Юбілей Федора Віца. Вшытко было давно і вшытко є теперь

Перед пару днями жывотного юбілея – 80 років, дожыв ся русиньскый карікатуріста, актівіста, єден із основаючіх членів Русиньской оброды на Словеньску Федор Віцо.

Кедь день по народенинах кликав єм Федора Віца, жебы му заґратуловати і попросити, ці має даяку сучаснішу фотоґрафію, позвідав ся, ку чому му ґратулую. Повів єм, же вчера мав юбілей. На то мі одповів, же то было давно.

То характерістічне про Федора Віца. Бо хто го знать, то знать і то, же наперек свому віку Віцо не є пасівный пензіста, але актівный чоловік, котрый жыє ту і теперь. Дні має заповнены. Тото, што было вчера, є давно, і він смотрить до будучности. Тадь знать, же завтра або напозавтра треба загнати кресленый фіґель до нашых новинок або до цілословацького денника, в котрім ся публікує, же буде треба выдати нове чісло часопису Bumerang, або же знова треба буде рішыти паталії з Руськым домом, котрый му рокы лежыть на сердці, і котрый бы хотів принавернути Русинам.

Нераз тверда голова, складны розговоры з ним, но над тым вшыткым є аж пречудесна енерґія, воля іти твердо за своїма метами, але і гумор, котры го женуть дале в штоденнім актівнім жывоті.

На дереші скінчів сам

Народив ся Федор Віцо 9-го новембра 1944-го року в селі Шапинець, днесь часть села Округле, до родины учітелів ку кінцю Другой світовой войны почас евакуації спід Дуклі. До школы почав ходити в русиньскім оточіню коло Меджілаборець, в Чабинах, де в тім часі учіли його родічі. Но пак, вдяка роботі родічів, быв на основных школах в Празі, Зволені і Братіславі.

Якраз в Братіславі Віцо пізніше абсолвовав і різбярьске одділіня на Середній школі умелецького промыслу.

Федор Віцо уж як 15-річный почав публіковати кресленый гумор. Наперед то было в леґендарнім гуморістічнім часописі Roháč, а пак і в далшых періодіках. В 1960-ых роках быв познатым головно його серіал Dereš Fedora Vica, котрым властно почінав свою довгу сатірічну діятельность, і котрый у 1968-ім році вышов і в книзі.

Но в тім році почала совітьска окупація, наслідна „нормалізація“ в Чехословакії. Вдяка Віцовому крітічному погляду на політічіну сітуацію была книга політічно неприятельна, і так єй стягли з продая і была зошротована.

То але не было вшытко. Федор Віцо дістав довгорічный заказ публіковати в часописі Roháč і в далшых періодіках, головно на Словакії. Аж в другій половині 1970-ых років знова міг часточно публіковати, але лем в реґіоналній пресі або у втогдышнім україноязычнім тыжденнику Нове життя.

З одступом часу так мож конштатовати, же за свій серіал Dereš Fedora Vica, наконець Віцо сам скінчів на помыселнім дереші чехословацькой нормалиізачной машынерії.

Кедь не маш што робити, роб

Віцо в часі забороны свойой публікачной роботы быв вышмареный із Словацького сінідікату новинарів, мав быти вышмареный і зо Союзу словацькых умелців, но ку тому наконець не дішло.

Но жыти з дачого было треба. Як скінченый різбярь надвязав в тім часі співпрацу з архітектами, як бы вернув ку тому, што ся навчів на середній школі,  і почав реалізовати дакотры вытварны діла в архітектурі. Наперед в дереві, мож спомянути творы в Ґіралтівцях, Хмельові, Собранцях, Соливарі, а пізніше і в іншых матеріалах – шалованый бетон, ґлазована кераміка, наприклад в Лубеніку, Сабінові ці Воронові над Топльов. В роках 1973 аж 1988 зреалізовав коло 20 монументалных діл в єкстерьєрі і інтерьері.

В октобрі того року в Словацькім народнім музею – Музею русиньской културы в Пряшові з нагоды юбілея Федора Віца было мож видіти выставу під назвов Коморні і монументалні – выстава з мало знамой творчости знамого автора. Была заміряна якраз на тоту етапу його жывота, але мож было на ній видіти наприклад і портреты, котры в тім часі робив.

Віцо на вернісажы споминав і тот період, як треба было дашто робити, жебы было з чого жыти, кедьже публіковати уж не міг. На кінцю курто сконштатовав із своїм гумором лем то, же кедь не маш што робити, роб. Він робив, кедь не мав што робити.

Наповно міг вернути аж по револуції

В тых роках заказу Віцо з часу на час публіковав на Чехах, быв приятый за честного члена Чеськой унії карікатурістів, брав участь на выставах той професійной орґанізації, але выставльовав і на персоналных выставах. На конкурзных преглядках кресленого гумору в Чехословакії і в загранічу здобыв дакілько нагород.

Аж по Ніжній револуції 1989-го року наповно міг вернути ся ку публікачній роботі. З його карікатурами могли стрітити ся або і днесь стрічають ся чітателі такых цілодержавных ґазет як SME, Národná obroda, Hospodárske noviny, Pravda, Korzár, Šport і іншых. Співпрацовав і з такым вызначным, днесь уж нажаль неіснуючім чеськым денником як Lidové noviny.

В роках 1994 аж 1997 редіґовав вєдно із своїм братом Мірославом, уж небіжчіком, гуморістічно-сатірічный часопис Bumerang, котрый од 2015-го року выходить знова. По майже 40-ох рока вышло нове і розшырене выданя книгы Dereš з підназвов a nikdy inak.

Так само Федор Віцо уж 30 років, так само наперед з братом, орґанізує меджінародный конкурз кресленого гумору на тему пиво під назвов Золота бочка (Zlatý súdok). Окрім іншого выступав і у філмах, котры были повязаны з русиньсков тематіков. Мож спомянути такы філмы як Ladomírske moritáty a legendy, Iné svety ці Osadné, но роль дістав і у філмі Loli paradička або Albert, Albert.

Русиньскый актівіста і бойовник за Руськый дім

Федор Віцо є познатый і з русиньского руху. Належыть меджі найвызначнішых актівістів по 1989-ім році

Меджі Русинами є найзнамішым серіалом Федора Віца Ілько Сова з Баюсова. Тот русиньскый серіал карікатур зачав публіковати іщі перед револуційов. Ілько выходив в тім часі в україньскій ґазеті Нове життя.

Од 1991-го року публіковав серіал в першій поновембровій русиньскій ґазеті у в тогдышній Чехословакії з назвов Народны новинкы, котрым зробив і леґендарне лоґо НН. Од 2004-го року Ілько публіковав ся в двотыжденнику Русиньской оброды на Словеньску info Русин. З двома перевами тот серіал выходить в тій самій ґазеті доднесь, і кедь уж ґазета змінила назву на Народны новинкы інфо Русин.

Серіал Ілько Сова з Баюсова быв выданый і книжно в 2001-ім році році. Книжка была русиньско-словацько-анґліцька. А у 2020-ім році тому серіалу была присвячена і выстава в просторах русиньского музея в Пряшові.

Федор Віцо быв од основаня Русиньской оброды їй актівным членом. Даякый час быв і председом Містной орґанізації Русиньской оброды в Пряшові. Окрім того належыть меджі найзавзятішых бойовників в кавзі Руського дому в Пряшові. Є членом Руського клубу 1923, послідні три рокы є докінця председом того общества. Абсолвовав множество судів, зорґанізовав множество протестів, лем жебы здобыти народный дім з рук узурпаторів, і вернути го отвореный про протребы Русинів. В тій боротьбі продовжує дале.

Оціньована особность

Федор Віцо вдяка свому богатому творчому і анґажованому жывоту є оціньованов особностьов.

Была му уділена Вырочна премія Чеськой унії карікатурістів, в чехословацькім конкурзі Фундації отвореной сполочности – Новинарьска ціна, став переможцьом за публікачну творчость в році 2011, здобыв Премію Літературного фонду. За рік 2001 му была уділена Премія Міста Пряшів. Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска Федора Віца выголосило за русиньску особность рока 2014.

В тім році здобыв юбілант Федор Віцо честне гражданство села Тєрхова.

Я радый, же Федор Віца можу брати і за колеґу з редакції, бо його Ілько Сова з Баюсова доднесь є збогачіньом нашой ґазеты НН інфо Русин. Жычу юбілантови, жебы мав іщі довго силу, дяку, ентузіазм у вшыткых областях, в котрых є заанґажованый. Жебы іщі довго при Федорови Віцови платила тота релатівность часу, же вшытко было давно і вшытко є теперь.

P.S.: Покля бы сьте хотіли видіти часть творчости Федора Віца на властны очі і на великім форматі, пак можете навщівити Кошыці. Аж до 30-го новембра там в просторах Словацького технічного музея проходить выстава Федор Віцо – Гумор і сатіра. Выстава кресленых коментарів з денника Pravda.