Центральный Талергофскій Комітет

В 1914 р. вєдно з приходом І світовой войны зачали ся репресиі і террор австрийскых власти проти русиньскым жытелям Галичыны, в тым чыслі Лемковины. Талергоф в памяти народа по днешні часы остає важным свідоцтвом. Серед поневоленых великє чысло становили представникы лемківской інтеліґенциі – політичной, священничой і соспільной еліты.

По звільніню з лаґру тых осіб, што пережыли, та завершыню воєнных діл, в 1923 р. во Львові з Талергофців был створеный Центральный Талергофскій Комітет, якій был офіцийно діючом громадском орґанізацийом в рамках ІІ Польской Республикы. Ведучым Комітету был А. Гулла.

Важном памятком по Центральным Талергофскым Комітеті сут выдаваны в роках 1924-1932 штырі томы «Талергофского Альманаху», в якым поміщано документы і спомины свідків поневоліня – Талергофців. Нашли ся в ним історичны факты тіж з самой Лемковины, м.ін. календариюм од о. Василия Куриллы і опубликуваный «Дневник Лемка з Талергофу» його сына – адвоката Теофіля Куриллы.

Комітет попри тым орґанізувал во Львові Талергофскы Зъізды. Першый з них был проведеный 10. листопада/новембра 1928 р., де серед інчого была одслужена панахіда за жертвы лаґру.

Центральный Талерговскій Комітет остал «центральным» в своій назві в 1933 р., а уж в 1934 р., з нагоды 20. річниці початку поневолінь, одбыл ся ІІ Талерговскій Зъізд, на котрый зъіхало ся уж близко 15 тис. люди. Товды тіж на Лычаківскым Цмонтери одкрыто памятник присвяченый жертвам талергофского лаґру з написом: «Жертвамъ Талергофа 1914-1918 Галицкая Русь» (архітектом был Олег Луцик). Потім, каждого рока на Томину Неділю (Антипасха) попри памятнику была правлена панихіда за жертвы І світовой войны – страдавшых в Талергофі, Терезині і в інчых місцях. Комітет закінчыл свою діяльніст з приходом ІІ світовой войны. 

В ґазеті «Лемко» (ч. 5., четвер, 1. мая 1934 р.), што выходила як орґан Лемківского Союза, перед 20. річницьом Талергофскых Упамятнінь была опубликувана одозва – закликуюча до участи в ІІ Талергофскым Зъізді во Львові. Полный зміст одозвы публикуєме в ориґінальным записі долов.

ОТОЗВА
Центр. Талергофскаго Комитета
По случаю 20-літя масовых арестов и казней рускых людей

Вшыткы памятаме 1914 рок. Раньше, чым лягли головы на воєнном побоєвищи, пали под ударом палача невинны жертвы галицко-руского народа. Кого оминула шыбениця – тот гнил літами по австрийскых вязницях на далекой чужыні.

Но найглубше врізалася в душу народа вязниця в Талергоф. 5000 лучшых сынов Галицкой Руси не увиділо уж больше своєй отчыны. Раз на все они останутся на німецкой землі под тінистыма соснами.

Однако в 20 ту рочницю великой, народной трагедии необходимо перевезти на родну землю тлінны останкы хоцбы лем одного Талергофского мученника.

День Талерговского Зїзда во Львові уж близкый. Але зо смутком и встыдом приходится признати, што

ани на перевоз тлінных останков з Талергофа
ани на организацию самого зїзда
ани на друковане отповідной літературы, летучок, отозв и пр.
ани на достойне устройство академии, концерта и походу,
ани на принятье гостей
ани на другы непредвиджены розходы средств в касі Центр. Талергофского Комитета.

Горячо просиме вшыткых рускых свідомых людей о найскоршу помоч. Повтаряме, што ден зїзда уж недалекый. Роботы и старань з каждым дньом все больше и больше. Росходы величезны а приходов праві жадных: 2–3 зл денно. Ціла Прикарпатска Русь в краю и за єго границями повинна готовитися до народного торжества з як найбольшым упорством и дати возможност Центр. Талергофскому Комитетови завершыти тото діло так, як того вымагат 20 літя геройского мученничества нашой Матери-Руси.

Львов. 20 марта 1934.

За Центр. Талергсфскый Комитет:

           Секретар                     Предсідатель
(–) Б. Ольшанский.           (–)  А. Гулла.