Польованя на турула

Покля хлопи і молоды хлопці з Підкарпатя вєдно із вояками з далшых частей Україны успішно ослободжують на фронті выходну часть країны од російского окупанта, Мукачовска містьска рада одкрыла фронт і на западі країны. Ослободити хоче од історії і културы.

Мукачовска містьска рада минувшый тыждень немило несподівала своїм рішіньом, жебы зняти з бастіону мукачовского замку Паланок турула, і дати на тото місце малый державный знак Україны – тризуб.

Без діскусій з фаховов общінов ці з жытелями міста. Хоць проти того рішіня офіціално одозвало ся такой Общество мадярьской културы Закарпатя, Демократічне общество Мадярів Україны, але і Будапешть, кедь на то зареаґовав шеф мадярьской діпломації Петер Сійярто, нич то не помогло.

Власти Мукачова не мали інтерес о діскусію, і так рішіня рады такой почали реалізовати, кедь дословно з вечора до рана зняли бідне потя з бастіону. Якбач подумали, же терапія шоком проблему тых, котры з тым не суть згодны, вылічіть.

Што вело одповідных за тот односно історії і културы варварскый чін ку такому рішіню, навеце якраз теперь, кедь країна має цалком іншакы проблемы?

Жебы было ясно. Тото не перша демонтаж турула з бастіону. Міфічного птаха, котрый мав привести старых Мадярів на тоту теріторію, вказати їм путь, але і сімбол куруців, вже раз успішно зняли чехословацькы власти. Конець турулови пак зробили совітьскы власти, котры го цалком знічили.

Но од того, што зробили чехословацькы власти, перешло майже сто років. Одвтогды, думам, світ став дакус цівілізованішым, і цалком іншак приступаме ку културі і історії. Де в історії затримали ся україньскы „патріоты“, котры днесь ідуть монтовати тризуб на Паланок, же реалізують варварство, котре уж в минувшім столітю было ганебне?

Історія турула, котрый аж до минувшого тыждня смотрив з верьшку на Мукачово, є як з букваря траґікомедії. Турул быв даром родака Імре Пака. Тот 850-кілоґрамовый монумент появив ся на бастіоні у 2008-ім році. І хто втогды схвалив монтаж сімболу, котрый не є лем сімболом мадярьскым, але сімболом нашой сполочной історії в рамках Угорьска? Мукачовска містьска рада.

Но вернийме ся ку вопросу. Што днесь веде Мукачовску містьску раду до такого рішіня, і до його скорой реалізації? То має быти одповідь на мадярьску загранічну політіку?

В часі, коли ціла країна воює з досправдовым імперіалістічным окупантом, Мукачовска містьска рада не знать, што од роскоші.

На політіку Мадярьска можеме мати вшелиякы погляды, і не вшытко ся нам мусить любити. Є фактом, же Орбан і його влада намагать ся грати на два бокы. Не хоче додавати зброю Україні, намагать ся мати якусь „добру позіцію“ і в Москві, не хоче на першый план прияти вшыткы санкції односно Росії і жадать выняткы, не хоче підпорити нич, што бы  „могло іщі веце ескаловати войну, ці залучіти до войны далшы европскы країны“, і  могли бы сьме продовжовати.

На другім боці суть і іншы факты. Мадярьско наконець вшыткы Унійов схвалены санкції підпорило, хоць по выїднаванях. Будапешть не помагать збройов, але до гуманітарной помочі вже інвестовала десяткы міліонів евр з властного бюджету. Подля даных Аґентуры про біженців Орґанізації зъєдиненых народів, іщі з авґуста, Мадярьско прияло веце як 1,1 міліона україньскых гражданів, з котрых стовкы тісяч в Мадярьску і зістали, о котрых Мадярьско старать ся, і денно принимать далшы тісячкы новых біженців.

Значіть, то є подяка за помічну руку, котру в Будапшеті дали сусідови, котрый терпить войнов? І то є почливость ку історії, културі краю, а в непосліднім шорі ку Мадярам, котры суть на Підкарпатю так само корінным народом?

Кому пасує робити такы провокації на теріторії Підкарпатя, котре гордить ся тым, же там стовкы років все жыли і жыють бік по боці без проблем різны народности?

Побавили ня конштатованя в дакотрых україньскых статях, же знятя турула было потрібне і зато, бо то сімбол мадярьского імперіалізму. Серьйозно? То пишуть тоты, котры ідуть дати україньскый ерб на бастіон історічного замку в краю, котрый знайшов ся в складі Україны вдяка ничому іншому, лем так богапустой анексії, яку днесь видиме на выході Україны?

Мукачовска містьска рада в часі, коли ся на выході ослободжує, на западі одкрыла далшый фронт і ослободжує місто од културы і історії краю. А так само од безпроблемовых односин меджі народностями. Може то так не думали, може лем не мають што робити і захотіли собі просто в паньскім ревірі зробити польованя на турула. Але вышло так, же досправды одкрыли далшый фронт, котрый никому не было треба.

В култовім чеськім філмі Pelíšky, котрого дія одогравать ся перед окупаційов Чехословакії у 1968-ім році, зазвучіть од єдного з головных героїв: Мене бы лем інтересовало, де зробили товарищі з НДР хыбу? На што му другый одповідать: Почас войны стріляли до люфту.

Кавза коло турула є стріляня до люфту, кедь не до властной ногы. В часі, коли ціла країна воює з досправдовым імперіалістічным окупантом, Мукачовска містьска рада не знать, што од роскоші. Кедь міфічный турул колись вказовав путь Мадярам, днесь якбы вказов досправдове лице подакотрых україньскых „патріотів“.

Но наперек вшыткому вірю, же тото потя, котре потребовали зняти, розпростре, кедь на то прийде час, свої крыла і  верне. А з ним честованя културы і історії краю. А людей, котры в нім жыли і жыють, про котрых є отцюзнинов.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА