«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

Часто чуєме о тім, же русиньскый рух одмерать і одходитьдо минулости вєдно з русиньскым словом, із традіціями. Бо лем стары люди радують ся нашій бісіді, звыкам.

Што вшытко то неправда – о тім може свідчіти приклад із нашым слідуючім геройом, автором ту даного стиха.

Мигаль Чикивдя — карпаторусиньскый поет, публіціста, збератель народного фолклору. Член Свалявського общества Пудкарпатськых русинув (2016), Союза русинськых писателюв Закарпатя (2017),  Націоналної спілкы новинарюв Украйины (2020).

Актівно ся занимать поезійов, пише історічны і етноґрафічны нарисы, найвеце про родну Боржавску долину. Бадать народны назывкы Русинів Підкарпатя і переписы людности 1921-го, 1930-го, 1938-го років і дале.

***

Чути звун в неділю, рано

Новта му селом плыне.

Хоче челядь позганяти:

В церкви служба – мы спиме.

Новта го плыне далеко,

Десь досігат до гранок.

Челядь го не вся учує,

Рознесло нас ги пісок.

Айбо, ги по механізму,

У неділю звун гуде.

Доста мало, но за ним пак

Рано в церьков ся иде.