Іщы нецілы два місяці тому публикували сме ювілейный текст з нагоды 85. народин. Днес зо жальом і смутком інформуєме, што 12. грудня/децембра 2024 р. добило серце Івана Дзядика, долголітього члена Стоваришыня Лемків, писменника, участника культурного жытя Лемків в Польщы.
Іван Дзядик належал до поколіня люди, якым хотіло ся діяти і творити дашто цінне, добре на благо лемківской культуры. В лемківскым руху присутный был уж під конец 50. років ХХ ст., маючы неполных двадцет літ.
Покійный вродил ся 22. жолтня/октобра 1939 р. во Фльоринці. Дзядиків, як і дальшы 32 фльориньскы родины, оселили на понімецкых пісках – в селі Михалів, днешнього любіньского повіту.
В маю 1987 р. оженил ся з Яніном Святківском – по роді Ізбянком. Покійный робил в банковости, перешол вшыткы ступені – од референта аж до становиска директора Західнього Банку в Злоторыі, котру то функцию полнил од 1981 р. через дальшых двадцет років.
Активно спілдіял при орґанізуваню найперше Огниск, а пак Лемківской Ватры на Чужыні в Михалові. Коли в 1989 р. основане было Стоваришыня Лемків, влучыл ся в його діяльніст.
На зламі 80. і 90. років видіти мож го было на дощках аматорского Театру Стоваришыня Лемків, на сцені і попри ній вчас Лемківскых Ватр в Михалові, першых Медженародных Бієнале Лемківской/Русиньской Культуры в Креници, зындранівского Од Русаль до Яна. На вшыткых тых подіях радо выступувал в роли конферансиєра, гумористы. Был участником Світовых Конґресів Русинів як член делеґациі Стоваришыня Лемків. Выступил в роли «Убека» в двох частях фабулярного фільму Андрия Копчы – «Акция Вісла – Выгнаня» і «Акция Вісла – На чужыні».
Через рокы публикувал на «Лемківскій Сторінці» ґазеты «Наше Слово», в союзівскых выданях: «Карпатской Руси», календарях-альманахах, часописі Стоваришыня Лемків «Бесіда», «Загороді» Музею Лемківской Культуры в Зындрановій і ґазеті «Ватра». Писал о ріжных справах – здавал реляциі, описувал культурне жытя Лемків ци іх історию. Тексты вказували ся тіж в «Православным Перегляді» і украіньскоязычній ґазеті «Нове жытя» на Словациі. Выдал дві збіркы «Жартів і оповідань» (1991, 1995). В 2006 р. опубликувал книжку під наголовком «Свята Земля», яка была особистым репортажом автора з поломництва проведеного в 2005 р.
За одданіст і вірніст православній Церкви был нагородженый церковныма одзначынями. З його ініциятивы в 2009 р. на двох фльориньскых цмонтерях были одкрыты Промапятны Кресты припоминаючы о бытности Русинів в рідным селі.
В 2019 р. Капітула Стоваришыня Лемків нагородила Івана Дзядика Нагородом ім. Никыфора – Епіфана Дровняка за труд жытя одданый для лемківской культуры.
В липци/юлию 2024 р. попращaл свою дорогу супругу – бл. п. Яніну Дзядик (вм. 10. липця/юлия).
В 2024 р. як староста мал чест класти оген вчас розпаліня 44. Лемківской Ватры на Чужыні в Михалові. Там, при нагоді Ватры серед приятелів одсяткувал свій ювілей народжыня.
Шыршу біоґрафію Покійного прочытате в ювілейній статі з жолтня/октобра т.р.
П.С.
На початку мойой пригоды з радийом ЛЕМ.фм, за ініциятивом Івана Дзядика попрібували сме награти пару короткых авдиций до циклю «Гуморескы». Пак тіж мал єм нагоду зробити з ним інтервю.
З нагоды 85. уродин написал єм 22. жолтня/октобра 2024 р. Пану Ваньови лист, в котрым пожелал єм вшыткого, што лем найліпше. Одписал: «Жаль, же тото вшытко ся уж кінчыт для мене».
Пане Ваню, жаль! Вічна Памят!