Історік і історія Русинів. Ку 80-му юбілею Павла Роберта Маґочія

Не є днесь вызначнішого жыючого русиньского історіка, карпаторусиністу. Но його жывот не є повязаный лем з академічнов діятельностьов. Він став досправдовым діятельом русиньского руху, і почав скоріше, як в Европі дішло ку політічным змінам, і Русины могли выкликати своє воскресіня.

Єдночасно він, Русин і русиньскый діятель, є цілый жывот і україністом, котрый про історію Україны, а нелем історію, зробив омного веце, як многы великы „патріоты“.

Перед пару днями дожыв ся вызначного юбілея – 80-ох років, професор Павел Роберт Маґочій. Його імя є повязане якбач із вшыткым вызначным, што по 1989-ім році діяло ся в „Старім краю“, одкыль і його родина пришла до Америкы, конкретно в русиньскім возроднім русі.

І кедь жыє за морьом, довгы рокы в Канаді, мож о нім повісти, же він так реално жыє на двох контінентах. Вік не грає у нього роль. Приходить меджі нас Русинів до Европы на різны події, і двараз за рік, а о тім, же своїма думками, свойов роботов, своїм сердцьом є все і меджі нами, ту в Европі, не є жадных похыбностей.

Пару слов ку біоґрафії

Признам, же кедь єм почав думати на то, же в януарі буде професор Маґочій святковати свій юбілей, знав єм, же то буде проблема. Треба дашто написати. Але што? Без мучіня признавам, же пустити ся до біоґрафії Павла Роберта Маґочія є дакус складніше, бо то жывот чоловіка, котрый за свої рокы стиг тілько, же іншому бы на то треба было якбач дакілько жывотів.

Зато ани не буду пущати ся до даякой великой біоґрафічной статі. То зохаблю на іншых, може людей із академічного оточіня, котры бы мали детайлно змаповати тот богатый жывот. Лемже холем пару слов ку біоґрафії треба.

Народив ся Павел Роберт Маґочій 26-го януара 1945-го року в Енґылвуді, штат Ню Джерсі, в Споєных штатах Америкы. По отцьови має своє походжіня в днешнім Мадярьску, по мамі із Підкарпатя.

Як пише в його біоґрафії ку 80-ым народенинам доцент Володимір Фенич, важным фактором, же Маґочій уж в молодім віці почав інтересовати ся історійов, было його родинне оточіня по материній лінії, кедьже дідо по матери любив своїм внукам розповідати о „Старім краю“.

Но фактом є і то, же Маґочій сам мусив дійти до того, кым властно є, што то тот „Старій край“, тота в тім часі аж міфічна „Рутенія“ властно є.

Як молодый 15 ці 16-річный юнак вырішыв стати історіком, і як 17-річный уж наступив на штудії на Рутґерьску універзіту. Маґочій почас штудій вырішыв стати україністом. А тым він і став. Но доля, ці сердце, ці комбінація вшыткого, што до того могло дашто повісти, зарядили так, же Маґочій окрім того став карпаторусиністом, русиньскым історіком, а навеце і вызначным діятельом у третім возроднім русі.

Павел Роберт Маґочій штудовав на престіжных універзітах в Споєных штатах – Рутґерс (бакаларь і маґістер), Прінстон (маґістер із історії Росії і Централно-выходной Европы і філозофії доктор з історії), Гарвард (рядный член Академічного научного общества). Но свої штудії в різных напрямах абословав і на далшых універзітах, нелем в США, дімплома має наприклад і з Прагы.

Од року 1980 його академічный жывот є звязаный із Торонтьсков універзітов, де робить як професор історії і політолоґії, і є ведучім Катедры українознательскых штудій Джона Яремка.

Як пише Фенич у своїй статі, Маґочій є автором 900 тітулів. З них прблизно 70 суть авторьскы книгы, далше там были зарахованы редаґованы книгы, брожуры, бібліоґрафічны каталоґы, статі в научных журналах, публікації в періодічных выданях, енціклопедічны статі, персоналны мапы, научны зборникы, і могли бы сьме продовжовати.

Але як єм написав высше, детайлну біоґрафію лишу на тых, котры в тім будуть бізовно ліпшы од мене.

Окупація змінила планы

Памятам, як єм раз сидів в Пряшові на обіді з професором. Было літо, Павел Роберт Маґочій пришов як каждый рік учіти на літню школу, котру орґанізує наш інштітут на Пряшівскій універзіті.

Якось дістали сьме ся ку темі, чом любить в Пряшові быти уквартельованый в готелі Dukla, якы з тым мать особны спомины, котры але про тоту статю не є треба поясняти. А з тым є повязана і тема окупації Чехословакії в 1968-ім році.

Маґочій почав писати свою дізертацію о запорожскых козаках. Но в літі 1968-го року ся дістав вєдно з ґрупов ашпірантів до міста Пряшів. Было то в часі, кедь робив на Міннесотьскій універзіті над проєктом европской еміґрації до США. Якраз ту, в Чехословакії, бы свідком авґуста 1968-го року, і початку совітьской окупації.

Кедь сьме втогды при обіді о тім бісідовали, повів мі, як автом вертав десь із Лабірьской долины, і вшыткы знакы при драгах, табулі, котры вказовали напрямы, были закрыты або сторгнуты. Люди хотіли окупантам скомпліковати їх інвазію. Бісідовав мі, же сам не знав, кадыль вертати до Пряшова, і рядив ся якось подля Сонця.

Кедь пришов на готел, чекала го інформація з амбасады США, же як їх граждан має вертати домів, кедьже почала окупація. Маґочій не одышов. Зістав.

Што про нас основне? Маґочійови окупація змінила планы. Перестав робити над темов козаків і вырішыв, же його перша книжка буде о Карпатьскій Руси. І то быв початок того, же путь Маґочія одвтогды не была лем о україністіці, котрой ся не зрік, але і о карпаторусиністіці, хоць втогды якбач іщі ани сам не знав, же тот термін раз будеме хосновати, а то вдяка ньому.

Карпаторусиніста

Кедь Маґочій повів, же його книжка буде о Карпатьскій Руси, быв то про многых незрозумілый крок. Чом? Бо тота тема была неактуална, про дакотрых може неіснуюча. Міф. Тадь є конець 1960-ых років, а по 1945-ім році властно жадных Русинів не є. Може даколи были. Може.

Припомяну ту слова, котры Маґочій повів у документарнім філмі Воскресеніє народа, котрый мав премєру у 2019-ім році.

„Было то як жыли, были… штось як приповідка. Колись были люди, котры жыли в Карпатах і теперь їх ніт. Так сьме думали вшыткы, так нас вчіли на універзітах, же модернізація принесла рівность ідентіт і култур – же модернізація не преферує културну народну розмаїтость. То была мантра 1970-ых і 1980-ых років у науковім світі обще, не бісідуєме лем о карпатьскых Русинах.“

Наперек тому Павел Роберт Маґочій на кінцю 1960-ых років почінать робити на русиньскых темах.

У 1978-ім році Маґочій выдав єдну із своїх найважнішых про нас Русинів книгу з назвов The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus’, 1848-1948 (Формованя націоналной самосвідомости: Підкарпатьска Русь, 1848 – 1948), яка недавно вышла новым выданьом в україньскій верзії. А в тім самім році Маґочій основав і Карпаторусиньскый научный центер в Ню Йорку, котрого презідентом є до днешніх днів.

В слідючіх роках выдав і далшы книжикы повязаны з Русинами, котры пак стали популарныма, научны і популарізначны, можеме спомянути наприклад і Let’s Speak Rusyn (Бісідуйме по русиньскы) ітд.

Меджінародный русиньскый рух

Тото, што Маґочій у 1970-ых і 1980-ых роках будовав у Америці, дістало цалком іншый розмір по 1989-ім році. Політічны зміны в державах бывшого совітьского блоку, в котрых Русины мали быти навсе минувшым, дали можливость і тому, жебы Русины знова знайшли ся на мапі народів світа.

Якраз у філмі Воскресеніє народа Маґочій споминав, же в році 1991 му пришла картка написана на тіпоґрафії, котров го Василь Турок-Гетеш інформовав, же одбуде ся в Меджілабірцях 1-ый Світовый конґрес Русинів. Сам не вірив тому, же ці дашто таке може подарити ся зреалізовати. Кедьже быв в часі, коли мав проходити конґрес, в Европі, пришов до Меджілаборець, і збачів, же то реалность. Же Русины суть, же піднимають ся з колін, же почінать штось велике.

Од того часу імя Павла Роберта Маґочія є уж неодділительно повязане з меджінародным русиньскым рухом. А не є то лем о функціях, о тім, же быв довгый час член Світовой рады Русинів за Северну Америку при Світовім конґресі Русинів, же докінця вів конґрес як його председа, же доднесь є честным председом.

Маґочій просто од початку 1990-ых років стояв при вшыткім важнім, што русиньскому руху подарило ся, підтримовав то, выужывав про нашы цілі свої контакты, зганяв грошы на то, жебы Русины в „Старім краю“ могли реалізовати проєкты, котры мали помочі нашому возроджіню.

Кедь собі теперь припоминаме 30 років од кодіфікації языка, не мож забыти на то, же много помагав і Павел Роберт Маґочій, же і вдяка його контактам подарили ся многы діла. Быв єдным із ініціаторів скликаня першых двох языковых конґресів. Але є того омного веце.

Маґочій, то є і Премія Александра Духновіча за русиньску літературу, Медайла Кіріла і Мефтодія за розвиток русиньского языка, научны семінары з карпаторусиністікы на Пряшівскій універзіті, котрых быв співосновательом, він є і Межінародна літня школа русиньского языка і културы, де каждый рік учіть, стояв і за русиньскыма недільныма школами на Підкарпатю, забезпечує штіпендії на Торонтьскій універзіті, де є його велика карпаторусиньска бібліотека, бібліотеку карпаторусиністікы поміг будовати і в Пряшові, а могли бы сьме раховати далше.

Маґочій просто русинством жыє. Найновіше наприклад позганяв спонзорів з Америкы, жебы Русины на Підкарпатю могли выдавати свій журнал Отцюзнина. А не є то перша, а стопроцентно ани послідня ініціатіва Маґочія, котров підтримує русиньскый рух в Европі.

Основны выданя Маґочія

Не мож в єдній статі, покля не має быти довгов і научнов, споминати вшыткы книгы, котры Маґочій на тему Русинів написав. Но спомянути треба за моїм поглядом три.

Павел Роберт Маґочій вєдно з далшым, жаль уж нежыючім вызначным історіком Іваном Попом, быв головным редактором колосалной Енціклопедії історії і културы карпатьскых Русинів, котра вышла на анґліцькім і україньскім языку, і без котрой днесь тяжко штось почінати рішыти, кедь чоловік хоче робити з нашов історійов.

Велику популаріту доднесь має його книжка Народ нивыдкы. Ілустрована історія карпаторусинôв. Має много языковых мутацій і доднесь має новы выданя і новых чітателів. Автор схосновав слова Енді Варгола, котрый о собі повів, же є нивыдкы. Не вшыткым ся тота назва полюбила.

Лемже сам Маґочій наконець вказав, же не сьме „нивыдкы“. Книга Хырбетом ку горам, котра вышла дотеперь по анґліцькы, по словацькы і по польскы, дає на 600 сторінках комплексну і унікатну історію нелем карпатьскых Русинів од часу, коли ся за історічныма документами появили на мапі народів світа, і то Русинів вшыткых областей їх автохтонных теріторій, і областей діаспоры, але і історію Карпатьской Руси обще, як теріторії, котру Русины заселили, од часів першого засельованя тых земель, через Келтів, Славянів аж по сучасну реалность повязану із вытворіньом модерных держав, в котрых Русины жыють.

Одкрытый про діскусію

Самособов, великы особности мають все своїх прихыльників і тых, котры суть проти них. А великы особности суть так само люди, як і вшыткы остатні, котры роблять і хыбы.

З многых особных розговорів знам, же Маґочій видить і хыбы, і свої хыбы. А знать собі признати, кедь даколи може дашто было не так. Перед тым ся не крыє, є одкрытый діскусії, а і кедь не у вшыткім мусить быти все з каждым согласный, і кедь завзято просаджує то, што думать, же бы в тій сітуації было найліпше, не переставать діскутовати.

І кедь даколи може могли діла быти іншак, успіхы, котры ся досягли за тот період по 1989-ім році в рамках русиньского возродного руху, його заслугы на многых нашых ініціатівах, його боротьбу за нашы права, і на Україні, хоць затля там без позітівного резултату, му нихто не возьме. І то є факт.

Із нивыдкы до десь

Кедь єм послідній раз сидів у Пряшові з професором Маґочійом, было то недавно, восени, подаровав мі свою нову книжку. Суть то його особны мемоары, історія Павла Роберта Маґочія і карпаторусиньского руху. Є выдана по анґліцькы. Вольні бы сьме назву могли протлумачіти Із нивыдкы до десь.

Маґочій почав обновльовати Карпатьску Русь втогды, кедь она досправды вдяка політічным обставинам у Европі была лем штось міфічне, штось віртуалне. По 1989-ім році наповно залучів ся до нашого возродного руху, а і вдяка його ціложывотным намагам днесь Карпатьска Русь не є віртуална, она є реалнов. І кедь теріторія розділена є до веце держав, тым, же ся нам подарило, і вдяка професорови, воскресити народ, воскресла і Карпатьска Русь. Бо не граніці держав суть важны на землі, але народы, котры на ній жыють, котры їй вдыхують духа, жывот.

І вдяка Маґочійови пришли сьме од вивыдкы до десь, до конкретного місця, котре днесь знаме знова ясно вказати на мапах.

Професорка Олена Дуць-Файфер повіла раз о професорови, же то чоловік-інштітуція. Правда. А днесь бы єм то іщі дозволив доповнити. Павел Роберт Маґочій днесь уж не є лем історік, але і історія Русинів, жыва історія. Він є уж днесь їй неодділительнов частков, жывов кроніков і співтворительом той кронікы.

Кедь сьме втогды восени сиділи, амбіціозно мі повів, же він зробить і кодіфікацію языка на Підкарпатю. Же му в тім нич не заборонить. Я аж такый оптіміста не быв. Арґументовав єм, яка сітуація на Україні. Не были то про нього арґументы. Почав поясняти, же ани Братіслава не была в часі кодіфікації наш найвекшый цімбор. А вшытко могло скінчіти іншак.

Кедь єм при тім, як мі то говорив, видів його енерґію, іскру в очах, котру при тім хопив, єм охотный припустити, же він тото нелем думать серьйозно, але і справды дотягне до кінця.

Пане професоре, на многая і благая літа! І тішу ся на далшу, надіям ся, же скору і знова іншпіруючу стрічу.