Дві темы, троє матуристів. Творы Русенка, Репелы, Ґамбаля

8. мая 2024 р. была написана по раз єденадцетый матура з лемківского языка (першый раз в 2013 р.). Тогорічны матуристы іспыт з лемківского языка мали такой на самым початку матурального маратону – бо уж в другій ден еґзамінів.

Того рока до матуры з лемківского підышло трьох учеників – двоє з Лемковины і єден з Кєльц. Хоц початково думали сме, же было іх лем двоє, третій – матуриста з Кєльц, нашій редакциі потвердил свою участ в еґзаміні.

Русенко, Репела, Ґамбаль

Матура з лемківского языка, подібні як в послідніх парох роках, складат ся з той самой задачы – треба выбрати єдну з двох поданых тем і написати выпрацуваня, котре має рахувати не меньше як 350 слів.

Перша з тогорічных тем тыкала порівнавчой анализы двох вершів. Здаючы могли писати на тему: «Як в літературі передставляна єст гордіст з того, што рідне? Порівнай способы єй описуваня в приведеных вершах Івана Русенкы і Нестора Репелы». В матуральным аркушы явил ся верш «Лемкы» (І. Русенко) і верш «Не ганьбте ся» (Н. Репела).

Друга з тем, котру могли выберати тогорічны матуристы, зосереджала ся на памяти. Выпрацуваня мало односити ся до поданой темы: «Ци хоpoнiня памяти о минулым єст важне для продолжаня лемківской достоменности? Розваж проблем, одкликуючы ся до фраґменту тексту Богдана Ґамбаля Памят сліпого і выбраного тексту з лемківской літературы». Ту як раз приведеный был выімок тексту з книжкы «Перша ліґа парібків. Лемківскы публицистычны тексты».

Котры темы выберали матуристы? Одповід долов.

Штоси більше як лем еґзамін

«Як што рока до выбору были дві темы, выбрала єм тему порушаючу квестию памяти. […] Окрем поданого фраґменту однесла єм ся до «Бомбля» Мирослава Нагача і до «Місця» Анджея Стасюка. Тема барз мі одповіла, не мала єм векшых трудности» – реляцийонувала на горячо Ольга Шевчык, матуристка з Ґорлиц.

Фома Болех, якій так само матуру з лемківского писал в Ґорлицях, выбрал першу тему. «Я выбрал першу тему. Была то порівнавча анализа на основі двох вершів. Мам надію, же буде высокій результат, але вкаже ся 9. липця» – бесідувал. Фома Болех то матуриста Ансамблю Економічных Шкіл в Ґорлицях.

Першы інформациі, якы трафляли до нашой редкациі, бесідували лем о двоіх матуристах з Лемковины. Пак выявило ся, што третій абітуриєнт до матуры з лемківского підышол в Кєльцях (свєнтокшыскє воєвідство). Інформация тота была потверджена через самого здаючого, з якым повело ся нашій редакциі навязати контакт. «Отримал єм од Вас відоміст, барз дякую за милы слова і тішу ся, же можу в якісый спосіб причынити ся до пошырюваня лемківской культуры – тіж серед моіх ровесників» – писал в майли до нас матуриста VI Загальосвітнього Ліцею в Кєльцях. Як зазначыл, хоче остати анонімовый. Заінтересуваня лемківскым повязане є з його лемківскым походжыньом.

Ольга Шевчык звернула увагу, што матура з лемківского то штоси більше як лем еґзамін. «Лемківскій товаришыт мі од дітячых літ, є барз важным елементом мойой культуры і родинной традиці. Был то выбір не лем едукацийный, але тіж глубоко особистый і культуровый» – пояснює. Матуристка з Лемковины оповіла нам, што через приступліня до матуры могла брати участ в процесі ожывліня лемківского языка і звернути увагу соспільности на його істнуваня і вартіст. «Прото тіж еґзамін был для ня не лем формом провіріня знаня, але тіж маніфестацийом мого заанґажуваня в плеканя і розвиток языка та лемківской культуры» – завершыла.

Перша матура з лемківского языка была написана в 2013 р. в ліґницкым ліцею ім. Выспяньского. Першым, котрый рішыл написати матуру з рідного языка, был Данько Возняк, внук ліґницкого учытеля лемківского языка Укача Возняка. О рік матуристів было уж двох – Дарко Копча в Ґорлицях і пишучый тоты слова – в Ліґници. Од тамтой поры каждого рока находят ся охочы, жебы продолжати, або – як бесідує Ольга Шевчык, маніфестувати істнуваня і вартіст нашого языка – рідной, вітцівской бесіды.