Кристиян Трохановскій зарахувал 150 км в змаганях Лемковина Ультра Трейль. Ґратулюєме!

Летиш за скоро? Одпадаш. Іш за мало? Oдпадаш. Не пєш одповідньо? Одпадаш… Не єст легко. Середньо што третя, што четверта особа не кінчыт коронной трасы долгости 150 км змагань Лемковина Ультра Трейль. Бесідуют, што Лемковина Трейль 150 «не выбачат блудів»…

В минулый вікенд проходили змаганя в біганю по горах – Лемковина Ультра Трейль (ЛУТ). То єдны з найпопулянійшых в Польщы змагань в літаню ультра – значыт по горах. То тіж єден з найбарже престіжных і вымагаючых бігів, аж і для вправленых любителів біганя i спортовців. Початок найдолшого дистансу зачынат ся в Креници, пак його траса веде предовшыткым Головным Бескідскым Шляком і кінчыт ся аж в Команчы. Значыт од західньой Лемковины, через серединну, аж по східні єй кінці. Того рока тот гіпертяжкій пут зарахувал Кристиян Трохановскій з Собина на Нижнім Шлеску. Зарахувал, значыт перелетіл, фраґментами перешол, перемашерувал, дотрухтал од початку до кінця. А не было то просте.

«Літам уж од десятьох років, од другой едициі ЛУТ. В мене літаня зачало ся як раз од тых змагань. Деси в інтернеті єм нашол оголошыня о тым бігу  і одраз ся мі очы засвітили. Подумал єм си, же не може так быти, жебы хоцкі єден Лемко там не полетіл. Одраз єм товды задзвонил до камарата Петра Левковича, записали сме ся і зачали літати» – оповідат Кристиян.

Участникы бігу змагают ся з суровыма, осінніма обставинами – холодны ночы, падаюче листя, болото, приморозкы творят особливу атмосферу, котра підкрислят характер той подіі. Тым, што найбарже влият на єй вынятковіст, єст місце.

«Лемковина єст мойом вітчызном. Барз єст для ня важне, жебы одвиджати тоту землю, а вчас тых змагань іде ся як раз ціліцьком Лемковином» – подає Кристиян. «На трасі єст Ротунда, то єст тяжкій підхід, але то для ня барз символичне, же тамадиль лечу, бо баба мі все оповідали, же ходили на тоту гору на прогулькы».

Спадистых підходів єст на трасі веце. «Летіли сме під Козє Ребро [847 м н.р.м. – прип .ред.], Ротунду [771 м н.р.м. – прип .ред.], там єст міцный підхід в гору, так само на Поповы Верхы в страну Бортного. Брало ня змучыня, як єм летіл одтинок через Воловец в страну Бортного. На щестя, на пункті в Борнтым єст тепла поливка, булкы з сыром, наладувал єм ся, кус єм оджыл»… і пішол дале, бо пункт Бортне то «лем» 47,3 км од старту. А до кінця іщы понад 100 км…

Рыхтуваня до такого дистансу то сут рокы біганя, одповіднього тренуваня, в котрым треба брати до увагы вельо елементів, м.ін. долгы вылітаня, жебы орґанізм звыкал до такого руху. «Сут ріжны методы тренуваня, пару книжок єм о тым прочытал, але остатні три рокы літам уж на своє одчутя, подля тіла» – оповідат Кристиян. В рамах рыхтувань до змагань бере ся так само участ в інчых змаганях. «Того рока брал єм участ лем в єдных, а в попередніх роках то было аж і пят ци шіст інчых змагань перед Лемковином. Тыжден перед змаганями смарувал єм ногы специяльным кремом на ніч, ногы сут товды барже одпорны на вільгіт і обтертя» – реляцийонує Кристиян.

Окрем зрыхтуваного тіла, треба мати зо собом і одповіднє выпосажыня. З обовязковых сут то: вкрытя головы, одповідні блюза і черевікы, рукавичкы, загортка на дощ, поємник на воду (мінімально літровый), червене світло та світило на голову (і додаткове, в разі як ся зопсує), опатрунок, бандаж, телефон, документ, грошы – 50 зл, і іщы ногы мусят быти закрыты в 3/4 долгости). Вшытко вымінене мусит быти, але до того доходит іщы додаткове, індивідуальне выпосажыня – додаткове питя, батоны, желі. «Середньо старам ся істи што піл годины» – бесідує Кристиян.

Лемковина Ультра Трейль то не лем фізична проба сил, то тіж психічна борба зо своіма ограничынями. Бігачы мусят ся міряти з чысленныма підходами під гору, часто болотнистыма стежками, нерівным тереном, де каждый блуд ци зле розплянуваня сил, може спричыняти скорше закінчыня бігу. Для вельох літачів то перша стріча з горами, бо наштоден тренуют на низинах.

«Як сме выіхали в страну гір з мойом женом і з моім камаратом Владком Перуном, котрый тіж летіл зо мном, то в дорозі чули сме велику радіст, аж евфорию, же будеме летіти, же ся стрітиме з інчыма нашыма людми. Знали сме, же веце нашых знаємых буде брало участ в змаганях» – оповідат Кристиян. Початок бігу то спомненый старт в Креници. Літачы гейбы совы або мышпергачы – вылітуют серед ночы, о першій годині. Є то так зато, жебы фраґмент, котрый веде через Маґурскій Нацийональный Парк зарахувати за дня. В ночы не мож переміщати ся по обшыри Парку. Першый контрольный пункт находит ся по 22 км в Ганчові, наступный є в Бортным, пак є Галбівска Перегыба (на 64 км), дале: Гырова (80 км), Івонич (102 км), Пулавы (120 км), Пшыбышів (136,5 км) і на 150 км – упрагнена Команча.

«Перше звантпліня то было перед Галбівском Перегыбом, чул єм, же бракує мі енерґіі. На пункті зіл єм росіл, ріжне солодкє». І пішол дале. «Медже Бортным а Перегыбом єм ся застарал, бо дознал єм ся, же Влодек єст в околици Бортного і сходит з трасы. Не чул одповідньой силы, жебы продолжати, а не хтіл сходити на 100 ци на 120 км. Тото ня застарало, але він мал добрый гумор, казал мі летіти дальше» – реляцийонує.

Каждый кілометер приносит нову пробу сил і новы вражыня. «Ночы были крас, хоц зимны, в першу ніч было медже 0 а -1, а в другу доходило до -4 градусів, але было безхмарне небо, было видно звізды. Як єм злітувал в страну Ждыні, то як раз крас сходило сонце, аж ся радувало серце».

Атмосфера змагань є особлива – то не лем ривализация, але міцне почутя спільноты серед участників. Вельо з них то аматоры, але спільна борба з дистансом і тереном спричыняют, што бігачы підперают ся, помагают в тяжкых моментах. На контрольных пунтках ждут волонтеры, котры оферуют не лем ідло і питя, але і слова підпертя.

«Русин-Лем» то ґрупа, яка зосереджат лемківскых літачів, з ріжных стран Польщы, разом ся комунікуют, піпдерают перед змаганями і вчасі іх тырваня. «Барз ся тішу, же маме таку ґрупу, уж нас дост вельо єст. Мам надію, же буде ся збільшала, запрашаме вшыткых до долучыня, до спільной мобілизациі. Смієме ся, же мусиме обставити все вшыткы дистансы» – подає Кристиян. Того рока бракло лем охочого на дистанс долгости 70 км, решта – была чысленно обставлена.

Того рока дистанс 30 км – Лемко Трейль 30 закінчыли м.ін.: Александра Лепак, Наталия Кєц, Марґарета Кєц, Петро Ґалик, Данило Стариньскій, Матвій Бубернак, Петро Кєц і Юрий Чупик. Трасу 48 км – Лемко Маратон 48 закінчыл Роман Цюрик. А другій по черзі найдолшый дистанс Лемковина Трейль 100 – аж 100 км, зробил  Адриян Горощак, вправленый участник ЛУТ. Може похвалити ся уж пятьома кольоровыма дзвіночками, котры достає ся на меті, каждого рока дзвіночок єст інчого кольору. Конечно додати, што Адриян все выберат долгы дистансы. Од минулого рока орґанізаторы пропонуют тіж легшу трасу, долгости 10 км і тоту успішні закінчыла того рока Мария Терефенко.

Каждый старт приносит цілый діапазон емоций. На початку є то радіст старту, легкє підденервуваня, ци ся даст раду, як піде, пак появляют ся змучыня, неохота, зрезиґнуваня і звянтпліня, а до того іщы і холод та змерзніня.

«Граничным пунктом было перекрочыня 100 км. Робило ся штораз тяжше і тото змучыня по 100 км звекшало ся уж выкладничо. Звантпліня появляло ся што кус, голова бесідувала дост, дост. Радше то была психічна як фізична борба. Не спал єм цілу трасу» – оповідат Кристиян. «Што мі давало силу? Електроліты, желі, поливкы, то відомо, але силу давало мі тіж тото, же на пунктах єм ся виділ з женом, помагала мі, были сме в тым разом. Моя старша дівка нагрывала мі відомости, котры єм одслухувал, а я нагрывал єй фільмикы з трасы. Помагала мі тіж мысел, што на трасі сут присутны нашы люде, же тіж летят, же тіж прібуют своіх сил» – дополнят.

Першы кілометры то асфальтова дорога, дале траса іде лісом, сут лагідны підходы і злітуваня, сут тіж барз спадисты фраґменты, траса меандрує – кус асфальтом, кус шутровыма доріжками, часом болотнистым торфовиском, часом узкыма, поперетинаныма корінями і каменями стежками, часом луками, але векшына то траса через лісовый терен. В залежности од погоды перед змаганями, Головный Бескідскій Шляк, котрый єст міцно глинястый, замінят ся в слизкє болото. Того рока аура была сприятлива. Лемковина не замінила ся в болотвину. Окрем кілометрів, бігачы двох долгых дистансів мусят зміряти ся з фактом, што летят дві ночы. О кілько в примірі першой мож бесідувати о свіжости, нагромаджыню літачів на трасі, о тілько в примірі другой – летит ся властиві самому, на ультразмучыню. В разі кризы треба тримати спокій, опануваня, брати енерґію з дикости і чудовых краєвидів, а може кус і з повидоків загыблого жытя долин.

«Не знам, ци єм был до кінця свідомый каждой годины і минуты там. Барз мі было студено, был єм змученый, і зденервуваный, же не іде, як єм хтіл. Барже то была борба в голові, як борба о біг» – реляцийонує одтинок послідніх 30 кілометрів Кристиян. Але – треба было іти дале, до посліднього контрольного пункту – до Пшыбышова. Ждали на него гын жена і камарат, якій рішыл товаришыти му остатніх 15 км.«Барз дякую Влодкови, же мі поміг, то было барз миле, добрі мі ся зробило на душы. Допінґувал ня по дорозі, жартувал. Тых послідніх 14 км страшенно мі ся должыло. Перед самом метом єст такій одтинок ліса, котрым ся летит. Знал єм, же на кінци того ліса єст огороджыня. Аж єм ся денервувал на Влодка, котрый мі бесідувал, же тото огороджыня зараз буде, же ня в коня робит. Памятам, же на тым фраґменті мал єм якісы галюцинациі – здавало мі ся, же виджу огороджыня, а то крякы, і так зо штырі разы».

Каждый, хто закінчыт Лемковину Трейль 150, може ся чути выграным, бо тот біг то не лем тест вытрималости, але тіж велика сатисфакция з перемогы над власныма слабостями і з тяжкыма условіями. Вымагаюча траса, часовый ліміт – 35 годин, і факт, же вельох з участників не кінчыт бігу, спричыняют, же єст то істо ультрамаратон, котрый не выбачат блудів ани неодповіднього зрыхтуваня.

«Як єм ввошол на асфальт, то была там уж ціла наша бігова ґрупа Русин-Лем. Почул єм превелику ульгу, же то уж конец, велику радіст» – кінчыт.

Фот. © Соня Гербут