Слызы з Копенгаґена

В Києво-Печерьскій лаврі Служба безпекы Україны глядать зрадників і неприятельскы пропаґандістічны матеріалы. Но покарати уж бы ся подля дакотрых мали нелем зрадникы, але ціла церьков. В котрім сьме році?

Світовы медії заінтересовала інформація о тім, же в Києво-Печерьскій лаврі, єднім із найвызначнішых, кедь не найвызначнішім нелем реліґійнім, але і історічнім а културнім центрі Україны, проходила разія, в рамках котрой Служба безпекы Україны, але і членове далшых україньскых безпечностных сил глядали проросійскы пропаґандістічны матеріалы, зрадників, прихильників „руського міра“, чуджіх державных гражданів, котры мають діяти на благо аґресора – Російской федерації.

По деннім entrée пришла вечур інформація од депутаткы Верьховной рады Україны, Іріны Фріз, же вєдно з колеґами з партії Европска солідарность зареґістровали пропозіцію закона, на основі котрого має заборонити ся діятельность „Російской православной церькви на теріторії Україны“.

Чісто технічно. Не знам, чому має заборонити даный закон, бо Російска православна церьков не діє на Україні. Але розумієме, же бісіда є о Україньскій православній церькви, котру україньскы медії, а нелем они, звыкнуть писати як „Україньска православна церьков Московсого патріархату“ або як „Російска православна церьков в Україні“.

Нич не помагать, же голова той церькви, котра уж меджі тым стигла і выголосити, же є окремов і не є звязана з Московскым патріархатом, не выпоминать патріарху, теперь ся докніця вертать ку варіню властного міра, ясно одсудив російску войну проти Україны. Не помагать, же церьков, яку веде метрополіта Онуфрій, од першых днів помагать україньскій армії і тым, котры страждають.

На другім боці, все ся появлять і інформації о тім, же дакотрый єпіскоп, священик ці іншый представитель той церькви мав колаборовати з російскым окупантом. Но вопрос стоїть так: В котрій громаді людей, обществі, общіні не появлять ся і такы, котры ся часом вкажуть зрадниками? Значіть то, же ціла дана громада людей суть зрадникы?

Чом ня з подій, котры в попередніх днях одбыли ся в повязаню з Україньсков православнов церьквов, морозить, то є історічна скушеность з подобных дій, котры бы сьме ани у войновых обставинах не мали дозволити повторяти.

Кедь одсуджуєме колектівну вину, як єдну із найгіршых теорій, котра в минулім столітю стала практіков, пак абсолутно з чімсь такым не можеме быти согласны.

Кедь в рамках европского ці ліпше повіджено западного контексту хрістіанства стоїме за тым, же наперек сексуалным, педофілным шкандалам многых представителів Римокатолицькой церькви не є ціла церьков педофілна, а не є педофілом каждый священик, пак тото саме мусить платити і о Україньскій православній церькви.

Покля в ній суть зрадникы, мають дістати покараня світьскыма орґанами, покля суть то клерікы, пак і церьковныма.

Но цілу церьков, включно віруючіх той церькви, означіти за зрадників, є само о собі годне одсуджіня. А то пишу при вшыткій намазі зрозуміти, же Україна є в складній сітуації, же є у войні. Но на другім боці, тота сама Україна хоче іти до Европы.

Чом ня з подій, котры в попередніх днях одбыли ся в повязаню з Україньсков православнов церьквов, морозить, то є історічна скушеность з подобных дій, котры бы сьме ани у войновых обставинах не мали дозволити повторяти.

Є то барз тонкый лед, кедь дозволиме, жебы держава вырішовала о тім, ці обще, а кедь уж, та котра церьков може або не може діяти, котра буде заборонена.

Історічну скушеность з тым мають вшыткы посткомуністічны державы. 20-те столітя під комуністічнов чіжмов є повне православных, католицькых мучеників, але і мучеників іншых конфесій за віру. Власти вырішовали, котра церьков може або не може діяти, што священици, єпіскопи, віруючі можуть або не можуть робити, а множество людей про свою віру кінчіло в лаґрах, арештах, атентатами ці смертныма карами.

Разії проходили і втогды, і все ся знало найти то, што власти потребовали найти. Є то історічный імператів, при котрім треба быти барз осторожным.

Наперек складній сітуації, в котрій Україна знайшла ся, як тот, котрый вызнавать людьскы права, реліґійны права, европскы цінности, демокрацію, не можу быти согласный з тым, жебы Україна, котра є, нажаль, у войні, могла собі безкарно присвоїти практікы, котры належать до недемократічного світа, і з таков практіков бісідовати о пути до Европы.

Демократічным буде, кедь люди самы вырішать, же не будуть ходити до храмів Україньской православной церькви, і она пак запре порожні церькви і вез примушіня од властей. Лемже о тім, же бы таке штось грозило тій церькви, доста похыбую.

Буде інтересным слідовати, як скінчіть ся споминана пропозіція закона, котра має заборонити діяня „Російской православной церькви на теріторії Україны“. Лемже, покля то перейде, важнов буде реакція Европской унії.

Україна є офіціално кандідатом на вступ до Унії, і так бы мала сповнити Копенгаґеньскы крітерії, якы властно дефінують, ці країна є способнов вступити до евроклубу. Тоты крітерії бісідують і о людьскых правах, реліґійных правах, правах меншын. Мы знаме, же што до меншын, при Русинах Україна крітерії не сповнює.

Покля зачне засяговати і до реліґійной слободы, а Унія при тім знова зістане тихо, пак цілы свої крітерії може Брусел шмарити до коша. А европскым цінностям зістануть лем слызы з Копенгаґена.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА