Покля на єднім боці дотеперь стояла Україна, котра богорівным способом намагала ся пересвідчіти вшыткых, же вшыткы їй пожадавкы, вшыткы їй условія ці суперскорый процес приятя до Европской унії мусять быти сповнены, і є то гейбы моралный обовязок Западу, на другім боці стояло властно лем Мадярьско, котре собі ішло класти свої пожадавкы. Вызерать то так, же тото ся мінить.
Решта держав Унії, і кедь не зо вшыткым все были согласны, наконець была тихо, жадны реціпрочны пожадавкы державы не окдрывали, і Мадярьско, котре собі штось таке дозволило, котре жадало забезпечены права свойой меншыны на Україні за підпору інтеґрачного процесу, было мінімално чудаком, кедь нє державов, котра бы ся мала спаковати і одыйти з Унії.
Но лемже тот тыждень появили ся в медіях інформації, котры вказують, же і в Бруселі варена-печена польска влада Доналда Туска має свої „граніці“ безгранічной підпоры, а може мати так само свої пожадавкы, претензії.
Із медій могли сьме ся дочітати о тім, же послідня стріча україньского презідента (котрому перед часом скінчів мандат) із польскым міністром загранічных діл Радославом Сікорскым не скінчіла „найліпше“, кедь маєме хосновати діпломатічный словарь. Кедь ся того словаря не будеме тримати, пак то скінчіло бурьов.
Зеленьскый мав знова пожадавкы на Польщу, а знова то мало быти без будьякой реціпроціты. Верьховный командант україньскых озброєных сил мав якбач чутя, же бісідує із йому підпорядкованым, кедь мав повісти, же Польща ани не має піднимати вопрос Волині, чім мала быти польска делеґація заскочена.
Сікорскый мав мати намагу пересвідчіти Зеленьского, же треба порішыти історічны польско-україньскы діла, в тім ексгумацію жертв Волиньской масакры, і то з тым, же теперь за то заплатить Україна менше як в часі приступовых переговорів.
Верьховный командант україньскых озброєных сил мав якбач чутя, же бісідує із йому підпорядкованым.
Што є найголовніше, не знаме, ці вдяка Зеленьского выступу, або і без нього, Польща, котра перебере презідію в Раді Европской унії од януара 2025-го року, хоче тот піврічный період схосновати на то, жебы на Київ зробити в тых справах тиск.
Теперь то прийде аж як сімболічне, же Мадярьско передасть штафету Польщі. Бо наконець то вызерать так, же інтересы тых двох держав, і кедь ся в многім розходять, а способ, як їх досягнути, не суть од себе аж так далеко.
Навеце, Польщу, котра історчіно не є поклонником Росії, котра од першых днів помагать Українї, котра прияла міліоны біженців, дала Києву зброю, через котру вшытка западна зброя входить на україньску теріторію, не мож обвиньовати з того, же бы служыла інтересам Кремля, кедь мать даякы пожадавкы на Україну, як ся то звыкне скорочено выясньовати в припаді Мадярьска.
Зеленьскый мав жадати при тій самій стрічі Сікорского, жебы почас польской презідії ускорило ся вшытко што лем мож, жебы Україна скоро стала членом Унії.
Зеленьскый через трупы іде за высненым суперскорым процесом, котрый му реално нихто не обіцяв. Но по тім, што пришла (затля) мала діпломатічна буря, то уж ани не вызерать так, жебы такый великый дотепрішній союзник як Польща безусловно про тото діло палцьом рушыла.
Здає ся, же автострада до Европы, котру собі в Києві выснили, буде проблематічна. Она може скінчіти подобно як єдина автострада з Братіславы до Кошыць, котру не знає Словакія докінчіти десяткы років. Іщі все бракують даякы добудованы части. В припаді Україны тоты части можуть быти в Мадярьску, а може уж і в Польщі.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.