Хто нич не робить, суд не програть

Европскый суд про людьскы права в Штрасбурзі бісідує о тім, же Мадярьско має незаконны рамкы про меншыны при парламентных выборах. Тот строго технічный вердікт не дає жадне рішіня, котре є омного складніше.

Европскый суд про людьскы права зачатком новембра вырішыв у справі скаргы двох членів народнстных меншын в Мадярьску, котры напали на меджінароднім суді выборчу сістему. Што властно бісудє ся у вердікті сенату, котрый о тім вырішовав?

Суд крітікує мадярьско в трьох головных пунктах. По перше, крітіка односить ся на факт, же покля хочете в Мадярьску выберати собі депутата або говорцю в парламенті за народностну меншыну, не можете голос уж пак дати цілодержавным партійным кандідачным спискам. Значіть, або выберате Русина, або іде голосовати за політічну партію.

По друге, чоловік мусить ся реґістровати, кедь вырішыть голосовати в рамках меншыновых парламентных выборів. Но і по третє, крітіковав ся і факт, же аж 11 із тринадцятьох державов вызнаных народностных меншын подля сучасной леґіслатівы властно не мать шансу выбрати собі повноцінного депутата, і зіставать їм лем можливость мати говорцю.

Якраз під третій крітікованый пункт підпишу ся такой вшыткыма десятьома. І думам, же є то тота найпростіша справа, котру бы будапештяньскый парламент міг вырішыти без векшых проблем новелов закона, подля котрой бы ся орґанізовали вже дашлы выборы.

Бо покля не хочеме грати лем форму, а залежыть нам на тім, жебы меншына мала свого депутата в законодавчім орґані, пак тому треба приспособити закон і смотрити на реалны чісла членів меншыны, а не вытігати собі даякы перерахованя з палця.

Што до першых двох пунктів, вердікт суду треба акцептовати, но мож го, а є веце як потребне скоментовати.

Мадярьско вырішыло дати меншынам можливость, жебы собі выберали свого депутата або говорцю в парламенті, но тот, котрый вырішыв голосовати за меншыну, уж не голосує за політічны партії. Є то проблема, но рішіня той проблемы не є просте.

Маєме державы, де нияк не думать ся на то, жебы меншына автоматічно мала і члена парламенту. То якбач не будеме брати за ідеал. Існує можливость, жебы ся про меншыновы політічны партії зменшыв кворум, котрый є потребный про досягненя на поріг парламенту. Лемже то так само не є рішіньом універзалным.

По перше зато, же мусило бы іти о абсурдно низкый кворум, кебы така тритісячова меншына хотіла мати парламентного представителя в країні з десятьома міліонами жытелів. По друге зато, бо уж кебы чоловік голосовав за меншынову партію, так само бы не міг голосовати за цілодержавну політічну партію. Пак бы то не перешкаджало?

Існує модел прямо депутованых членів парламенту за меншыны, якый быв і бывшый Чехословакії, но пак є ту вопрос, ці кедь хтось, даякый орґан, партія, выберать прямо депутованых – кооптованых, ці они досправды суть представителями меншыны, і кедь гей, пак на основі чого?

Была бы ту третя можность, жебы член меншыны выберав і з партійного цілодержавного списку, а навеце выберав і зо списку свойой народностной меншыны.

Лемже не буде то пак діскрімінація майоріты, кедь членове меншыны будуть выберати реално о єдного депутата веце як решта населіня? Не будуть пак правны рамкы незаконны про майоріту?

Четвертов можливостьов є пак то, што єм споминав, не мати депутатів за меншыны в парламенті. Втогды якбач жадны правны рамкы порушованы не суть, ани людьскы, ани права меншын, і як меншына, так векшына „можуть быти спокійны“.

Было бы інтересне Европскому суду про людьскы права подати скаргу на то, же не маєме можливость выберати собі наприклад до словацького парламенту свого представителя за меншыну. Бізовно бы сьме виділи інтересну еквілібрістіку в юдікатурі.

Трібунал в Штрасбурзі так само крітікує Будапешть за то, же покля хочете голосовати за меншыну, пак ся мусите реґістровати, чім є „порушене право тайного голосованя“. Покля з третім крітікованым пунктом єм согласный, першый пункт выкликує веце вопросів як рішінь, тот третій є так дакус абсурдістан.

Мадярьско не є єдинов державов, де ся реґіструє ку меншыновым выборам. Не знам державу, де ся не реґіструє ку меншыновым выборам.

Хто мать властно голосовати у меншыновых выборах? Тоты, котры приголосять ся ку меншыні, ці будьхто, хто прийде перед урну і повість, же хоче голосовати? Як іншак хочеме забезпечіти, жебы меншыновы выборы не были саботованы людми, котры не суть членами меншыны?

Навеце, бісідовати о порушіню права на тайне голослованя є дакус смішне, бо і кедь не ідете на меншыновы выборы, односны орґаны при выборах предці мають вашы даны, список тых, котры можуть голосовати, і листок на голосованя дістанете на основі того, же ся леґітімуєте. Так само не може прийти хоцьхто і голосовати. Там право на тайне голосованя порушене не є?

Розумію, же суд лем дав одповідь на скаргу, котра была подана. Но рішіня меншыновых выборів не є таке просте, як сухе технічне конштатованя суду у своїм вердікті. Суд рішіня глядати не мусить.

Наперек вшыткым недостаткам, на котры не суть просты одповіді, Мадярьско не треба брати за чорну вівцю што до меншыновых прав. Наопак, на розділ од іншой мадярьской політікы, в тім бы собі і далшы країны могли взяти приклад.

А трібунал бы не мав лем чісто технічно вырішовати, але думати і на то, жебы наконець не было державам ліпше нич не робити, як пак програти суд. Притім досправдовых порушователів людьскых і меншыновых прав ся як Брусел, так Штрасбурґ в дакотрых припадах ани не дотулить.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА