Біда, што нас укріпила

Як є звыком, на кінцю року оцінює ся, рекапітулує. Не будеме вынятковыма, і перед тым, як тот рік пошлеме до фраса, посмотриме ся на пару фактів, котры нам приніс.

Із початку рока памятам жыво два моменты. Першый. Зачаток фебруара, навщіва Ужгорода. Чудна атмосфера. В медіях вже обміняло ся слово война на деннім порядку, но домашні были пересвідчены, а я тому і на пару днів повірив, же тото собі Москва не дозволить.

Другый. Інштітут русиньского языка і културы в Пряшові. Тісно перед зачатком войны. Лекція професора Фейсы. Так брыдкый день, і тушіня, же занавес дораз впаде, і одкрыє ся цілый войновый театер. На іншітуті были і штуденты з Підкарпатя. Роздумовав єм, в якій будуть сітуації, покля то зачне. Тото тушіня было, нажаль, правилне. О два дні Росія наповно проявлиа ся як аґресор.

Покля дасть ся в тій складній сітуації оціньовати так, жебы сьме смотрили на дашто позітівне, і кедь то не є просте, пак треба посмотрити ся на то, што война зробила з русиньскым рухом.

Думам, же русиньскы орґанізації в окремых державах давно не проявили ся так єднотно як теперь. Єднотно одсудили воєньску аґресію, єднотно назвали аґресора. Єднотно высловили свою підпору про своїх русиньсых братів і сестры на Підкарпатю. Але не зістало лем при словах.

Были то і конкретны чіны, збіркы, авкції, різна матеріална і нематеріална поміч, котра ішла Русинам, але і вшыткым далшым, котры то потребовали.

Хоць сьме были в остатнім часі свідками проб о перзекуцію Русинів на Підкарпатю, наперек нашій ясній підпорі про Україну у войні, нич то не мінить на тім, же русиньскый рух є днесь міцнішый, бо вдяка войні став іщі веце єднотнішым. А нелем то, він є міцнішым, бо теперь сьме могли досправды проявити, же сьме єден народ, котрый при собі стоїть, котрый не зохабить братів у біді, але конкретныма чінами намагать ся помочі.

В біді, котру приніс рік 2022, нашли сьме знова єден другого. Нашли сьме знова своїх братів, не лем словами, але чінами.

Але не будеме лем о войні. Хоць тяжко выхабити таку тему. Меджі найважнішы події в році 2022 єднозначно давам і конференцію русиністікы, котра одбыла ся в септембрі в Будапешті. Она має два головны плусы.

По перше, парламент єдной із держав, у котрых жыєме, нам проявив свій ясный решпект і повну акцептацію, кедь нас прияв у своїх просторах, і мы там могли проводити свою наукову конференцію. По друге, то, же свої рефераты мали і молоды русиністы, вказує нам, же і кедь бы собі то нашы нежычливці желали, так скоро з нами, ани з нашов науков конець не буде. Зіставать лем жычіти нам вшыткым, жебы такых смыслуповных подій было веце.

Не треба зохбляти мімо нашу увагу ани резіґнацію пряшівского архієпіскопа і метрополіты Йоана Бабяка.

Приходом апостольского адміністратора, владыкы Петра Руснака на пряшівскый єпіскопскый престол, змінила ся політіка односно Русинів, і уж теперь, по пару місяцях мож чути позітівны зміны. Вызвов про Русинів, їх орґанізації і духовных є, жебы добрый напрям, котрый надіріґовав апостольскый адміністратор, быв і напрямом того, хто дістане призначіня на пряшівского архієпіскопа.

Не мож забыти ани на то, же тот рік нам приніс інформацію, же Русины будуть мати далшого блаженого – Петра Павла Ороса. Кедьже іщі ани здалека не маме досягнуты свої цілі, а на Україні ани свої права, каждый святый, што там горі за нас може ородовати, є лем плус.

Меджі вызначны пункты того року належать і выборы до Націоналного совіту Русинів у Сербії. Нажаль, знова прорусиньске крыло грає аж другы гуслі, будеме видіти, яка з того буде музика. Списованя жытелів в Сербії і Мадярьску спомяну, но іщі властно не знаме, як вызначна і ці позітівна або неґатівна подія то про нас была. Вернеме до того в далшім році.

Але кедь вже сьме при списованю, дякуєме за скору роботу польскых урядів, котры ани на кінцю року 2022 не знають дораховати тото, што ся електронічно списало в році 2021. А Русинам на Словакії, же ся в такім чіслі приголосили.

За позітівум треба брати і то, же русиньскы памятникы іщі, хвала Богу, на Підкарпатю стоять, і не знимають їх вєдно з дерусіфікаційов, бо при званях уліць уж то аж таке ружове не є. Значіть, не є з чого радовати ся, але могло быти і гірше.

І тот рік стратили сьме далшых цінных людей. Покля мам спомянути лем єдного, котрый буде барз браковати, пак є то єднозначно продовжытель роду Бескидовых –  Гавриїл Бескид, котрый тот рік дістав і Премію Антонія Годинкы.

Жебы не писати довго (хто бы то чітав?), треба зробити заключіня. Тото є барз просте. В біді, котру приніс рік 2022, нашли сьме знова єден другого. Нашли сьме знова своїх братів, не лем словами, але чінами. Біда нас укріпила. Дахто бы чекав нашу капітулацію, но мы і тот рік робиме лем рекапітулацію. А ідеме далше!

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА