Зошмарити ґаліры

Вопрос о тім, хто є властно досправдова Православна церьков на Україні, іщі веце акцентує война. Бо почас войны каждый глядать неприятеля, часто параноідно і там, де жадного не є. Про нас є інтересніше, яка має быти церьков на Підкарпатю.

Днесь знаме, же споїня бывшых неканонічных церьквей, котры діяли на Україні, і їх соєдиненя до Православной церькви Україны під покровительством константінопольского патріархы, котрый їй уділив томос, проблему православных на Україні не вырішыло. Што ся змінило, то лем фронтова лінія, на котрій ся тота довгы рокы тырваюча боротьба веде. Навеце, отриманьом томосу зачали часто аж варварскы здобываня храмів належачіх Україньскій православній церькви на чолі з метрополітом Онуфрийом.

Не є треба ани акцентовати, же много раз при такых подіях мали головне слово не віруючі, але націоналісты, котры ішли проти „руськой“ церькви.

Сітуацію, в котрій ся Україньска православна церьков знайшла по зачатку войны у фебруарі 2022-го року, бы нихто не завидів. Не залежало на тім, же голова церькви, єпіскопи, священици высловльовали ся остро проти войны а докінця перестали выпоминати чоловіка, котрый з позіції „патріархы“ бунтує ку войні і підтримує єй. Не залежало на тім, же од початку войны церьков помагала тым, котры потерпіли од войны, же помагала україньскым озброєным силам, а же довго і перед тым акцентовала, же є незалежна од московской церькви. Все мала на собі скверну „рукы Москвы“.

І так быв у місяці май скликаный собор, котрый вырішыв о дефінітівнім одстрижіню ся од Московского патріархату. Москва то без векшых коментарів „взяла до відома“. Є вопросом, якый канонічный статус властно днесь має Україньска православна церьков, і яка є їй будучность. Лемже овельо інтереснішым є, яка бы мала быти церьков на Підкарпатю.

Теріторія Підкарпатя, днешньой Закарпатьской области Україны, юрідічно підпорядкована московскій ці києвскій церькви – то єден із резултатів „ослободжіня“ Підкарпатя.

Підкарпатя історічно ниґда не належало ани під Київ, а уж нияк нє під Москву. Припомяньме собі лем два історічны факты.

19-го авґуста 1921-го року в мараморошскім селі Іза одбыв ся під веджіньом сербского єпіскопа Досітея першый Православный конґрес на Підкарпатьскій Руси. Конґрес выбрав Централный православный комітет і схвалив офіціалну назву церькви – Карпаторуська восточна православна церьков – під юрідікційов Сербской православной церькви.

О десять років пізніше, в септембрі 1931-го року, было выголошене обновліня Православной мукачівской єпархії. До ньой приєднали ся і православны села выходной Словакії – Пряшівщіны. Кедьже ся розшырила юрідікція, было выголошене зряджіня Карпаторуськой православной мукачівско-пряшівской єпархії. По договорі з владов Чехословацькой републікы дня 19-го септембра 1931-го року Сінод Сербской православной церькви призначів першым єпархом мукачівско-пряшівскым єпіскопа Дамаскіна.

Православны Русины, а то нелем в меджівойновім періоді, але і перед Ужгородьсков унійов, не мали нич довєдна з Києвом ці Москвов. Одкликовали ся на місію Кіріла і Методія, одкликовали ся на константінопольску (візантійску) літурґічну традіцію.

Теріторія Підкарпатя, днешньой Закарпатьской области Україны, юрідічно підпорядкована московскій ці києвскій церькви – то єден із резултатів „ослободжіня“ Підкарпатя, котре, нажаль, значіло лем далшу анексію. Кедь ся днесь Україньска православна церьков хоче будьякым способом діштанцовати од московской церькви, над чім бы мали думати православны єпархії на Підкарпатю?

Нихто іншый як православны єпархії на Підкарпатю не має ліпшу можность вказати ясный „діштанц“.

Є на то просте рішіня. Старчіть, жебы тоты єпархії знова были русиньскы, выходячі з константінопольской традіції служіня, жебы перестали по московскы отворяти і заперати царьскы врата на стораз, жебы служыли так, як на тій теріторії все ся служыло, покля не дішло ку зміні „на образ Москвы“.

Старчіть, жебы єпархії на Підкарпатю вернули ся ку нашій, русиньскій архітектурі храмів, а не тігали до нашых Карпат російскы палаты. Старчіть, жебы священици зошмарили великы ґаліры на різах, і служыли в такых різах, якы належать нашій, русиньскій традіції.

Іщі ниґда якбач не могла мати Православна церьков на Підкарпатю векшого хосна з того, жебы была досправдова наша, русиньска, як теперь. Лем зошмарити ґаліры.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА