Выполнило ся 80 років од завершыня битвы під Монте Кассіно, яка была серийом штырьох битв медже алиянтами а нацистами, котры проходили в 1944 р. поблизко монастыря на горі Монте Кассіно в Італиі.
Битва тота є оціняна як єдна з найтяжшых і найбарже кырвавых боів ІІ світовой войны. Проходили они од 17. січня/януара до 19. мая 1944 р. Причыном так острой битвы была конечніст переломити ленію бльокуючой алиянтам дорогу до Риму. Фінальні, алиянты, серед котрых были воякы Польского Копрусу ґен. Владислава Андерсa, перемогли.
Вічна Памят Героям
Упамятніня 80. річниці битвы проходили на державным рівни. Участ взял президент Польской Республикы Анджей Дуда враз з чысленыма делеґациями.
Присутна была і делеґация Польской Автокефальной Православной Церкви, яку очелил Православный Ординарий Польского Войска, владыка Юрий (архієпископ вроцлавско-щеціньскій). З той нагоды владыка одслужыл першу історичну православну службу на польскым войсковым цмонтери під Монте Кассіно, де перед роками спочали православны громадяне – воякы 2. Польского Копрусу.
По завершыню літургіі православный войсковый ординарий одслужыл богослужыня за душы помершых вояків Польскых Збройных Сил на Заході. Молитва была выняткова тіж з той причыны, што гробы были посвячены в пасхальным часі, коли традицийом східньой церкви є одспівуваня «Христос Воскрес».
В битві о Монте Кассіно згынуло 923 польскых вояків, 2931 было пораненых, а 345 загынуло без сліду.
Серед них было вельо вояків – польскых громадян, якы за нацийональністю не были Поляками. В переважчій більшости были то Білорисуны, Украінці, але тіж Лемкы. Єдным з найбарже знаных вояків, што перешол пут з ґен. Владиславом Андерсом і борол ся під Монте Кассіно, был Кірил Бреян, якого воєнны спомины вказали ся в книжзі «Моя долга Друга Світова Война 1939 – 1948».
Кірил Бреян вродил ся 17. січня/януара 1911 р. в Ізбах на Лемковині. Был професийным вояком Польского Войска, служыл од 1936 р., як улан в Підгаляньскых Стрільцях в Новым Санчы, а пак од самого початку был мобілизуваный бороти ся в тзв. вересньовій кампаніі 39. рока. На пару місяців перед войном (в лютым/фебруарі 1939 р.) оженил ся з Біличнянком – Ольгом Пласконь. Перешол цілый бойовый пут з ґен. Андерсом, аж і борол ся під Монте Кассіно. По войні нашол ся в Анґлиі, де нихто не ждал, такых як він, як героів. Вкінци, рішыл вернути до повоєнной Польщы, в котрій власт тримали уж комуністы. Ани не знал, што його близкых вчас акциі «Вісла» выселено з Лемковины на понімецкы землі повоєнной Польщы (сам не был выселеный). Родину Бреянів і сусідів однашол в ґміні Ліґницкє Поле. Не было ту же його жены Ольгы Бреян, яка в 1945 р. зо свойом родином была переселена в другій фали выселінь Русинів до Радяньского Союзу. З мужом зышли ся на добре аж в 1969 р., одкале з Радяньской Украіны отримала згоду власти прити жыти до Польщы, на західні землі.
Бреян іщы на поли бою, розказом Начального Вожджа, 22. лютого/фебруара 1945 р. отримал право носити Памятковый Крест Монте Кассіно.
Подля Адама Барны і Федора Ґоча (книжка «Лемкы в борбі за свою і не свою свободу») під Монте Кассіно бороло ся іщы пару інчых лемківскых вояків. Tо м.ін. Ілько Пашко з Бортного, Андрий Нецьо з Бортного, Василь Спільник з Лося і Миколай Стафиняк з Боґушы, при чым авторы спомненой книжкы подают, што лемківскых вояків під Монте Кассіно было більше, лем не вдало ся ім до них дотерти (перше выданя книжкы было в 2005 р., коли жыло іщы вельох з поколіня участників ІІ світовой войны).
«Лемкы брали уділ в битві о Монте Кассіно. Мы належали до 2. Корпусу ґен. Андерса орґанізуваного в СССР – 5. Карпатской Дивізиі. 2. Корпус был одповідальный піднести польскій прапор на горі Монте Кассіно. Як богато Лемків было в Корпусі, то я Вам не можу сказати. Корпус ґен. Андерса брал велику ролю в битві о Монте Кассіно, Анконію і Болонію» – споминал Василь Спільник в 1994 р. (спомины опубликуваны в книжці «Лемкы в борбі за свою і не свою свободу»).
Монте Кассіно
Польскій воєнный цмонтір на Монте Кассіно был посвяченый 1. вересня/септембра 1945 р. Є він запроєктуваный на подобу амфітеатру, де посередині находит ся престіл і великій крест. При вході є напис: «Переходню, повіж Польщы, што положыли сме жытя вірны в єй службі».
18. мая 1944 р. плютон першого швадрону 12. Полку Подільскых Уланів як першый вкрочыл до руін монастыря на Монте Кассіно. Плютоновый Еміль Чех одограл гын марияцкій гейнал, проголошаючы в тот спосіб перемогу. Пак 2. Польскій Копрус опанувал Анконію і брал участ в переламаню леніі Ґотів, а свій бойовый пут закінчыл підбитьом Болоніі.
По войні лемківскы воякы не отримали належной і учтивой заплаты за іх посвячыня. Іх рідны были примусово депортуваны в рамках Акциі «Вісла», а самы воякы долгы рокы оставали під дозором польской безпекы, як тоты, котры служыли при Андерсі. Приміром, 26. вересня/септембра 1946 р. комуністичны власти одобрали 76 офіцерам польскє громадянство, в тым самому ґен. Владиславови Андерсови (постанова была скасувана аж в 2009 р.).