Пряшів має нового архієпіскопа митрополіту

В Пряшові в суботу 27-го януара 2024-го року одбыла ся історічна подія. Новый пряшівскый ґрекокатолицькый архієпіскоп митрополіта Йона Йосиф Максим прияв у Катедралнім соборі святого Йоана Крестителя єпіскопску хіротонію і быв інтронізованый до свого уряду.

Высокопреосвященый Йона став історічно девятым пряшівскым єпіскопом од часу, коли у 1818-ім році одділіньом од Мукачовской єпархії выникла Пряшівска єпархія, днесь митрополітна архієпархія, і другым пряшівскым митрополітом по емерітнім митрополітови Йоанови Бабякови, котрый быв пряшівскым єпархом од 2003-го до 2008-го року, а пак пряшівскым архієпіскопом митрополітом до 2022-го року.

Понад 50 єпіскопів і майже 250 священиків

На пряздник Перенесіня честных мощей Йоана Златоустого головным служытельом єпіскопской хіротонії быв архієпіскоп Кіріл Василь, кошыцькый єпарха. Вєдно з ним єпіскопске рукоположіня новогому митрополітови уділили дотеперішній апостольскый адміністратор Пряшівской архієпархії і братіславскый єпарха владыка Петро Руснак, і владыка Венедікт Алексійчук, чікаґскый єпарха Україньской ґрекокатолицькой церькви, котрый нового митрополіту прияв як іґумен до Унівской лавры меджі студітів, де нова голова Ґрекокатолицькой церькви пережыв 20 років.

На торжественній події брало участь понад 50 єпіскопів восточного і латиньского обряду із Словакії а заграніча. Меджі нима были представителі русиньскых церьквей, котры мають своє походжіня од Ужгородьской унії і Мукачовской єпархії, єднако як є то і в припаді церькви на Словакії.

Спомянути мож владыку Ніла Лущака – апостольского адміністратора Мукачовской єпархії – Матери Церькви, Його Высокопреосвященство владыку Філіпа Кочіша – архієпіскопа митрополіту гайдудорґского, голову Ґрекокатолицькой церькви в Мадярьску, ці Його Высокопреосвященство владыку Вілъяма Скурлу – піттсбурзького архієпіскопа митрополіту русиньской церькви в Споєных штатах Америкы, но участны были і многы далшы.

Участь брав так само голова Україньской ґрекокатолицькой церькви, верьховный архієпіскоп києво-галичскый і митрополіта львівскый Святослав Шевчук, в котрого юрідікції владыка Йона діяв як монах – студіта, як і архієпіскоп митрополіта перемышельско-варшавскый Євген Поповіч.

Участный быв і апостольскый нунцій на Словакії Монс. Нікола Джірасолі, голова Конференції єпіскопів Словакії Бернард Бобер – кошыцькый римокатолицькый архієпіскоп митрополіта, представителі Православной церькви в чеськых землях і на Словакії – архієпіскоп пряшівскый і митрополіта чеськых земель і Словакії Растислав, і архієпіскоп михалівско-кошыцькый Ґеорґій, ґенералный єпіскоп Євангелицькой церькви авґсбурзького віроісповіданя на Словакії Іван Елько, як і далшы представителі хрістіаньскых церьквей Словакії.

Участь брали і представителі штатной справы, самосправы, діпломатічных місій, меджі іншым посол Словацькой републікы при Святішім Престолі Марек Лисаньскый, словацька евродепутатка Міріям Лексманн, председа Пряшівского самосправного краю Мілан Маєрьскый ці пріматор міста Пряшів Франтішек Ольга.

Рукополіжіня по 77-ох роках

Тота хіротонія была історічнов з веце причін. Высокопреосвященый владыка Йона є першым архієпіскопом митрополітом пряшівскым, котрый быв рукоположеный у Катедралнім соборі святого Йоана Крестителя в Пряшові.

Його попередник, владыка Йоан Бабяк,  быв наперед пряшівскым єпархом, а аж в році 2008, по реорґанізації Ґрекокатолицькой церькви на Словакії і піднятю їй статусу на митрополітну церьков свого права, став архієпіскопом митрополітом.

Но так само быв новый митрополіта першым єпіскопом, котрый дістав рукоположіня в пряшівскій катедралі по 77-ох роках. Посліднім рукоположеным єпіскопом в тім храмі быв блаженый Василь Гопко, помічный пряшівскый єпіскоп, котрый дістав хіротонію од пряшівского єпархы блаженого Павла Петра Ґойдіча, кошыцького римокатолицького єпіскопа Йозефа Чарьского, і пражского римокатолицького архієпіскопа – прімаса, Йосефа Берана 11-го мая 1947-го року.

Першый пореволучный пряшівскый єпарха Йоан Гірка дістав рукоположіня в Пряшові, но подія одбыла ся у великых просторах шпортовой салы, кедьже быв великый інтерес з боку віруючіх, котры 18 років почас комунізму мусили свою віру жыти в ілеґаліті, а пак далшы рокы аж до 1989-го року в державов обмедженых условіях, без єпархіалного єпіскопа.

І владыка Мілан Хаутур, котрый быв рукоположеный у 1992-ім році в Пряшові на помічного пряшівского єпіскопа, а пізніше став першым кошыцькым екзархом, пак єпархом, прияв хіротонію в шпортовій салі в Пряшові.

Владыка Йоан Бабяк быв рукоположеный на праздник Богоявленія у 2003-ім році в Базиліці святого Петра в Римі Папом римскым святым Йоаном Павлом ІІ. Владыка Мілан Лах, котрый быв рукоположеный як пряшівскый помічный єпіскоп у 2013-ім році, а днесь є братіславскым помічным єпіскопом, хіротонію прияв у Базиліці Успенія Пресвятой Богородіці в Лютині.

Зато хіротонія архієпіскопа митрополіты Йоны Йосифа Максима по довгых десятках років была досправдовым торжеством при історічнім єпіскопскім стілці пряшівскых єпіскопів.

Не забыло ся ани на Русинів

Почас торжественной літурґії з єпіскопсков хіротонійов, котрой головным служытельом быв владыка Кіріл, а по хіротонії новый архієпсікоп митрополіта Йона, звучало веце языків.

Традічно за історійов містной церькви были части, котры были в церьковнославяньскім языку, якый собі на тых теріторіях віруючі восточного обряду сохранили од місії святых Кіріла і Методія, пак в словацькім языку, но чути мож было і єктенію по русиньскы, ґреческы, анґліцькы, ці латиньскы.

В храмі зазвучав і мадярьскый язык, а кедьже пришло і духовенство студітів, меджі котрыма владыка Йона жыв, але і віруючі з Україны, котрым быв духовным почас свого діяня там, мож было чути і єктенію по україньскы.

Проповідь тримав владыка Кіріл. Тот в проповіді меджі іншым повів:

„В ланці нашых сполочных апостольскых предків є і мено єдного з двох твоїх єпіскопскых родаків із спішской Ольшавіці, єпіскопа нашой материньской Мукачовской єпархії з другой половины 18-го столітя, Михаіла Мануіла Ольшавского, будователя путницького місця в Маріяповчі, і великого бойовника за оборону і незалежность Мукачовской єпархії. Берест-літовска унія Українців і Білорусів, Марчаньска унія Сербів і Хорватів, Трансілваньска унія Румунів, Ужгородьска унія, ку котрій голосять ся Русины на Закарпатю, на Словакії ці в Сербії, Словаци, Мадяры у своїх народных державах, але і потомкове вшыткых тых етнічных ґруп в днешніх Чехах ці в Споєных штатах – то суть історічны мільникы нашых днешніх церьквей sui iuris (свого права, позн. ред.), репрезентованых ту згромадженыма єпіскопами і нашым уж спомянутым єпіскопскым родостромом.“

Владыка Кіріл так само повів, же не все носить єпіскопскый перстінь, но на тоту подію го взяв. Дістав го при своїй єпіскопскій хіротонії, при престолі Базилікы Santa Maria Maggiore, при престолі, на котрім Папа римскый Адріян посвятив літурґічны книгы в языку нашых предків, чім ся владыка одкликав на кіріло-методійске походжіня містной цеьркви.

„В тім перстени суть мощі нашых єпіскопів – мучеників, твоїх попередників, блаженых Василя Гопка і Павла Петра Ґойдіча. А і они ту такым способом были з нами єпіскопами, і они такым способом сімболічно дотуляли ся твойой головы в моменті єпіскопского рукоположіня.“

Владыка подяковав родічам і свому попередникови

На кінцю торжества одзвучали святочны приговоры. Офіціал Дікастерії про восточны церькви отець Олексанр Сапунко прочітав по італійскы писмо префекта Дікастерії про восточны церькви архієпіскопа Клаудіа Ґуджеротті.

Пак по словацькы приговорив ся апостольскый нунцій на Словакії Нікола Джірасолі, по котрім поздоровив нового архієпіскопа митрополіту председа Конференції єпіскопів Словакії, кошыцькый архієпіскоп митрополіта Бернард Бобер.

За ним наслідовав із своїм поздоровліньом верьховный архієпіскоп києво-галичскый і митропліта львівскый Святослав Шевчук. Тот окрім іншого попросив нового митрополіту, жебы постарав ся і о віруючіх, котры теперь втекли з Україны з причіны войны. За Євангельцьку церьков авґсбурзького віроісповіданя і Екуменічну раду церьквей приговорив ся ґенералный єпіскоп Іван Елько.

За духовенство, монашество цілой митрополітной церькви і вшыткых віруючіх приговорив ся отець Петер Борза. Пак новый митрополіта перешов цілым храмом і благословив вшыткых участных. Наконець і він приговорив ся.

У своїм приговорі дяковав владыкови Кірілови, котрый быв головным служытельом його хіротонії, владыкови Йоанови Бабякови, свому попередникови на митрополітнім стілці, за вшытко, што про архієпархію і митрополію зробив, а попросив го о його молитвы. Подякованя дістало ся і владыкови Петрови Руснакови, котрый вів як апостольскый адміністратор Пряшівску архієпархію од апріля 2022-го року.

Архієпіскоп митрополіта Йона подяковав і владыкови Венедіктови, котрый го прияв перед 20-ма роками меджі студітів, як і владыкови Святославови Шевчукови, під котрого юрідікційов быв як монах.

„Хочу подяковати моїм родічам, дорогій мамі Катарині, котра є ту з нами, як і небіжчікови отцьови Михалови, котрый є вже в домі Отця. Вірю, же і він є вєдно з нами духовным свідком той події,“ повів на кінцю торжества владыка Йона.

„Дорога мама, дякую вам за жывот, за выхову, за вшыткы пережываня, молитвы, за атмосферу покоя, радости, приятя і барз глубокой віры, котру намагали сьте ся пестити в нашім родиннім гнізді. Вєдно з отцьом сьте нам заскіпили до сердця глубокый корінь довіры до Бога і страху Божого. Молю ся, жебы Господь, котрый знає людьскы сердця, потішовав і тото ваше як лем він найліпше знає.“

Новый митрополіта ословив і своїх сородників а подяковав Богу, же їх має. „Вы сьте про мене великым богатством,“ повів владыка сородникам з родинами.

Архієпіскоп митрополіта пряшівскый Йона

Новый голова Ґрекокатолицькой церькви на Словакії Высокопреосвященый Йона, архієпіскоп митрополіта пряшівскый, народив ся як Йосиф Максим 21-го новембра 1974-го року в Левочі, дітинство пережыв в русиньскім селі Ольшавіця, з котрого вже были двоми мукачовскы єпіскопи.

По ґімназії ішов штудовати на втогдышню Ґрекокатолицьку богословску (днесь теолоґічну) факулту в Пряшові. У 1998-ім році здобыв тітул маґістра теолоґії і в тім самім році почав штудовати на Папскім восточнім інштітуті в Римі, де в році 2000 здобыв ліценціат, а в році 2017 докторат із восточных церьковных штудій.

На священика быв рукоположеный 11-го юла 1998-го року владыком Йоаном Гірком в Пряшові. В роках 2001 аж 2004 быв шпірітуалом у Духовній семінарії блаженого єпіскопа Павла Петра Ґойдіча в Пряшові, а в роках 2002 аж 2004 і асістентом на Катедрі сістематічной теолоґії Ґрекокатолицькой теолоґічной факулты в Пряшові.

У 2004-ім році одышов на Україну і вступив до Унівской лавры. По закінчіню новіціату там склав вічны монашескы обіты 22-го мая 2008-го року. У 2011-ім році быв выбратый за іґумена філіалного монастыря у Львові, і в році 2020 за іґумена Унівской лавры.

Святішый Отець Франціск у четверь 26-го октобра 2023-го року, на свято великомученика Димитрія, призначів єромонаха Йону за нового пряшівского архієпіскопа митрополіту.

„Хочу ту быти про вшыткых. Про Русина – Русин, про Словака – Словак, про Українця – Українець, про Рома – Ром, про Мадяра – Мадяр, і кедь по мадярьскы не знам,“ повів в новембрі про денник Korzár новый митрополіта.

„Не хочу ся обмеджіти на єдно. Але тым людям, котры ту суть і жыють, суть частьов нашой церькви, дати їм повный простор, жебы годны были розвивати ся.“

Інтронізаційов нового пряшівского архієпіскопа митрополіты Йоны обновлює ся і діятельность Рады єрархів Ґрекокатолицькой церькви на Словакії, верьховного орґану, в котрім суть вшыткы єпіскопи митрополії. Рада обновить свою роботу по майже двох роках, кедьже їй діятельность была перервана тым, же столець митрополіты быв вакантный – необсадженый.

Фото: Logos TV, TK KBS, RTVS, владыка Кіріл Василь, Пряшівска архієпархія.