Вшыткы люблять помаранчі

О тім, же анґліцькый язык, покля днесь хоче хтось дашто веце досягнути, є веце як потрібный, не є жадных похыбностей. Но робити з нього повинне навчаня російского языка верзія 2.0 є абсолутна дурачина. Навеце, кедь бороните языкам народностных меншын.

Україньскый презідент Володимір Зеленьскый передложыв на кінцю юна до Верьховной рады Україны пропозіцію Закона о хоснованю анґліцького языка на Україні. Пропозіція выкликала много неґатівных реакцій і у тых, котрых не мож обвиньовати з того, же бы не любили Україну.

Самособов, нихто днесь не буде спохыбньовати то, же анґліцькый язык є потрібный, головно кедь жыєме в ґлобалізованім світі. Лемже закон, котрый быв передложеный до парламенту, є досправды смішный.

Покля бы ся закон прияв у такій подобі, в якій быв передложеный, діти бы ся повинно мали зачати учіти анґліцькый язык вже од матерьскых школ – дітсадків, анґліцькый язык бы мали знати державны робітници, урядници, а жебы того не было мало, україньскый дабінґ філмів у кінах бы мав быти минулостьов, а вшыткы бы обовязково мали смотрити філмы по анґліцькы.

Якраз на остатню спомянуту тему добрый коментарь написала лінґвістка, членка академії наук, професорка Лариса Масенко, котрый собі мож прочітати на україньскім порталі Радіо Свобода.

Кедь єм першый раз збачів, же такый закон іде до Верьховной рады, припомянув ся мі комуністічный період, котрый єм як дітина іщі дакус міг спознати. По перше, повинні ся учів на школах російскый язык. Вшыткы мали знати язык того рая на землі, котрый нас од 1968-го року окуповав. Кедь сьте хотіли знати іншый язык, треба было ходити до языковой школы.

О тім, яка уровень знаня того російского языка была, і яку „дяку“ мали люди повинні учіти ся го, шкода бісідовати.

Але так само ся мі припомянув час, коли пришли іщі за комуністів першы відеа. Быв то луксусный товар, відео мав лем тот, хто на то фінанчно мав, а навеце іщі треба было мати і даякы конексії. Лемже тым, же сьте позганяли відео, іщі нич не кінчіло. Не меншнов тортуров было позганяти казеты з філмами.

Кедьже філмы запапдной продукції ішли до Чехословакії жерез строге сыто, на казетах ся нелеґално возили філмовы новоты, котры ся пак, так само нелеґално, сімултанно тлумачіли, векшынов на чеськый язык.

Выникла коло того ціла комуніта, субкултура, котра ся тым занимала. Но не тлумачіли то лем люди, котры язык оріґіналу досправды знали. Нашли ся і такы, котры язык не знали, але тлумачіли. Ішли чісто по „чутях“ з образу, і так сьте могли натрафити і на філм Рамбо, котрый з досправдовов дійов не мав у чеськім языку нич довєдна.

Ці они думають, же кедь будуть файні бісідовати по анґліцькы, нихто уж не буде видіти, якы суть демократы односно народностных прав?

Але вернийме до темы. Презідент Зеленьскый бы днесь хотів зробити з анґліцького языка властно другый язык комунікації, або общезрозумілый язык – назвати собі то можеме як лем хочеме, на Україні. А вшыткы повинні ся го мають учіти, без нього не мож робити на державных посадах і так далше.

Є то чудне на презідента країны, котра дотеперь плакала як є русіфікована, і як не годен ся быв розвивати україньскый язык десяткы років по выголошіню незалежности, жебы з єдного языкового „рабства“ перейти до другого.

Но рішіня є лем на Україні, она мусить знати, што хоче. І кедь то не мусить представльовати якраз погляд презідента.

Я бы-м лем підкреслив, же покля хтось арґументує тым, же іде ся до Европы, зато то треба, оно то так цалком не є. Путь до Европы не значіть колоніалістічне підпорядкованя. Европа має быти о слободі. І о слободі хоснованя языка, не о повинній анґлоперестройці.

А тота тема є дакус і смішна, або траґікомічна і з іншого боку. В державі, котра хоче своїма законами погребити хоснованя языків народностных меншын, а тым властно хоче погребити і мешныны, котра хоче збыти ся русіфікації, мають по новому вшыткы кланяти ся золотому телятю – анґліцькому языку.

Ці они думають, же кедь будуть файні бісідовати по анґліцькы, нихто уж не буде видіти, якы суть демократы односно народностных прав?

Телевізія ТСН робила на тему того закона репортаж. Пріматор Івано-Франківска Руслан Марцинків намагав ся до телевізії повісти по анґліцькы, як важным є, жебы вшыткы комуніковали на Україні по анґліцькы. Пак ся редакторка позвідала, так само по анґліцькы, ці любить веце помаранчі або сливкы.

Повів, oranges. Редакторка ся звідать, а знате, што є plums? Тихо, пак ся лем засміяв, чім признав, же помаранчі выбрав, бо о тім, же plums суть сливкы, не мав понятя. Так якось подобно і многы в Чехословакії „знали по російскы“, кедь то было обовязкове в школах.

Може нас чекать доба, коли на Україні вышткы люблять помаранчі, в пріватных квартелях роблять ся домашні дабінґы, а права меншын суть властям так неінтересны, як і їх совітьскым попередникам. Европа на україньскый способ.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА