Енді пришов до Пряшова як Андрій Вархола

Музей модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірьцях уж довшый час презентує творчость краля поп-арту і мімо своїх просторів, у ґалеріях ці музеях по цілій Словакії.

О то вдячніша є тота ініціатіва про заінтересованых Варголом теперь, кедь просторы меджілабірьского музея суть з причіны реконштрукції заперты.

Єдну таку выставу теперь приготовили і в просторах Словацького народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові. Їй вернісаж одбыла ся в середу 11-го октобра 2023-го року. Выстава з назвов Од Андрія Вархолы по Енді Варгола і назад, не є унікатна лем тым, же першый раз Варгол выставлює ся в русиньскім музею, але і свойой концепційов, котра навщівникам вказує нелем іконічного художника, але і хлопця з русиньской родины.

Куратором выставы є Михал Бицько, співоснователь Музея модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях, а співпрацовав на ній із сучасным директором того музея Мартіном Цубяком.

Котрый є тот досправдовый?

Биьцко ку выставі приготовив текст, котрый навщівници можуть прочітати собі при вступі до просторів, в котрых є експозіція наіншталована. На кінцю того тексту куратор кладе вопрос, про себе, але властно і про тых, котры приходять на выставу.

„Славный Енді Варгол – краль поп-арту, і Андрій Вархола – сын бідных Русинів із маленького селечка Микова на выході Словакії. Простый, обычайный чоловік, подобный до тісячів іншых Славянів. Но в єднім не єм цалком певный. Котрый з них є тым досправдовым Енді Варголом?“

Опдовідь на тот вопрос Михала Бицька можеме теперь глядати в просторах русиньского музея, но так як Бицько, котрый Варголом занимать ся десяткы років, думам, же ани мы не прийдеме на єднозначну одповідь. Але видіти Варгола як того хлопця з бідной родины Русинів стопроцентно можеме.

Варгол і Вархола

Концепт выставы, котру теперь мож видіти у Пряшові, як уж наповідать і назва, розкрывать нам обидва аспекты той вызначной особности.

Експозіція приносить навщінвикам култовы творы як портфоліо Flowers (Квіткы), сітьодрук Андересена, ці Леніна в червеній і чорній верзії, но не є то выстава збудована на найкомерчнішых ділах.

Наопак, концепт чутливо приступує ку Варголови. Такой в першій части мож видіти родинны фотоґрафії, портрет його мамы Юлії, на котру быв міцно навязаный, видиме його скору творчость, іщі перед тым, як став найславнішым, а днесь і найдорогшым художником світа. Із зарамованых образків на нас смотрять ангеликы із поштовых карток, котры ручні мальовав.

Понуріня ся до світа не Енді Варгола, але Андрія Вархолы, хлопця з родины русиньскых іміґрантів, укріпляють і творы Енді і квіткы, ці выставлены творы од його брата Пола Варголы а племяника, сына Пола, Джеймса Варголы, котрый є знамым малярьом і ілустратором в Споєных штатах Америкы.

Іншый концепт як в Паріжі

На одкрытю приговорив ся участным і директор Музея модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях Мартін Цубяк. Тот выразив потішіня, же могли Варгола першый раз принести і до СНМ – Музея русиньской културы в Пряшові.

Підкреслив, же концепт выставы могли собі дозволити цалком іншый, як кебы выставу робили в Паріжі ці інде у великім світі. Чом? Бо на Западі бы тому люди ани не розуміли. Цубяк вернув ся до темы, же Варгола в Пряшові презентують і як Андрія Вархолу, чоловіка, котрый народив ся до русиньской родины.

Котрый барз любив свою маму, котрый выростав в русиньскім оточіню, в якім бісідовало ся по русиньскы, котрый ходив ціле своє жытя до церькви, выростав в середовиску візантійской церьковной традіції, і тото вшытко на нього мало вплив.

Припомянув і то, же Варгол досправды быв глубоко віруючім чоловіком, што в Ню Йорку, в часах його найвекшой славы, было цалком немодерне, незрозуміле. А свою віру проявльовав наприклад і тым, же на свята ходив варити у Ню Йорку і роздавати їдло бідным без домова. Цубяк підкреслив, же якраз о тых характерістічных рисах Енді Варгола бы треба было веце бісідовати, жебы ся о тім веце знало.

Тото вшытко, обидва аспекты Варголовой особности хотіли вказати теперь в русиньскім музею, де то не є про людей якась незрозуміла справа, але реалность.

Тайна вечеря

Сімболічно в посліній части выставы може навщівник видіти часть выставных друків із серії, в рамках котрой Енді Варгол модіфіковав образ Тайня вечеря од Леонарда да Вінчі. Варгол на тім працовав од 1984-го до 1986-го року і є то діло, на котрім робив найдовше.

І на тій серії за словами Цубяка видіти Варголову звязаность з реліґійов, видіти то, як іншый быв од решты великых америцькых художників, же вышов з цалком іншого оточіня, котрому Америка ани не годна была розуміти. Понурив ся до реліґійной тематікы, понурив ся до медітації о смерти.

Аж як кебы Божым ряджіньом Варголова медітація над Тайнов вечерьов стала і його Тайнов вечерьов. Выстава той серії одкрыла ся в Італії в януарі 1987-го року, і была то остатня його выстава почас жывота. У фебруарі того самого року Варгол вмерать по баналній операції жовчника.

О Варголови дізнаме ся веце

Цубяк участным проздрадив і планы, котры ся мають реалізовати в близкій будучности. Вєдно із Варголовым музейом у Піттсбурзі а родинов Енді Варгола рихтують проєкт, котрый нам о Варголови принесе новы інформації.

Як повів директор меджілабірьского музея, то, што буде розкрыте, іщі веце вкаже нам, як Енді быв звязаный із свойов родинов, із свойов мамов, свойов реліґійов. Енді Варгол так іщі веце стане нам близкым Андрійом Вархолом, сыном русиньскых іміґрантів у США.

Выстава Од Андрія Вархолы по Енді Варгола і назад в Словацькім народнім музею – Музею русиньской културы в Пряшові буде приступна до 17-го януара 2024-го року.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА