21. лютого 2015 рока минула четверта річниця смерти найвызначнійшого лемківского артисты і філософа, Юрия Новосільского. Был знаменитым іконописцьом, теолоґом, котрого ідеі, писма і іконы, хоц оперты на традициі східніх церкви, находили признаня і пошану серед тых, котры хоц лем даколи стрітили ся з його творчістю.
Його няньо, Штефан Новосільскій, был Лемком, походил з Одреховой, спід Санока, мама Анна – з австрийской родины Гарлендерів. Юрий мал двох братів, котры вмерли в часі Великой Войны. Новосільскій вродил ся 7. січна 1923 рока в Кракові і жыл гев ціле жытя, окрем львівского і лодзкого епізодів. Як зазначал, “в його жылах неє ани крапли польской кырви…”. По тым, як одбыл поломництво до Почаівской Лавры, рішыл остати монахом. Найперше был послушником в отців студитів во Львові. В монастырі зачал ся вчыти мистецтва, писати іконы.
За часів німецкой окупациі вступил на краківску академію мистецтв – Kunstgewerbeschule, котру скінчыл аж по вoйні. Был професором той академіі. Был єдным з основателів так званой Краківской Ґрупы – ґрупы артистів молодой ґенерациі, котры не піддали ся домінуючій в тым часі, во вшыткых комуністичных державах, соцреалістычній течы. Был артистом вірным своім поглядам. Малювал акты, пейзажы, абстракцийны композициі. Його мистецтво інспіруване іконами найти мож в чысленных римокатолицкых костелах – в Тыхах, Тынци, на краківскых Азорах. А його іконы найдеме в церкви в Гайнівці, Кракові, Варшаві і Білым Борі. Церков в Білым Бори є, на жаль, єдином реалізацийом, котру запроєктувал в цілости – од архітектуры, през розпис стін, вшыткы церковны пристроі, аж по іконостас. Його іконы были през іґнорантів нищены, ци – як фрескы в костелі в Єжмановицях – зняты і одданы до музеів.
Його змаганя з реліґійом сотворили з него вызначного філософа. Писал теолоґічны есеі. Часто повідал, што хоц є оптимістом, критычні односит ся до сучасности. Вызнавал “не вірую в чловека і природне право. Вірую в тото, же чловек може быти приятельом Бога. Лем в тото вірую…”
Його “Борба о Аддіс Абебу” з 1947 рока, то абстракцийний образ, котрий гейбы не мат одношынь до реальности. Абстракцийны трикутникы. Але найліпша біоґрафка і знавчыні творчости Юрия Новосільского, Кристына Черні, пояснят, што то не є сурреалістычний твір. Односит ся він до італияньской аґресиі на Абісинію в 1936 році і триюмфального въізду Б. Муссоліні і його вояків до Аддіс Абебы. Для артисты тота подія была нищыньом Коптыйской Церкви сучасныма Варварами. Товди, в 1947 році, лем в тот спосіб, маляр міг однести ся до інчого варварства. До акциі “Вісла” і до нищыня його дідовизны, люди, культуры і церкви варварскыма війсками. Доднес “Борба о Аддіс Абебу” то плач артисты над Лемковином.
Юрий Новосільскій “Борба о Аддіс Абебу”, фото за magazyn.o.pl
Юрий Новосільскій цінил сой Русинів, і отверто голосил, же хоц сотками років жыли они сусідуючы з західніма народами, то нияк не стратили своіх примет. Утримувал, же през тото не боіт ся асиміляциі Лемків.
Чул ся Лемком.