«Лемковина в творчости Єжы Гарасимовича», од такой прелекциі зачне ся суботній вернісаж выставы «Гарасимович в Никыфора» в Музею Никыфора в Креници. Гарасимович буде гын гостити до кінця червця/юнія тр.
«Гарасимович в Никыфора» є символичном стрічом обох веиликых творців – поеты і маляря, котрых получыла любов до Бескідів, особливо до Лемковины. «Сердечно просиме взяти участ в тій артистичній гостині кольорів і слів» – запрашат Збіґнєв Волянін, куратор Музею Никыфора в Креници.
Доповід «Лемковина в творчости Єжы Гарасимовича» выголосит Барбара Балуц, полоністка, авторка вельох публикаций о поеті, провідничка ПКТТ. Пак діти з Основной Школы в Поворознику будут рецитувати вершы Гарасимовича. Вернісаж одбуде ся в суботу 10. мая о 12.00 год.
Єжы Гарасимович (1933-1999) походил з низин, вродил ся в Пулавах. Родина по войні остаточно трафила до Кракова, де поета мешкал до кінця жытя. Емоцийонально найблизшы были му єднак горы, особливо Сандецкій Бескід, де «втікал» при каждій нагоді, і котрого красу высловлювал в вершах.
Поета, звязаный уж в шкільных часах з Мушыном, в дозрілым періоді жытя часто вертал на Лемковину, до свойой мітичной «Краіны лагідности». «І днес, через свою понадчасову поезию, так близку серцям черговых ґенераций люди захопленых Бескідами і Лемковином, є гын фурт присутный. Хоц противні до Никыфора, котрый тішыл ся медженародном славом, поету Єжы Гарасимовича уж дакус забыли» – подає Збіґнєв Волянін. Нерідко молоды туристы, вандруючы по горах, захоплюют ся співаном поезийом з музиком до слів Гарасимовича, і часто ани не знают, хто єст автором чудовых вершів.
Поета особисто знал Никыфора, шанувал го і цінил його творчіст. Посвятил малярьови пару вершів. Знал о рыхтуванях до одкрытя Музею Никыфора, тішыло го тото, але здоровля не дозволило му уж на подорож до Крениці і візиту в музею. «Зато выстава тых обох артистів, котрых творчіст даяк ся дополнює, презентувана є в тым особливым місци, якым єст Музей Никыфора, має важный артистичный і історичный вымір» – пояснят Збіґнєв Волянін. «То перша так близка, артистична стріча Мастера з Крениці, як называно Никыфора, з Бардом з Мушыны».
Выстава є рыхтувана во спілпрацы з Воєвідском Публичном Бібліотеком в Кракові. Презентує жытя і творчіст выдатного поеты та його захопліня Лемковином і штуком Епіфана Дровняка. Вершы выбрала Катажына Ґжесяк. Репродукциі образів походят з колекциі Музею Сандецкой Землі, авторком ґрафічного проєкту перентуваных плянш є Беата Озґа. Выстава першыраз вказувана была в 2015 році, почестным гостьом была Мария Гарасимович, жена поеты. Тота выстава пошырена є о выбраны ориґінальны образы Никыфора та репродукцию робіт темово звязаных з вершами Гарасимовича.
В червци/юнію выставі товаришыти будут іщы: авторска стріча з др. Аланом Вайсом, автором книжкы о поеті пн. «Так як місяц. Поетицкє жытя Єжы Гарасимовича» та едукацийна прогулька «Шляком Никыфора і Гарасимовича по Лемковині».
Поета особисто знал не лем Никыфора, але тіж інчого поету, етноґрафа, соспільника, політика – Павла Стефановского, а тіж Маестра Ярослава Трохановского. Єдного разу його візиті в Білянці товаришыла камера. Позерайте на документ Катажыны Котулі і Єжы Міхалка о Ансамбли Пісні і Танця «Лемковина». В репортажы своі вершы чытат Єжы Гарасимович, сут то: Горы і люде сходят з неба, Руіны церкви в З., Через горы мочарувата дорога та Лемківскій дім.
Tryptyk Nikiforowski, Jerzy Harasymowicz
I
Pusto w cerkwi tu tylko słońce
i księżyc
Leżą na posadzce krzyżem
Drogą zamiast wiernych dziś
mrówki idą do cerkwi
I rosną świętym w rękawach kwiaty
prawdziwe
Jesienią dach cerkwi na wielkim
wietrze
Zakotłował i jak jastrząb uleciał
Dziś strugi łez płyną świętym
Gdy błyskawica przyświeca
Lub śnieg ich kryje
Białym gronostajem
Lub czeremchy kwiatem
Są przyprószeni majem
I śpi łemkowski święty jak puchacz
biały
W złotej dziupli ikony
Samotny jak palec jego
Do góry podniesiony
II
Skończył się już
barwny ikonostas
nikiforowych dni
Zaszło już
ruskie słoneczko
Za górkę kudłatą
Weszli do izby
dotknęli ramienia
myśleli śpi
A jego już
na ognistym wozie
zawiózł do siebie
Pankrator
Boże Łemków
w kożuchu czerwonym
na dyniach cerkwi złotych
Przyjmij jak umiesz najlepiej
sługę swego Nykyfora
na swym stryszku małym
pełnym drewnianych lichtarzy
Daj mu kąt niebieski
w kurzu gdzieś za ikonostasem
daj rajskie kredki
Pięknie Cię prosi
ikonopis Harasym
I psa jego Haukę przygarnij
którą ukamienowali
i dziś niech płynie
między chmurami
jak łania biała
I niech będzie w niebie
Nikifor wesoły i młody
w kwitnącym sadzie
ruskich festynów
bo i taki był na świecie
wesoły pomocnik fryzjera
ale takiego nie znamy
I wielki Pankratorze
chodząc z lichtarzem
w ciemnościach
znajdź nam gdzieś
matkę Nikifora Drowniaka
wesołą i śpiewającą
bo i taka była na świecie
ale takiej nie znamy
I niech nie chodzą z matką głodni
po niebie
III
Oto cmentarz
zielem zarosły
wiatrołom
świętego drzewa
Oto cmentarze Łemków
w Złockiem
w Szczawniku
w Leluchowie
Oto śpią na podłodze
dawno już spróchniałej
bez krzyża nad głową
Włodzimierze
Drowniaki
Nykyfory
Фот. Пресовы материялы Музею Никыфора в Креници