Четеврта неділя, названа і Неділя сыропустна, котров завершуєме приготвліня на вступ до святой Штиридцятніці нам подавать порады, як добрі выхосновати тот благодатный час.
Ісус Хрістос в днешнім слові нам указує на важность одпущіня. Кeдь вы одпустите людям і ваш Отець одпустить вам. А як вы не одпустите, ани ваш Отець вам не одпуить вашы гріхы. Доба святой Штиридцятніці є нам дана на очіщіня нашой душы, на то, жебы просити о одпущіня. Одпущіня нашых гріхів, нашых ображань, нашого много раз бунту протів Божій волі в нашім жывоті. Одпущіня за нашы планы думкы, фантазії, скрыты наміріня, котры іншы не видять а котры много раз ся стараме сховати за вид вонкашнього добра.
Днешнє слово нам ту говорить ясно. Господь є приготовленый одпущати, але пожадує штось і од нас. Давать нам условія свого одпущіня. То є наше одпущіня нашым ближнім за їх провины ку нам. Но притім нам давать можность слободной волі. Кедь вы одпустите, кедь вы не одпустите. Но з тым і наслідок нашой волі. Можеме жыти в неодпущіню, в гніві, ненависти, злобі. Но ту платить слово – ани ваш отець вам не одпустиь вашы гріхы. А што то значіть? Значіть вічну погыбель, одверьгнутя од Бога.
Денно-денні в молитві Отче наш высловлюєме слова: І остави нам долгы наша, яко і мы оставляєм. Тоты слова можуть быти про нас благословліньом, додати смілость перед Богом. Боже, смоть, тот або тот мене скривдив, робив зло, но я йому одпущам, не жычу йому зла, жычу йому добро. Но може быти і проклятьом. Бо як бы сьме ся молили: Боже, так як я не хочу одпустити, так ани ты мі не одпусть мої гріхы. Бо моя пыха і завзятость мойого еґа суть векшы як вічне блаженство.
А до чого то доведе? Чуєме слова Євангелія: З твоїх уст тя суджу, лукавый рабе. Зато і днешня неділя называть і Неділя прощенія – взаємного одпрошіня і одпущіня, жебы так з покойом на душі вступити до того святого часу, благодатного про нашы душы. Далшым моментом, котрый нам давать днешнє слово є – не будьте захмурены, коли ся постите, не думайте, же тот час є даякым балваном, даяков притяжов. Же я дашто мушу собі одречі, одперти. Але смотрити на тот час як на час радости, як нас вызывать уж пророк Захарія. Як сьме то чули в чітаню пятніці на вечурні. Же тото одречіня, од чревоугодія, улагоджіня жалудка, од привязаности ку матеріалным, од тілесности, веде нас ку дачому радостному. Мы ся дачого одрікаме, абы сьме были наповнены.
Де є твоє богатство, там і сердце. Кедь буде наше богаство в небі. Буде тым богаством сам Бог. Тогды ся сповнить слово, котре говорить Господь через пророка. Десять поганьскых людей ся хоплять облечіня єдного Юдея, і повідять: Ідеме з тобов, бо з Вами є Бог. Так принесеме хосен не лем собі, але і другым. Котры будуть на нас видіти жывот з Богом, і будуть прягнути. І я хочу тот покій, ту радость, котру маш ты в сердці, бо з тобов є Бог. Слава Ісусу Хрісту!
В неділю, 2. марца 2025 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 2. марца 2025 р. о 12.00 год. і 3. марца 2025 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.