На небі засияла перша звізда. То знак, же зачал ся Святый Вечер. Чудесна, свята ноч, котра наполнят наши души тишином, котра аж в найбольше сухы сердца розгріват чувством правдивой любви.
В тоту ноч стают в памяти перши дітячи часы, коли то с нетерпінєм ждали мы, аж отворят ся двери и укаже ся в них тато со снопом овса и вязанком соломы и привитат нас словами: „Помагай Бог на счастє, на здоровє, на тот Новый Рок!“.
Незабыты дітячи вспомины, коли вірило ся, же в тоту святу ноч бесідуют звірята людскым голосом и коли найрягало ся цілу „сильну волю“, штобы не заспати, прийти на час до церкви на „Всеночне“ и сказати своим знакомым: „Христос Раждает ся!“. Килько то счастя, килько радости містит ся в тых дитячих вспоминах!
Рокы проходят, а с нима появляют ся всілякы росчарованя, терпіня, згрызоты. Вмісто любви очи сверкают злобом, слова стают ся терпкы, долони затискают ся в пястукы. И лем на одну ноч, студену грудневу ноч в глубині наших душ и сердц стаєме ся знова дітьми, стаєме ся добры и довірчивы, на одну ноч стаєме ся всі любячима братами, бо для нас всіх довершило ся той ночи чудо в вифлеємском вертепі.
На тоту одну ноч всі мы, так богаты як и бідны, чуєме ся ровны, бо для нас всіх засияла на небі перша звізда, всі одынаково ділиме ся просфором и складаме собі желаня.
В тоту ноч побратаня и соєдиненя во всіх сердцах панує радость. Всі старают ся, штобы не было самотных, не было смутных. Богатшы старают ся помочи біднійшим, штобы всі были веселы и свободны от згрызот в тоту святу ноч Христова Рождества.
Пришол па світ Месия, явил ся вселенной Бог – Человік, штобы спасти человіческый род и завзыват нас всіх до згоды, любви и жертволюбия. Наслідуйме єго Божественно житє и жийме согласно Єго святой науці.
Нехай в том Новом Році не розлучит наших сил нияка звада, нияка злость, нияка ненависть, а втотчас запанує на землі правдиве счасте и радость, втотчас возрадуют ся также небеса и Христос – Спаситель Світа, котрый в тоту святу ноч раждаєт ся!