Віталій Блыцко: Вдяка інтернету можеме быти веце учутыма і видженыма

О інтересі до родного коріня і до автентічной културы меджі карпатьскыма Русинами поговорили сьме із інтернетовым зберательом давных фотоґрафій, русиньскым актівістом і блоґером з Підкарпатя Віталійом Блыцком.

Віталій Блыцко вже десять років занимать ся пропаґаційов і популарізаційов русинства в просторі інтернету через стары фотоґрафії. Є автором і модератором проєкту Карпаторусинська Нація, котрый є на різных інтернетовых платформах, такых як Facebook, Instagram, Youtube. Довоєдна го слідує понад 62 400 людей з цілого світа.

Окрім того в сучасности Віталій Блыцко занимать ся розвитком новой ґрупы Айно-Йо. Музика по-нашому на сіті Facebook, цільом котрой є зберати відео записы автентічной і модерной музикы з Карпатьского реґіону.

Верьховиньске село днесь і давно

Віталій Блыцко: Нашой старой хыжі я не застав. Ту, де теперішня наша земля, было поле. Соймы – то єдно із найдавнішых сел на Верьховині. Його центер быв у верьхній части, де є православна церьков. А ту, де я теперь жыю, в нижній части, то вшытко было переселено почас Совітьского союза.

Скоріше люди ся заселяли на горах, не на низині. Моя бабка жыла в Лидниях на горі, то теперь теріторія Репиного, а род по дідкови были переселенці з нижнього реґіона Мароморощіны.

Фактічно цілый свій жывот я провів ту, і културу верьховиньску уляв собі до душі наповно. Без гір уже жыти не можу. Першый раз, як увидів єм рівнину, та очі были дуже великы, то про мене было дуже чудно, бо як то може быти вшытко рівным, і не є гір. І теперь, кедь по довшім часі іду десь мімо, або десь за граніцю, та ся знаю запозерати, кедь виджу поля.

Дома все ся тримало ґаздівство, доста мало было часу на хлопя. На селі робота не є лем через зиму. Літом піти на ріку вже ся раховало за слободный час і велику радость. А так іншак — косити, обертати сіно, худобу скотарити.

То теперь малохто худобу має, а втогды дуже много было роботы, бо мали сьме і вівці, і козы, а за тым вшыткым треба было дозерати. Хоць здасть ся, же я іщі дітваком втогды быв, але сіно згребати, сіно обертати, сіно возити, то вже єм міг.

Верьховина є реґіон маленькый, і кедь силно покопати, та каждый каждому родина теперь. Вшыткы ту говориме по нашому.

Моя родина была, але і теперь є доста привязана до реліґії. Вшыткы звыкы і обряды ся повністю дотримовали, дідко быв доста такый твердый, што ся тыче реліґійного выхованя, і нас учів як то має быти. Верьховина дуже силно реліґійна і духовна, докінця почас совітьскых переслідовань люди ся не дали піддати атеізму. У нас ся то затримало дотеперь, хоць много молодых пішло до заграніча.

За послідні рокы демоґрафія стала гірша — люди вже ся не хотять вертати назад домів, бо позерають, де їм легше заробити на хліб і будучность.

Так як і в другых верьховиньскых селах, у нас в Соймах не было принято говорити о своїй народности, і в прінціпі такый вопрос не быв. Люди жыли за прінціпом „мы туй самы свої, тай добре“.

Верьховина є реґіон маленькый, і кедь силно покопати, та каждый каждому родина теперь. Вшыткы ту говориме по нашому. І давніше, кедь хтось приходив або ся приженив із сусідніх областей, та ся тихо розуміло, же то Українець ці Молдаван, і так дале. А головно, тоты новы люди ся старали по нашому говорити, не по свому, не тримали гордыню.

Іщі великй розділ ся став в тім, же дітвака днесь выховлюють інштуції, бо родічі на Чехах, Словаках. Скоріше родина давала цінности, зато теперь і процес асіміцаціїї є бівшый.

Од інтересу до актівістічной діятельности

Віталій Блыцко: Мі іщі в дітинстві із дому ся заклав патріотізм. Перше – я Верьховинець, а так — карпатьскый Русин.

До матерьской школы я не ходив, в селі просто не была. А в школі так ся дуже добрі стало, же векшына учітелів говорила по нашому, і скоро як кебы до нашой русиньской школы єм ходив. Єдине – то лем языковы годины (з україньского языка, позн. ред.) ся вели не по нашому. Далше, як єм пішов штудовати до районного центра – до Міжгіря, та было мі чудно, же там вже не по нашому.

Правда, великый вклад до мойой свідомости і самоідентіфікації зробив мій прощеный дідко Марковіч Митир Юровіч. Він быв старшым дяком у селі Майдан, закінчів Ставропольску духовну ґімназію і быв чоловіком ґрамотным. Дідко брав актівну участь в общественно-културнім жывоті містной комуніты, і за неясных причін быв посланый на Донбас на выправны роботы. По розпаді Союза він ся доклав до заложіня новой православной церькви, там на старім місці грекокатолицькой, што была спалена комуністами.

Правда, великый вклад до мойой свідомости і самоідентіфікації зробив мій прощеный дідко Марковіч Митир Юровіч.

Дідко мав книжок повно по нашому, і дашто іщі по ньому мі зістало, наприклад календарь з Австро-Мадярьского періоду. Коли при комуністах вшытко тото спальовали, він їх зберав, прятав, і роздавав по церьквах. То він мене учів нашу азбуку і як правилно чітати. А іщі він файно співав і робив записы давных верьховиньскых колядок, і десь быв запис на цілу казету, котру дотеперь глядам.

Якраз він любов до нашого мі і прискіпив. Десь в пятій класі я помаленькы почав своє зберательске діло. А по школі, хоць три рокы учів єм ся на механіка, але мене все інтересовали гуманітны наукы, з появліньом інтернету я своє зберательство продовжыв і переніс до онлайн простору.

Моїм головным інтересом стали фотоґрафії і відеа. І сам люблю фотоґрафовати, кедь ся даґде выберу, наприклад на Лемковину, але автентічны чорнобілы знимкы, то є про мене высоке уменя.

Старам ся свого тримати, но в сучаснім світі то барз тяжко. Колись быв єден телевізор, но може у дакого іщі і радіо, а ныні у каждого в руках є цілый світ — то телефон. Зато і нам Русинам треба ся до того адаптовати. Вдяка інтернету мы можеме быти веце учутыма і видженыма.

В сіті є доста повно інформацій о нашій културі, але так в купі іщі нихто не зберав, зато тото і є моїм цільом.

Соціалны сіті і блоґерство

Віталій Блыцко: Жывот ся так склав, же я, як і каждый порядный Верьховинець, ходжу по заробітках, але паралелно єм блоґер і веду дуже много ґруп, котры популарізують нашу културу і нашу бісіду. А і далше ся хочу занимати тов справов.

Зачінав єм десять років назад іщі із соціалной сіті Вконтакте, і Одноклассники. Вже втогды ся почали появляти даякы ґрупы, де половина обсягу была не наша. Та я собі подумав, же зможу робити веце автентічно і по нашому. Неперед через мобілный телефон, а пак перейшов єм на новтбук, вдяка чому ся якость фотоґрафій зліпшыла.

Довшый час не мав єм жадной сістемы на укладаня і сортірованя матеріалів, наприклад з якого района або періоду. Але мусили мі і до того рукы дійти.

Я закрытый чоловік і вшытко роблю сам. Ани втогды, ани теперь мі не требало глядати якысь контакты про сполупрацу. Чую ся патріотом, і ту без політікы. Просто, роблю своє діло найліпше як знаю. А моя задача є ясна і понятна — найти матеріал, красно го оформити і представити людям. А вже ці їм ся полюбить ці ніт, то на них.

Першыма такыма платформами стали пріватный блоґ Русинська Нація і ґрупа Карпатські Русини, до котрой каждый, хто хотів, ся міг прикапчати і ділити ся з тематічным обсягом.

На кінцю 2013-го рока спробовав єм ся розшырити і на сіть Facebook, што стало доста успішным рішіньом, бо там была векша авдіторія. Так ся мі подарило наладили контакты з нашыма Русинами із Словакії, Польщі, Сербії, Румунії, Хорватії і так дале. Facebook дав мі можность находити новы жрідла і зліпшовати якость публікацій.

На кінцю 2013-го рока спробовав єм ся розшырити і на сіть Facebook, што стало доста успішным рішіньом, бо там была векша авдіторія.

В році 2014, по заказі сайтів Вконтакте, Одноклассники на Україні, я цалком направив свою роботу на Facebook і основав єм проєкт Карпаторусинська Нація. Потім пізніше заняв єм ся серьйозніше і сітьов Instagram, бо там увага сконцентрована конкретно на образкы, як я і люблю. А на YouTube присвячам найменше часу. То є мій експерімент з даваньом народной музикы на фоні старых фотографій.

Окрім того од року 2021 з музиков пробую робити і на сіті Facebook, де веду нову ґрупу Айно-Йо. Музика по-нашому. Хочу позберати на єднім місці нашу автентічну і модерну музику. Єдным з такых моїх цілів є створити простор на зділяня і шыріня творчости нашых артістів, а ідеално в будучности і можность фінанчной підпоры тых музикантів.

Актуалны тенденції розвитку в русинстві

Віталій Блыцко: За послідні рокы русиньскый рух почав актівніше розвивати ся, а то лем з моїх скушеностей говорю. Або може став веце видительным і отвореным про людей звонка, не такым законзервованым меджі науковыма шпеціалістами і діятелями културы.

Іщі раз – вдяка інтернету будує ся комунікація з людми глядаючіма або просто заінтересованыма, а головно молоды ся анґажують.

Слава Богу, не я єден блоґер. Почали ся появляти і другы інтернетовы актівісты в різных напрямах. Наприклад, як колись Вконтакте мож было собі наставити по русиньскы, так теперь нашы хлопці ся постарали, абы соціална сіть Telegram понукала тыж таку можность.

Нове поколіня Русинів іде з палцьом на пулзі, і сміло хоснують новы технолоґії. Гей, книжкы писати треба, бо іщі затля ся чітають, но треба переходити і на діґіталне, і то неминучо.

Вдяка інтернету будує ся комунікація з людми глядаючіма або просто заінтересованыма, а головно молоды ся анґажують.

З каждым роком подля роснутя кількости слідователів можу потвердити, же інтерес о русиньску тему росне. На днешній день проект Карпаторусинська Нація слідує бівше як 62 400 людей з цілого світа (28,650 Facebook, 16,650 YouTube, 11,150 Instagram і другы).

Русины наконець кладуть ставку на свою автентіку. І наш народ все любив своє, але лем теперь приходить зрозуміня і свідомость. Цілу нашу історію нас пробовали переоначіти, каждый під себе, і як наслідок маєме културны граніці розмыты. Зато нам треба ся докоповати як оно было направду. І то є нове русиньске возроджіня.

Одказ про чітателів

Віталій Блыцко: Дорогы чітачі, прошу не ганьбите ся і заганяйте мі вашы фотоґрафії повязаны з нашым Карпатьскым реґіоном. Елементарно можете одціфровати (здіґіталізовати) вашы стары родинны фотоґрафії в крої, і то вже буде добре діло.

Я то архівую, і обовязково опублікую. Наш народ є богатый і нам бізовно є чім ся похвалити, і што вказати. Є много такого, чого єм ся ани не дотулив, в своїй роботі я ся лем по верьшках перешов.

Окрім того хочу підчаркнути, же не мусить чоловій быти професором ці кандідатом наук, абы быти зарахованый до русинького руху. Старчіть натиснути на ґомбічку телефона і зділяти наш матеріал. Так маленько, але вже ся буде раховати.

Біоґрафію Віталія Блыцка можете прочітати за тым мотузком.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА