«Річник Руской Бурсы» за 2023 р.

Вступ

Ведучом темом сесого, 19. чысла «Річника Руской Бурсы» є лемківска/русиньска штука. Є то єдна з тых основных тем, што творят понятя о культурі даной соспільности, а розумлена є ту предо вшыткым як плястычны, візуальны штукы, якы з огляду на ріжны причыны одношены сут до русиньского культурового простору. Коли формувала єм головны проблемовы предположыня, што могло бы выполняти зміст так вызначеного обсягу науковой рефлексиі, вказала єм на шіст темовых піль, што явили ся в моій уяві як найбарже ефектывны в досліджаню лемківской/русиньской штукы. Писала єм: «Сподіваме ся статий інтердисциплінарных, дискутуючых наголовкову тему в ріжных аспектах, ведучых поглублены аналізы і інтерпретациі, отвераючых дискусию, вказуючых зміны або тырваліст даных пересвідчынь ци клясифікаций, окрислінь».

Не завела єм ся в своіх сподіванях. Отриманы тексты сут свідоцтвом того, што лемківска/русиньска штука ма інтересуючы розпознаня і напрямы дослідничых пенетраций серед сучасных русинознавців, част з якых специялізує ся в тій ділині. Прото сесу едицию нашого часопису постерігам як барз успішну, інтересуючу і інспіруючу до дальшых дискусий, досліджынь, рефлексий. Більше як 400 страницьове выданя богате є в інформациі, факты односячы ся до артистычных явиск, інновацийны пізріня на специфіку достоменностьовой штукы. Дополнены сут они чысленныма ілюстрациями так образовыма, фотоґрафічныма, як і текстовыма в формі выповіди о штуці.

«Річник Руской Бурсы» 2023 заховує в своій структурі сталый уж поділ на пят основных ділів: Документы, Дискурс, Переклады, Інспірациі, Рецензиі і Справозданя. Змінят ся єднак характер Інспіраций, о чым коротко долов. В каждій з тых части повело ся утримати проблематыку повязану зо штуком і представити ориґінальны, інтересуючы материялы і тексты.

В Документах знаный зо свойой ретельности і пасиі в гляданю архівных і інчых документів Даміян Новак удоступнил і проаналізувал ниґде дотепер не публикуваны документы, што односят ся до істориі і архітектуры будинку Руской Бурсы в Ґорлицях. Дрібницьовый опис ріжного рода постанов, адміністрацийных риґорів, плянів, етапів будовы і розбудовы будинку бурсы ілюструваный документами з адміністрацийного поступуваня і архітектонныма плянами (головні з етапу його перебудовы в роках 1910–1911) то надзвычай цінный материял, што в деякій мірі верифікує дотеперішні інформациі о початках Товариства Руской Бурсы в Ґорлицях і выполняню през него своіх статутовых цілів повязаных з забезпечыньом рускій молодежы з лемківскых сел бытовых можливости до вчыня ся в ґорлицкых школах.

Основна част наукового річника то заміщене в части Дускурс сім статий посвяченых ріжным аспектам лемківской/русиньской штукы. Отвераючом тот выбір єст статя мойого авторства, в якій старам ся по части розсмотрити тоты проблемовы квестиі, што єм іх зарысувала плянуючы опрацуваня чысла «Річника» дедикуваного лемківскій/русиньскій штуці. Од методолоґічной стороны рішыла єм ся оддати голос опінійотворчым особам, што сут повязаны з досліджаньом, популяризуваньом, розвиваньом лемківкого/русиньского культурового простору. Іх опініі (узысканы на основі розосланой анкєты і проведеных інтервю) творят дост спійну, передуману і важну наррацию о тым, чым єст лемківска/русиньска штука, што можеме/треба в єй обсяг влучати, якы сут єй границі і функциі. Вводжу єй в своі концепты основаны на досвідчыню дослідниці меншыновых дискурсів і в тот спосіб презентую текст отвераючый дискусию о достоменностьовій штуці історичні корінной, бездержавной спільноты. До статі долученый єст анекс з выповідями з анкєт. Узнаю іх за так сутьовы і інтересуючы, што не хтіла єм ограничыти іх до выімків цитуваных в моім тексті.

Автором наступной за шором статі єст Тадеуш Лопаткєвіч, досвідченый дослідник малой сакральной архітектуры і каменярства на Лемковині. Його статя Z badań nad ludowymi rzeźbami kamiennymi Matki Boskiej z Dzieciątkiem na Środkowej Łemkowynie oraz ich domniemanym twórcą то барз цінне розпознаня варштатове доконане на основі стилістычной аналізы ансамблю парунадцетьох різб з представліньом Богородиці з серединовой Лемковины датуваных, на три остатні десятьолітя ХІХ ст. Ефектом вельоаспектовых досліджынь автора статі єст приписаня выконаня тых різб єдному, зідентыфікуваному авторови. Тым самым знаменита мериторичні і методолоґічні статя становит сутьовый вклад в досліджаня памятників традицийной лемківской культуры, што остала здевастувана през выселіня Лемків і поступенно заникат.

Одмінный характер ма слідуюча статя, хоц тіж односит ся до простору, його історичной деструкциі і концепцийного вертаня памяти місц, што остали з нєй выжобаны. Єй автор, докторант в ділині істориі штукы, Міхал Шымко, сам выкоріненый з лемківской традициі, плеканой в поколіню дідів, прібує в статі Genius loci we współczesnej sztuce łemkowskiej/rusińskiej вмістити однесіня до понятя духа місця, реалізуваного в творчости сучасных лемківскых/русиньскых артистів. Базуючы на концепциях постмодерной штукы, што ввошла в близкы реляциі з соспільныма заанґажуваныма дискурсами, хоснуючы теоретычный засіб концепциі реляцийной штукы і іконолоґічну інтерпретацию Ервiна Панофского, Шымко вказує як місця значучы, пережыты, обдарены духом стают ся сутьовы в творчости необоятных на просторову памят наслідників досвідчынь повязаных з тыма місцями.

Близка темово, хоц одмінна варштатово і презентацийні єст дальша статя, базуюча в гідній ступени на маґістерскым проєкті реалізуваным през двоє молодых дослідників, Каміля Федериґу і Домініку Цєпляк на Выділі Архітектуры Краківской Політехнікы. Pamięć miejsca. W poszukiwaniu współczesnej łemkowskiej/rusińskiej architektury komemoratywnej то барз ретельна методолоґічні проба вельоаспектового однесіня ся до концепций повязаня місця з памятю, де хоснуване єст тіж понятя genius loci. Комеморатывна архітектура є ту ключовым понятьом, што го авторе прібуют ввести на лемківскy обшыр в однесіню до выселеных сел. Запропонуваны штыри роды діянь і взоры сенсоричной комеморатывной архітектуры застосуваны до верніня памяти Білой Воды на Шляхтівскій Руси (родового села Федериґы), то надзвычай порушаючый, анґажуючый глубокы емоциі і памят проєкт. Едукацийны павілоны базуючы на архетыпі лемківской хыжы і інсталяция Одвіря Памяти запроєктуваны для Білой Воды то примір сучасной комеморатывной архітектуры, што ма затримати запоминаня з помічю смыслів.

По тых текстах експонуючых повязаня місця з памятю в лемківскій/русиньскій штуці і перформатывных діянях, в Дискурсі заміщаме три статі в ріжный спосіб представляючы творців-артистів повязаных з лемківскым/русиньскым простором.

Нік Купенскій односит ся до америцкого поля, на якым діют артисты повязаны з карпаторусиньскым еміґрантскым середовиском. Самым уж наголовком свойой статі Before Warhol. Anthony Kubek and the Problem of Carpatho-Rusyn American Art зазначат, што найбарже знаный америцкій творця з русиньскыма коренями неє єдиным артистом з кругу русиньскых міґрантів в Америці. Прото во вступній части статі односит ся коротко до кваліфікуваня Варголя як творці, на якого мало влияня його карпато-русиньскє походжыня, приводячы ріжны становиска в тій квестиі. В основній части свого тексту Купеньскій доводит, што на русиньскым ґрунті огнивом медже девятнадцетьовічном європском традицийом а двадцетьовічном америцком традицийом єст творчіст Антония Кубека, найстаршого сына писателя Еміля Кубека. Представлят вельо зобраных і прослідженых фактів біоґрафічных і творчых, якы ілюструє примірами прац Антония Кубека. Підкрислят професийне приготовліня маляря в школах мюнхеньского і мадярского імпресіонізму, уґрунтуваня його естетыкы в головных європскых осередках модернізму, а пак, уж в Америці, розвиваня творчости важной для середовиска карпаторусиньскых міґрантів. Тым самым Купенскій вводит до науковой рефлексиі важну для розумліня русиньской штукы в цілым процесі єй розвитя постать.

Подібну ціль поставила перед свойом статьом Люба Кральова, хотячы представити важный в істориі не лем Карпатскых Русинів творчый рід родины Дубаів. На основі проведеных протягом двох років бесід з третім поколіньом роду, о якым пише, авторка представлят вельо незнаных дотепер фактів біоґрафічных і повязаных з соспільным заанґажуваньом, а предо вшыткым артистычном діяльністю вывченых і талантливых членів роду. Зосереджат ся на тых представниках родины, што проявляли малярскій, різбярскій ци ґрафічный талант, якій приписує дідичному наслідству по основоположытельці його ґенетычного переказу, Анні. Коротко представлят творчіст єй сынів, внуків і правнуків, вказуючы тіж выбраны приміры іх артистычных осягнінь. Підкрислят важны соспільны функциі і становиска, медже інчыма функцию ректора Высшой Школы Плястычных Штук в Братиславі, яку мал єй спілоснователь Орест Дубай (старшый) узнаный ґрафік, професор, выхователь молодшых поколінь артистів. Представлены Кральовом факты впо-лни посвідчают, што родина Дубаів была єдным з тых значучых родів русиньской інтеліґенциі, што мала великє влияня на розвитя соспільного і артистычного жытя повоєнной Словациі.

Натоміст Анна Симкова і Яна Трущыньска-Сива увагу в своій статі присвячуют єдному малярьови, што мож бы го сміло назвати малярьом з Божой ласкы. Така неповторніст, чыстота і безпосередніст малярской уявы бере ся з природного, інтуітывного таланту і вражливости. Хоц самоуком преці не был (закінчыл малярскы студиі в Высшій Школі Плястычных Штук в Братиславі) слухал ся барже свого серця, як кєрувал вывченыма варштатовыма вказівками. Михал Чабала – очами сучасників то текст, в якым авторкы оддают голос особам, што выповідают ся о творчости того неповторного маляря. Його реалістычны представліня то не документуваня, лем імпресийне виджыня і експресивне малярскє выражыня (Бицко). Малювал головні пейзажы і портреты. Статя єст сконденсуваным пізріньом головні з перспектывы естетычной якости на творчіст Чабалы збогаченым выповідями Михала Бицка і Федора Віцо, што гварят о ґенію і творчій пасиі артисты.

В тым шорі презентаций творчости ци то выбраного артисты, ци даякого напряму або групы творчой мож тіж замістити статю Павла Роберта Маґочого, посвячену постаті єдного з найвыдатнійшых малярів Підкарпатской Руси, Адальберта Ерделього, в контексті розвитя культурного, артистичного жытя Русинів в меджевоєнным періоді. Статя заміщена остала в ділі Інспірациі, якій тым самым змінят свій характер. Будут заміщаны в ним науковы статі недокінце піддаючы ся рецензийному риґорови што до наукового апарату і композициі тексту. Статя Маґочого єст выбраным урывком розділу маючой неодолга ся вказати його книжкы The Art of Carpathian Rus’: An Introduction. Концентрує ся на постаті самого Ерделього і його творчости як артистычного явиска в культуровым процесі розвиваючым ся на Підкарпатскій Руси з отворіньом на вшыткы важны культуровы центра Європы. Прото не повтарят заміщеных во вступных частях книжкы методолоґічных і концепцийных єй предположынь. Заховує єднак свій науковый характер і фактоґрафічніст в презентуваню творці, а тіж простору і часу, в якым творчо ся розвивал і анґажувал.

Перед Інспірациями находит ся выокремлена од 18. чысла «Річника Руской Бурсы» част Переклады, де в тогорічній едициі часопису заміщена остала перетлумачена на лемківскій язык през Моніку Тылявску барз інтересуюча дискусия о характері і кондициі сучасной штукы. Ведут єй выдатны історикы штукы, авторе книжкы Art Since 1900. Modernism. Antimodernism. Postmodernism, переведеной на польскій язык і опубликуваной в 2023 р. В панельовій дискусиі Клопітлива ситуация сучасной штукы Галь Фостер, Розалінда Краусс, Ів-Ален Буа, Бенджамін Г. Д. Бухло і Дейвiд Джоселiт порушают вельо квестий важных тіж для сучасной лемківской/русиньской штукы.

Остатня част «Річника» то незмінні Рецензиі і Справозданя. Тым разом два тексты заміщены в тій части сут авторства Наталиі Малецкой-Новак. Впершым, рецензийным, авторка похылят ся над книжком Губерта Оссадніка Między Osławą a Jasiołką . Łemkowszczyzna Wschodnia w latach 1918–1939. Studium historyczno-etnograficzne опубликуваном в 2023 р. Што головні слідит в книжці, підповідат наголовок рецензиі Східня Лемковина. Не така про. Але тіж не анти. Загальні похвальна для ретельности і докумантацийной старанности автора рецензия заперат ся внеском выраженым в наголовку.

Другій, справоздавчый, текст Малецкой-Новак дрібницьово передставлят подіі, што проходили в Польщы протягом 2023 р., а дедикуваны были ґеніяльному творці лемківского роду, Юрийови Новосільскому в звязку з оголошыньом през сойм РП 2023 рока – роком Юрия Новосільского. На тот рік припала бо недожыта сотна річниця народин вмерлого в 2011 р. «выдатного маляря, рысовника, сценоґрафа, педаґоґа, філософа, теоретыка штукы, реліґійного мудреця, узнаваного за єдного з найвыдатнійшых сучасных іконописців». Авторка справозданя выконала нелегку працу згромаджыня фактів, іх хронолоґічного і повязаного з осередками упорядкуваня і доданя синтетычного коментаря. Выакцентувала тіж влучыня ся лемківского середовиска в шанувальны акты проведены в сотну річницю народин Новосільского.

Од языковой стороны не вводиме змін. «Річник» єст триязычным часописом. Тексты статий публикуєме в русиньскым (в версиі лемківскій або пряшівскій), польскым і анґлицкым языках. Тема окремых чысел намітує часом своі вымогы і прото в сесым выданю заміщаме вельо ілюстраций, бо без них не мож ся односити ґу темі штукы.

Думам, што чытатель заінтересуваный Лемковином і інчыма русиньскыма обшырями найде гев вельо новых важных інформаций і концепций повязаных з лемківском/русиньском штуком.