Лемківскы бізнесмены

Єденым зо стереотипів, якы пошырены сут серед не-Лемків, єст м.ін. тот, што мы нарід хлопів. В ріжных опрацуванях пише ся лем о сельскым населіню Лемковины. Тренд ся мінят, але занимат тото вельо часу. Інча справа, же стереотип Русинів як выключно сельскых ґаздів долгы рокы был выгідный ріжным етноґрафічным пропаґандистам і ідеолоґічным політикєрам, часто нибы то близкым нашым кругам.

Здає ся, же світ дальше невельо знає о тых, што (правда) зо села вышли, але пак осягли вельо в своій професийній діяльности і бізнесі. Серед такых люди были не лем тоты, што робили своі карєры в Старым Краю (де часто посвячали ся і громадскій працы), але рахуют ся до той ґрупы нашы предкы – еміґранты до Америкы. Ішли гын глядати ліпшого жытя. І як то в жытю – дакотрым ся повело, аж і так, што рядили околичным бізнесом.

Богдан Горбаль: Перша ґенерация лемківско-американьскых бізнесменів

Того рока в рамках выданя Карпатского Інституту (Гіґґанум, Конектікет) явила ся обшырна книжка др. Богдана Горбаля презентуюча історию лемківскых еміґрантів, якы на американьскій земли вели своі першы бізнесы. «Од хыж крытых стріхом до іміґрацийных підриємств» (анґ. From thatched-roof houses to immigrant entrepreneurship) – під такым наголовком є описувана публикация. Горбаль, досліджаючы лемкіскы еміґрацийны кругы, помістил в книжці описы і біоґрамы вельох представників першой ґенерациі лемківско-американьскых бізнесменів.

Подля автора першым лемківскым еміґрантом был Юрко Кашытскій, якій мал стратити свою ґаздівку в наслідстві натуральной катастрофы в селі Нова Вес і пришол до Америкы в 1872 р. Правдоподібно за ним пішли дальшы – другым знаным мал быти Михал Золяк з Ганчовы, якій подал ся за океан рік пізнійше. То лем примір тых, котры фактично уж в другій половині ХІХ ст. ішли глядати ліпшого жытя до Зъєднаных Штатів Америкы.

Відомым же єст, што найбільшы еміґрациі з Галичыны, в тым чыслі і з Лемковины (або і шырше – Карпатской Руси) были як раз на зламі ХІХ і ХХ ст. Еміґрацийны кругы, якым ся пощестило, не лем спомагали фінансово рідных в Старым Краю, але і подекотры з них пак вертали Домів. Были і такы, што остали на все в Америці, а при тым залучали ся в роботу на нацийональній ниві.

Бучерні, ґросерні, банкы…

В вводным слові Богдан Горбаль описує не лем обставины цілого процесу еміґрациі до Америкы, але основны бранжы, в котрых робило перше поколіня лемківско-американьскых бізнесменів. Очывидным є, што більшіст по прибытю за океан робила в тяжкых обвставинах, прим. в майнях в Пенсильваніі, але дакотрым повело ся закладати своі підриємства, стаючы – подля американьской термінолоґіі – бізнесменами (кєд же в більшости были то мужчыны).

При вступным описі найдете тіж опрацуваны три мапы місцевости, в котрых переважали лемківскы бізнесмены. То Йонкерс (штат Ню Йорк), в котрым своі локальны бізнесы в центрі місточка вели такы выхідці з Лемковины як Оскар Цюрик, Андрий Драган, Петро Филяк, родина Ковальчыків, родина Меренів і другы. Мапа з Ансоні (штат Конектікет) представлят розміщыня бізнесів м.ін. Сидора Циркота, Дениса Мерены, Андрия Підберезняка, родины Пелеш ци Чарла (певністю Кірила) Пованды. Третя з карт приближат розміщыня підприємств в Шамокін (штат Пенсильванія), де стрічати мож было такы лемківскы назвиска як Ницефор Габура, Павльо Хомяк, Марко Сметана, Теодор Воргач ци Филип Кулянда. Єст припустным, же частина з лемківскых бізнесменів по даякым часі припимала анґлицко звучачы імена, якы дотля не были стрічаны в Старым Краю (як Оскар, Чарль, Алексіс ци Денис).

Богдан Горбаль при кінци подає джерела інформаций, на котрых сперал своі досліджыня. Серед них нашли ся лемківскоязычны еміґрацийны выданя, в котрых являли ся оголошыня (днес бы сме повіли реклямы) лемківскых малых і векшых бізнесменів.

Скарбницьом знаня о еміґрацийных кругах сут розміщены на близко 160 странах біоґрамы лемківскых бізнесменів. При великым чыслі з них автор помістил як раз передрукы тых же оголошынь (реклям), але і документы та приватны фотоґрафіі, тіж фамелийны. Серед біоґрамів мож найти выхідців такой зо вшыткых части Лемковины.

Книжка є в цілости писана по анґлицкы. Єй обсяг то більше як 200 стран.

Др Боган Горбаль

Богдан Горбаль вродил ся 27. жолтня/октобра 1965 рока в Сцінаві над Одром на Нижнім Шлеску, а його родиче были выселены в рамках Акциі «Вісла» з Бортного і Мушынкы. По скінчыню історичных студий, оборонил докторат на Вроцлавскым Університеті, потім іщы скінчыл бібліотекознавчы студиі в нюйоркскым Квінс Коледж в ЗША.

Є кєрівником Славяньской і Східньоєвропейской Колекциі Нюйоркской Публичной Бібліотекы. Його науковы заінтересуваня то історичный розвиток лемківской соспільности так в Європі, як і в Пілнічній Америці. Шефує выдатній лемківскій орґанізациі (реактивуваній по роках) – Лемко-Союзови (The Lemko Association). В Старым Краю належал до Стоваришыня Лемків.

Опубликувал більше як сто науковых і  популярнонауковых прац, в тым книжкы: Działalność polityczna Łemków na Łemkowszczyźnie 1918-1921 (1997), з Володиславом Максимовичом Лемківска Народна музыка на восковых циліндрах (1901-1913) і американьскых рекордах (1928-1930) / Lemko Folk Music On Wax Cylinders (1901-1913) And American Records (1928-1930) (2008), Lemko Studies: A  Handbook (2010), двотомну богато ілюструвану і  документувану моноґрафію Бортне – село з каміня (2017). Єст автором близко 200 опрацувань в: Encyclopedia of Rusyn History and Culture (2002, выд. II поправлене i дополнене 2005), перевюл тіж дакотры тексты до God Is a  Rusyn: An Anthology of Contemporary Carpatho-Rusyn Literature, ред. E. Русинко (2011). Послідньом книжком є як раз опрацуваня тематикы лемківско-американьскых бізмесменів.