскых строів раз до рока. Хоцбы лем про тото, жебы не зробити ганьбы перед давныма і будучыма лемківскыма поколінями.
текст был напечатаний в “Бесіді” (ч. 1., січен, лютий 2015).
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ЛЕМКІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
на фото: Ластівчата співают гымн Русинів
в проґрамі вызвучала сліванка Зузанны Капральовой з платні Мільоша Железняка Руснацкє, Рутеніян