Ци найдеме іщы даде лемківску хыжу здоблену крапками? Дослідникы глядают

Дослідникы зосереджены попри Польскым Людознавчым Товаристві глядают в терені захованых хыж, котры прикрашены мотивом крапок, крисок – так, як давнійше часто здоблено поєдны будинкы загороды. Ци сут іщы даде такы? Або хоц знимкы? Або знаня, же такы хыжы были? Вшытко ся придаст.

Од початку 2024 рока рушыл проєкт «Крапкы і крискы. Популяризуваня знаня о декоруваню стін в деревяным реґіональным будівництві». Його орґанізатором є Головный Заряд Людознавчого Товариства, а дофінансуваный єст зо середків Міністерства Народовой Едукациі.

Ідею проєкту є найти істнуючу забудову з мотивами малюваных на стінах крапок, зінвентаризувати тоты місця, а вєдно з музейном квередном – пояснити етимолоґію і значыня тых прикрашынь.

Хто знат? Хто поможе?

«Заінтересуваны сме архівальныма материялами, фотоґрафіями, а найбарже – інформациями – а быти може істнуючы іщы деси в терені, будинками з крапками» – подає др Ельжбєта Йодловска, кєрівник проєкту, антроположка з Ягайлоньского Універститету.

Проєкт веденый ПЛТ обнимат м.ін. тереновы досліджыня і кверенды тыкаючы деревяного будівництва і його здобництва в тзв. крапкы і крискы. Знаны сут головні як здобнича культура Лемків західньой Лемковины ци Сандецкых Ляхів. Дослідникы будут прібувати найти захованы іщы будинкы або іх фраґменты з мотивами крапок на захованых зрубовых стінах, зінвентаризувати іх – сфотоґрафувати і описати.

«Вступны баданя вказуют уж, же здобництво тото – в формі крапок і крисок, днес уж праві неістнуюче, мало вельо векшый засяг. Музейны кверенды мают помочы пояснити етимолоґію і значыня тых прикрашынь, а тіж іх реальный засяг» – посяснят антроположка.

В рамках проєкту заплянуваный єст цикль варштатів популяризуючых того рода артистичне ремесло, выклады, а тіж выстава сумуюча досліджыня і зобраны материялы. Варштаты запроєктуваны будут в інтердисциплинарній формулі, музична іх част зреализувана буде через професийных музиків і етномузиколоґів. В пляні є выданя принагідной публикациі з фотоґрафічным і документацийным записом тереновых робіт.

Крапкы, крискы, квіткы

Приміры крапко-крискового малярства стрічали ся по цілій Лемковині але тіж на теренах, де мешкали Сандецкы Ляхы, ци на обшыри Погіря. Декоративны малярскы елементы наношены на елевациі хыж, были характеристичным знаком лемківскых домів. Предметом проєкту сут тоты найосновнійшы формы декораций – крапкы.

Явиско прикрашаня хыж през Лемків утырвалил на фотоґрафіях з початку 20. років ХХ ст. етноґраф Роман Райнфус. Найчастійшым здобничым елементом были білы пасы малюваны медже белями зрубовых стін, якы ішли горизонтальні, а тіж білы обрамуваня вікєн, дверей, часом збогачены о декоративны просты ґрафічны, ґеометричны або рослинны формы.

Білили вапном, часом зафарбленым на ясносиньо. Малюнкы робили на фоні сурового спатинуваного зрубу. «Вынятково лем быват він [зруб хыжы – прип. ред.] скорше вкрытый інчом фарбом в контрастуючым кольорі. І так напр. на середній Лемковині в коросняньскым повіті (село Ропянка і сусідні) запущают зруб хыжы одпадками нафтовой ропы на чорный кольор» – писал в 1949 році Р. Райнфус в дописі «Малюваны зрубы сельскых хыж»*.

«На лемківско-бойківскым пограничы в долині Ославы і Солинкы зрубы хыж малюваны сут ззовни фарбом кольору теракотра, што робит ся єй з утертой глинкы, на котрым то допіро фоні выступуют остро малюваны білы пасы медже бaлями зрубу і інчы здобліня зроблены вапном» – чытаме дале.

Прикрашыня малюваны были не лем на стінах хыж, але тіж на ґаздівскых будинках. Шоры крапок (часто малюваны в околицях Лелюхова, Дубного), зиґзаків малювали на стінах стаєн, шпіхлірів ци стодолы. Окрем того напр. зовнішні стіны мешкальной части малювали паленом глинком, ґаздівской части – жолтом, а фраґменты друків, што выходили перед зруб, звінчали яличковыма рослинныма мотивами (то напр. в долині Ославы).

Ґеометричны малятуры робили прямо на дошках воріт в стодолах – то на західній Лемковині, а на східній площыну дощок найперше малювали ясножолтым кольором натуральной глинкы, а допіро на тым вапном робили взоры.

«В вельох примірах здобництво зовнішніх стін будинку зосереджат ся довкола вікєн і дверей. В найпростійшій формі тота оздоба редукує ся до білого обрамуваня вымалюваного довкола фрамуґы, як тото видиме в некотрых селах західньой Лемковины (напр. в селі Флоринка) або на Сандеччыні. На східній Лемковині (Смільник коло Балигороду) вікна бывают обведены вапном, а рамы помалюваны сут на зеленый, або синій кольор, што в получыню в бронзовым зрубом дає вражыня великой фаребности. На ранті, по боках, вапном малюют яличкы або звіздкы» – писал Райнфус.

Кольорoвы орнаменты вікєн были стрічаны тіж на західній Лемковині. Напримір на єдній з хыж в Боднарці на білым фоні малювали рамкы з синьой ломленой леніі, з двома червеныма крапками при каждым зовнішнім заломліню. По боках розміщены были червены квіткы з синім стеблом і листком. Інчыма мотивами были голузкы, квітя – розшмарене або вырастаюче з доничок.

Значыня тых вшыткых взорів, ци то маґічне, симболичне, буде допіро одкрыване.

*Р. Райнфус, «Малюваны зрубы сельскых хыж», Польска Народна Штука – Контексты 1949, т. 3, но 7-8.