Униковый выход

З приходом нового пряшівского архієпіскопа і митрополіты Йоны є надія на то, же не буде треба глядати „униковый выход“, але же будеме годны розвивати ся у своїй архієпархії і цілій митрополії без того, жебы сьме мали іти під „алтернатівне“ веджіня.

Суть то рокы, што русиньскы віруючі Ґрекокатолицькой церькви на Словакії намагають ся зліпшыти своє поставліня. Суть ту реланы і оправданы  пожадавкы мати душпастырів, котры старають ся о Русинів в материньскім языку, котры хоснують їх літурґічны тлумачіня і так далше.

Пожадавкы ішли як од віруючіх, інтелектуалів, припомяньме підписованя харты, ці русиньскых орґанізацій включно Світового конґресу Русинів, так од русиньскых священиків коло Общества святого Йоана Крестителя.

В сітуації, коли на пряшівскім стілці по 1989-ім році сиділи єпіскопи не двараз найпозітівніше наклонены русиньскым справам, і кедь треба повісти, же наперек тому зачали схвальовати ся першы русиньскы літурґічны тлумачіня, часть русиньского спектра виділа рішіня той сітуації в тім, жебы быв призначеный єпіскоп про Русинів, або холем вікарь.

На тото перше было покладене абсолутне табу, тото друге аd experimentum, жебы сьме схосновали церьковный словарь, сьме ту мали, в рамках днешньой Пряшівской архієпархії, а скінчіло то неславні. Правда, перед часом быв призначеный русиньскый вікарь в Кошыцькій єпархії, видіти і якусь актівность, позітівну, но не в Кошыцькій єпархії є тото рішуче чісло русиньскых парохій, котрым бы треба было русиньску пасторацію.

Покля іде о погляд автора того коментаря, самособов, же бы брав і то, жебы в Пряшівскій архієпархії быв єпіскоп ці вікарь про Русинів. Але на другім боці, все быв єм того погляду, же Пряшівска архієпархія ту є основана Русинами, пережыла вдяка Русинам, і зато небарз розумію, чом мы бы сьме мали мати якусь алтернатівну пасторацію.

То не мы маєме глядати даякый „униковый выход“ з церькви, котру мы основали.

З приходом нового митрополіты ся дакус мінить сітуація. Сам походить з русиньского села, а і кедь ниґда не быв якось анґажованый в русиньскых ділах, на другім боці їх ниґда ани не зневажав. Бісідує по русиньскы, сам повів, же про Словака хоче быти Словаком, про Русина Русином…

Недавно прияв запрошіня, жебы зробити інтервю про русиньске радіове высыланя в рамках Радія і телевізії Словакії, де ясно высловив свої позіції, а тоты позіції, накілько міг уж познакомити ся за тот куртый час із реаліями, не суть абсолутно злы што до русиньскых справ, якраз наопак.

Властно, мож сконштатовати, же то, нашто сьме чекали, жебы Русин вернув на пряшівскый єпіскопскый столець, стало реалностьов.

Не чекам чуда, але думам, же новый митрополіта досправды може быти про Русинів Русином, а то є тото найосновніше, што Русинам треба. Жебы не боронив нашому розвитку, жебы несловакізовав нашы парохії, жебы нас підпорив тым, же знать нам ся приговорити по русиньскы, же не одшмарить нашы літурґічны тлумачіня, але сам їх буде хосновати меджі нами.

В такім припаді є подля мене безпредметным, і кедь знам, же не вшыткы будуть согласны, жебы нам треба было окремого єпіскопа ці вікаря. То не мы маєме глядати даякый „униковый выход“ з церькви, котру мы основали, не нам має треба быти „алтернатівне“ веджіня. Не мы маєме быти чуджі у своїм обыстю.

Пряшівска єпархія в історії мала і мадярізатора, твердого, але Русины не счезли. Пак знова дістали свого єпіскопа, і жыли дале у своїй єпархії. І по словакізації послідніх років може выйти Сонце.  Хоць діпломатічно, але треба робити на свій хосен. З тым єпіскопом, котрый бы мав быти і наш. Не з іншыма „делеґованыма“ особами, як кебы сьме были інша сорта.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фото: Фраґмент з ґазеты Русское слово выдавной у меджійновім періоді Пряшівсков єпархійов.