«Слово» – 17-та неділя по Сошествії Святого Духа – неділя, 9.00 год.

Боже слово нам говрить: Мої дорогы не суть вашыма дорогами, а моє думаня і не вашым думаньом. Тоты слова може односити і ку днешньому слову Євангелія.

Ісус приходить до карїв Тіру і Сідону. То є до поганьскых країв. Там єдна жена, котра мала дівочку мукарену нечістым духом, приступує ку Ісусови і просить о здравя свойой дівочку. Но Ісус переходить коло ньой, якбы єй ани не видів. Но она не переставать кричати. І ученикы просять Ісуса, пропусть єй, най не кричіть за нами. А Ісус говорить: Я єм посланый лем ку вівцям ізраільского дому, котры пропали.

А коли вошов до дому, она приходить за Ним а просить: Помож мі. Но Ісус якбы з того людьского нагляду давать їй найтажшу рану, якбы уж дефінітівну: Не є добрі взяти хліб од дітей а шмарити псам. Тоты слова, якбы указовали, жено, уж не прось, не будеш выслухана. Даремно просиш. Но она як реаґує? Маш правду, Господи! Но і псы їдять одробинкы, котры падають зо стола їх панів. А так там, де бы другый видів дефінітівну безнадію, там она видить іскерку надії. То є, і псы їдять – то є, і я не єм тобі чуджов, коли ня означуєш за пса.

А ту видиме момент, ку котрому Ісус прямує. Хотів указати велику віру той жены, же она ся не вздавать. Зато Ісус не одповідав, жебы дав лекцію невірным Жыдам, принести хосен жені, але і нам, котры чуєме тоты слова. Бо на слова жены одповів: Жено, велика є твоя віра, най буде так, як хочеш.

Тов подійов Ісус хоче подати хосен і нам. Жебы і мы, коли просиме штось од Господа, помолиме ся раз, двараз, можеме і кушіцько попостиме, а уж такой чекаме одповідь. Тото слово нас учіть, жебы не падати на дусі, коли якбы Ісус не одповідав.

А діавол нам нашептавать, тілько ся молиш, постиш ся, а Господь нич, нашто будеш далше?! То є покушіня од злого, котрому не підлягла тота жена. Бо коли Ісус не одповідать, Він слідує хосен нашой безсмертной душы. А так маме і мы говорити: Господи, помож, але най буде так, як ты хочеш, бо знам, же тото є на хосен мойой душы. Ай кедь тому не розумлю. Так як і тота жена, не розумила, чом Ісус не одповідать, але не тратила довіря. А Ісус выздвигує їй віру перед вшыткыма. Бо наше думаня не є Божым думаням. Мы много раз не видиме, што є хосенне про нас і нашых ближніх з погляду вічности.

Учме ся прото од той поганьской жены той великой віры і довіры в Хріста, жебы і нам учути тоты слова узнаня: Жено, велика є твоя віра! Слава Ісусу Хрісту!

В неділю, 20. октобра 2024 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 20. октобра 2024 р. о 12.00 год. і 21. октобра 2024 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.