Чехословацька память і амнезія

21-го авґуста як в Чеській, так і в Словацькій републіці припоминать ся каждый рік інвазія войск Варшавского пакту і наслідна окупація Чехословакії совітьсков армійов, котра закінчіла ся аж у 1991-ім році. Лемже то не была перша совітьска окупація Чехословакії.

Бруталнов воєньсков силов перерваный демократізачный процес в Чехословакії, знамый як Пражска ярь, быв про жытелів державы, котра іщі в меджівойновім періоді належала меджі демократічны країны, а была єдинов демокраційов шыроко-далеко, великым шоком.

А нелем про них. І дакотры політіци не могли вірити тому, же такы крокы односно Прагы зробила Москва.

Проблемов є, же я зясь не знам порозуміти тому, де ся в тых людях і політіках нашов тот оптімізм, же Москва аж така зла не буде, і Чехословакія може іти на путь якогось „соціалізма з людьскым лицьом“. Бо кедь маєме бісідовати обєктівно о історії, то не была перша, але друга совітьска окупація Чехословакії.

Кедь совітьска армія у 1944-ім році зачала ослободжовати Підкарпатьску Русь, меджінародно признану теріторію Чехословакії, барз скоро ослободжіня вычеряла окупація. Гей, нияк іншак ся процесы на Підкарпатю не дадуть назвати, лем окупачным процесом.

Чехословацькы політіци властно не мали контролю над ослободженов теріторійов, вшытко контрольовали совіты, їх тайна служба, їх колаборанты, і вшытко мало прямовати ку тому, жебы Підкарпатьска Русь стала частьов Совітьского союзу. Кличе ся то анексія.

Самособов, Москва намагала ся вшытко робити так, жебы то вызерало леґално, жебы то докінця вызерало як воля народа. Тадь было і „голосованя“. Таке, як сьме недавно могли видіти і на окупованых теріторіях Україны.

Перша окупація совітами пришла до Чехословакії у 1944-ім році а скінчіла анексійов части теріторії.

Но реалность была така, же Чехословакія была дотиснута зречі ся части свойой теріторії, котра уж од ослободжованя была єдночасно і окупована.

Ясне діло, же почас десяток років, коли в Чехословакії владли комуністы, нич таке одкрыто не мож было повісти. О тім, же Підкарпатька Русь была даколи частьов Чехословакії, єм ся не дізнав у школі на історії, але з розповідань мойой бабы. В школі была Чехословакія така, яка была по 1945-ім році.

Без огляду на втогдышній повинный погляд на історію, факт є такый, же перша окупація совітами пришла до Чехословакії у 1944-ім році а скінчіла анексійов части теріторії. Юрідічный стан быв такый властно аж до 1991-го року, ці ся то дакому любить або ніт.

В споминанім році проходив референдум, в котрім жытелі днешньой Закарпатьской области Україны вырішыли, же хотять быти частьов новой україньской державы. Вырішыли самы, зато то можеме брати як закінчіня того, што зробила Москва на кінцю войны. То, же жытелі Підкарпатя хотіли навеце автономію в референдумі, то далша справа.

Але не односно референдума теперь бісіда. Бісіда о тім, же кедь маєме позерати на історію обєктівно, а днесь на ню обєктівно в демократічных країнах можеме смотрити, пак бы до діскурзу в Празі і Братіславі мало дістати ся, же рік 1968 не была лем просто окупація, але друга совітьска окупація. Котра, нащастя, не скінчіла далшов анексійов теріторії.

Но хоць перешло уж майже 34 років од револуції 1989-го року, хоць Русины, котры войовали у Свободовій армії, жертвовали свої жывоты за слободну і обновлену Чехословакію, і пак были зраджены а їх теріторія передана „великому братови“, суть днесь офіціално вызнаны у тых твох країнах, о першій окупації ся іщі все якось мовчіть як в єдній, так в другій країні.

Не знам з чого выходить тота чехословацька память, котра знать о окупації з року 1968, і єдночасно амнезія, котра доднесь якось не памятать на окупацію з року 1944.

Про справедливый історічный погляд бы было треба бісідовати о другій окупації, а не выхабляти першу. Было бы то нелем обєктівне, але і справедливе, почливе односно Русинів, котры войовали за Чехословакію, жебы пак зохабили їх вшыткы счезнути на десяткы років, і їх землю, без їх рішіня, взяли собі іншы.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА