Реінтерпретация лемкіской архітектуры. «Біла Вода – Непамят, што болит» - lem.fm

Двійка студентів Выділу Архітектуры Краківской Політехнікы рыхтує проєкт едукацийной і туристичной стежкы в Білій Воді. Най вас єднак не зведе привидні тривіяльный концепт (шак такых стежок є всядиль праві тілько, што вырастаючых як грибы по дощу видоковых веж), бо тот, выдуманый Камільом і Домініком, значучо ріжнит ся од реализациі стежок, котры знате.

То передуманый проєкт, в котрым імперативом діяня не єст «переробліня» унійных фундушів, а глубша потреба сохраніня свого. «Біла Вода – Непамят, што болит» то названя задуманой і проєктуваной стежкы. Уж по самым доборі слів наголовка видно, што учутя і емоциі будут нам товаришыти цілый спацер. Не буде то докінця одтворіня урбаністичного укладу забудовы села, бо не в будові скансену діло, але через творче переложыня бывшого в сучасный контекст одвернена буде наголовкова непамят – вернене буде знаня о автохтонах, о смаках, запахах, о вшыткым, што складало ся на дім – лемківску хыжу.

Проєктом «Біла Вода – Непамят, што болит» занимают ся Домініка Цєпляк та Каміль Федериґа, студенты Краківской Політехнікы (КП), в рамках маґістерской працы. Роботы над стежком сут уж заавансуваны. На осін плянувана є оборона.

А вшытко през уйка, професора з Кракова. Бо тот зачал гребати в минулым Фередриґів, а по правді – Федориґів зо Шляхтівской Руси…

Наталия Малецка-Новак: Одкале взяло ся заінтересуваня Білом Водом? І як Ваша родина трафила поза тото маціцькє селечко?

Каміль Федериґа: Познаня істориі родины не было бы можливе без величезной роботы мого уйка, проф. др габ. інж. Павла Зємбы, вельолітнього директора Інституту Металюрґіі і Материяловой Інжынєриі Державной Академіі Наук, якій гоббистичні занимат ся баданьом ґенеалоґіі і істориі свойой малой вітчызны. То завдякы ньому познал єм своє коріня, котре веде на Шляхтівску Русь, а тіж захопил ня і полюбил єм тоту малу закутуну в долині Руского Потока. Найстаршым знаным мі і удокументуваным предком є Андрий Федориґа (вр. ~1714 р. в Білій Воді). Уклад і топонімічны сліды в назвах пілроли, што выступуют в Ґалицийсым Катастрі, а пак приводит іх Р. Райнфус, суґеруют, што моі предкы были найпевнійше єдныма з ґаздів локуючых село. Мій прапрапрадідо, Софроний Федориґа (вр. 1867 р. в Білій Воді) найпевнійше был дротарьом, о чым споминал його внук, а мій прадідо Мариян. Можливе, што як раз то тота професия привела го до Кракова, котрый находит ся на шляках дротарів, хоц, быти може, робил в свого попереднього пана, графа Едварда Стадніцкого, котрый в 1867 р. остал властительом купального закладу в Свошовицях [найдале на полудне высунена част Кракова – прип. ред.]. То в тых околицях звязал ся з мойом прапрапрабабом Франциском, а моя родина жыє під Краковом до днес. В тым часі хтоси зробил блуд в записі назвиска в метрикальных актах – «о» зміняючы на «е», так і оно звучыт днес.

«Біла Вода – Непамят, што болит» то барз поетицка думка на названя проєкту. Чом як раз такє і чом такє «боляче»?

Робота має наголовок «Біла Вода – Непамят, што болит» (поль. Biała Woda. Ból Niepamięci), єй промотором є др габ. інж. арх. Пьотр Вінсковскій, проф. КП. Разом з мойом дівчыном, Домініком Цєпляк, рішыли сме в рамках маґістерской роботы на Выділі Архітектуры Краківской Політехнікы зглубити історию і культуру выселеного села, зінвентаризувати видыми іщы сліды бывшой забудовы та запропонувати концепцийный проєкт нашой думкы на тото місце. Наголовок, дост поетицко, має лучыти два найважнійшы для нас компоненты, котры хочеме вмістити в проєткі – біль і непамят. Біль є емоцийом, котра найвыразнійше, найсильнійше выбият ся вчас лектуры бесід з бывшыма жытелями Шляхтівской Руси, якы зазнали травмы выселінь, депортаций, Явожна. Єст тіж частым мотивом повыселенчой лірикы Лемків. Непамят є зас наслідством нашых обсерваций. Проведена нами сонда на обшыри Резервату природы Біла Вода вказала, же лем невеликій процент приходячых знат, чым было тото місце нецілых сто років назад. Проєкт має мати зато двойну функцию – має едукувати і підтримувати памят о місци, в мысель слів твору Грядущым Олены Дуць-Файфер: «і памят нашли / першый синдром болю»; має тот біль і лагодити, гоіти стары раны.

Чым докладні є тот проєкт? Што в його рамках хочете зробити?

Дипломова робота на напрямі архітектура повинна складати ся з двох части – теоретичной і практичной – концепцийного проєкту, котрый очывидно не є реализуваный, а має лем дітхнути сутьового для нас проблему, провіряючы наше проєктове знаня і здібности. В звязку з тым, што в нашым примірі, тыкат він меншыновой проблематикы, рішыли сме попросити о поміч, в тій деликатній материі, при гляданю материялів і будуваню ідеі Паню Професор Олену Дуць-Файфер, котра перекєрувала нас до режысера Кжыштофа Кжыжановского, котрый зас перед парома роками перешол через резерват в товаристві бывшой жытелькы Білой Воды, яка оповіла што і де ся колиси находило. Пан Кжыжановскій познал нас тіж з др Юстином Чонстком-Клапитом і др. Пьотром Клапитом реализуючыма разом з К. Кжыжановскым фільм о Білій Воді. І так, вєдно з Домініком, заанґажували сме ся в поміч і при тым проєкті, фурт реализуючы, рівно і незалежні, свій диплом.

Якы сут етапы проєкту і якы мают тоты части значыня для цілости проєкту?

Проєкт складат ся з трьох основных части. В теоретичній (1), котра є спільном частю роботы, представляме історию села од першых записків по выселіня і по сучасный час, анализуєме руралистичный розвиток, елементы культуры, штукы, архітектуры, звыкы і штоденніст. Інформациі з обшыри анторполоґіі, етноґрафіі і реліґійознавства зоставляме з пресовыма дописами м.ін. з ґазет «Лемко. Газета для Карпаторусского Народа» / «Лемко. Карпаторусска Робоча Газета», «Карпатска Русь», «Наш Лемко», «Діло» та з бесідами з бывшыма жытелями Шляхтіской Руси. Вшытко тото становит проєктовы принципы і формальну інспірацию.

Аналитична част (2) то есеі, котры піднимают темы теориі і психолоґіі архітектуры. В моій части пропоную архітектонны споспобы перцепциі минулого через архітектуру зо схоснуваньом ріжных смыслів (vide Rasmussen, 1959/2015; Heselgren, 1975; Zumthor, 1955/2010, Pallasmaa 1996/2012) получены з теорийом сліду, як конститутивного елементу достоменности місця (Lasiewicz-Sych, 2000). Домініка зас розсмотрює квестию влияня архітектуры на поєдны смыслы в процесі терапіі фізичного болю і травмы. Есеі сут теоретичном основом нашых проєктів.

В проєктовій части (3) разом робиме концепцию едукацийной стежкы в долині Білой Воды. Тота складат ся з шестьох едукаицйных павілонів о сучасній формі, інспіруваных єднак архетипом невеличкых хыж, характерных для Шляхтіской Руси (выміры, материял). Каждый з павілонів репрезентує єден з пятьох каноничных смыслів (нюх, смак, зір, слух, дотык). Шестый павілон посвяченый є выріжненому нами додатковому смыслови – памяти, завдякы котрій можлива є перцепция минулости (пор. Wilkoszewska 1998). Павілоны были запроєктуваны подля створеных нами взірців сенсоричной комеморативной архітектуры, то значыт ізоляциі інчых смыслів; медиюм продолжаючого поєден смысель; місця, значыт сутю genius loci та синестезиі, значыт пробы влияня на даный смысель через інчый. Каждый з павілонів, называных нами хыжами, є поміщеный в важных місцях на пляні давного села (напр. поле лену, старый сад, школа, млин, вапенник, скрижуваня доріг). В каждым схоснували сме елемент з інчого характерного для Білой Воды материялу (леняне полотно, дерево, шкло, кераміка, камін, дрот). Вкінци – до каждого добрали сме фраґмент позеиі найвыдатнійшых сучасных лемківскых твроців (Грабан, Мурянка, Дуць-Файфер), котры сут особливым мотто.

Окрем того, здігні з реґуляміном студий, каждый з нас робит індивідуальну част. В моім припадку є то візитацийный центр з туристичном інформацийом, реставрацийом, малым музейом і вельофункцийном сальом. А Домініка проєктує колибу лікуваня болю і травмы. Очывидно з огляду на вымагану скалю, будинкы локуєме поза границями резервату, іщы в Явірках. Стараме ся ім єднак запропонувати таку форму, жебы як найліпше впасовували ся в контекст місця.

На якым етапі сте? Коли конец? Ци можете вказати уж дакы материялы?

На тот момент закінчыли сме етап анализуваня і кінчыме теоретичну част. Спільна част проєкту тіж уж праві скінчена, а індивідуальны части сут уж в фазі деталю. Ґрафічны елементы фурт ждут на опрацуваня, а тіж необхідна до обороны – макєта і одручна перспектива. Так што в серпни плянуєме одпочати од синього світла екранів і кус помалювати, повытинати і поклиіти. Обороны плянуваны сут на послідні тыжні вересня. По оборонах мож ся сподівати публикациі ефектів нашой роботы.

Ци окрем міряня хыж на Шляхтівскій Руси будете міряти інчы лемківскы хыжы? В інчых частях Лемковины выглядали они кус інакше – то были єднобудинковы загороды, але як на днешню перспективу проєктуваня – хыбаль ідеальні вписували ся в тренд будуваня енерґоощадных хыж?

На тот момент не передвидуєме робити аж так докладну компаративну анализу архітектуры теренів Лемковины. Поміры хыжы в Чорній Воді, з огляду на ґеоґрафічну близкіст і спільный архетип, потрібны были нам до рішыня пропорций нашых павілонів. Залежні од результатів обороны і принятя роботы, подумаме над дальшым розвитком проєкту.

Очывидно проєктуваны нами обєкты мусят вписувати ся в думку зрівноваженого розвитку. Сам факт лoкуваня едукацийных павілонів в резерваті природы вымагат хоснуваня нами легкых і легкых до транспорту деревяных конструкцiй осадженых на, релятивні легкых в монтажу і евентуальным усуніню, вркучаных фундаментах. Будинкы, котры сут індивідуальнyма частями, проєктуваны сут згідні з обовязуючыма індексами прониканя тепла. Закладаме тіж системы одбераня тепла, БМС, хоснуваня воды з дощу. Де то можливе, і реальне до зробліня з конструкцийных і протиогньовых оглядів, хоснуєме материялы, што лишают невеликій угльовый слід, такы як натуральне дерeво, клиєне дерево ци невыпаляна глина.

Хыжы на Шляхтівскій Руси, з огляду на малы выміры і простоту формы, ідеальні вписуют ся в проеколоґічны заложыня. Ім простійша форма і низшый індекс А/V (реляция поверхности до кубатуры дому), тым меншы страты тепла, а проєкт робит ся барже ерґономічный. Лемківскы хыжы з перпендикулярным пляном і двоспадистым дахом добрі ся в тым однаходят.

А кєд пішли бы сме кус шырше – што думате про творіня краєвидовых парків – такой концепцийной забудовы цілых обшыри і дистриктів, але в такым значыню, же напр. на Лемковині мож бы было будувати будинкы згідны з давном архітектуром або єй сучасны варияциі?

Краєвидовы пракы або просто – мудре просторьове проєктуваня то бодай єдина можливіст, жебы заховати красу культурового краєвиду не лем Лемковины, але каждой інчой забудуваной (і незабудованой) обшыри на Земли. На жаль, в Польщы зделеґализували Ізбу Урбанистів, долгій час не робили місцевых плянів просторьового заґаздуваня і в практиці каждый міг, по отриманю ВЗ (вымогів забудовы) будувати што хтіл, і шпетити, часто з низкых економічных причын, красу краєвиду. Роблены днес місцевы пляны не сут риґористичны, ани так професийональны і дрібницьовы як на примір тоты за Заході ци в скаднинавскых державах. Некотрым фурт тяжко є зрозуміти, же кольор зовнішніх стін хыжы, форма, высокіст ци поміщыня на ділянці то не лем выключна справа властителя, але каждого, хто на тот дім смотрит.

Сучасна архітектура не выключат навязуваня до давных архетиповых форм, аж одворотні, такє получыня часто дає чудовы ефекты. Очывидно в першій черзі треба сохранити тото, што остало, а новобудуваны хыжы на Лемковині не повинны штучні творити скансену і удавати чогоси, чым не сут, але быти запроєктуваны на міру і потребу сучасных часів з мудрым схоснуваньом доробку минулого. Тепер охочо вертат ся до дерева, не лем в елевациі, але і конструкциі, а тіж до інчых «примітивных» материялів, як хоц спомнена скорше сурова глина, котры єднак барз добрі провірюют ся при сучасных формах, а тіж вписуют ся в цілі зрівноваженого розвитку.

На тепер закінчыме, але вернеме до бесіды по Вашій обороні – тримаме пальці за успіх! Дякую за бесіду.