Примір перфідной маніпуляциі

Прекрасну, притаманну і необхідну в лемківскым языку букву „ы“ хоснувал часом в «Ватрі» бл. п. Штефан Гладик, хоснувал і професор Андрий Ксенич, але проводовы Об’єднання, редакторам «Ватри»“ з ньом не по дорозі. І мож бы тоту, неоправдану впертіст даяк зрозуміти, як, дайме на то, прояв аверсиі – тым паче в теперішній політичній ситуациі – до той буквы (ґрафічного знаку), бо выступує она… в росийскым языку. Але то примітивне думаня.

Мож бы зрозуміти, кєд бы… Но акуратні… Скорше процитуйме деякы выімкы з єдной выставовой пляншы, п.н. Єдніст дає силу: „Вікторія Гойсак – од 2002 р. член редакції і коректор часопису «Ватра» (…) Мовознавец, політолог, науковий працівник Кафедри україністики Ягеллоньского університету. Займуєся досліджиньом мови і народной культури Карпатского регіону.“ Такє CV зобовязує. Тымчасом застановме ся – яка была роля коректора хоцбы в даным тексті (остатня «Ватра „За нами вже 32 «Лемківский кермеш» в Вільхівци. (…) Юж дніло, а участники фурт не хотіліся розходити.“ Ци роля коректора часопису «Ватра» полігат на тым, жебы вказати пестріст лемківской бесіды, поміщати тексты так як летит, без взгляду на то, ци даный автор має дакє понятя о писаным языку? Ачий так. І ту звернийме увагу, же тексты писаны одредакцийні сут до принятя, за вынятком нехтування буквом „ы“ і часткы „ся“ в часословах, писаной разом, што бурит лемківскій акцент, наголос. Букву „ы“ хоснувал творячый в Украіні  Петро Пыртей – о його, выданым недавно словнику пише в тій «Бесіді» Анна Кырпан; при чым, сама піл-Украінка, але розуміюча потребу оддати в писмі, най бы лем, бесіду в виді, котрый ненесе зо собом сміх через слезы. І то бы было на тілко короткого слова о лемківскости часопису «Ватра», а дале:

Ци заправды вільный?

І зас, як в першым звіданю, одповід на тото є дост проста. Ніт! Бо хоцбы в розумліню вільности через самых поклонників такого думаня гейбы вшытко было в порядку, але звернийме увагу, же часпоис (як і ОЛ) был покликаный через бывшых функцийонерів УСКТ, якє было залежне од служб тогочасной безпекы. І най бы і ту вшытко было в порядку, бо товды неможливым было інакше діяти, але призрийме ся в якій спосіб – так ОЛ, як і його часопис – были покликуваны і пропаґуваны серед Лемків.

Был єм свого часу в Ґладышові, якій дост добрі знам, адже там єм ся оженил. Збесідувал єм ся з п. Штефаном Семаницкым (подаю імено і назвиско для вірогідности), звідуючы м.ін. – Ци чуєте ся Украінцьом. – Та, дежбы, та ніт – одповіл. – Товды чом належыте до організациі, яка подля статуту є організацийом украіньском? – Тааак? – зачудувал ся. І розповідал дале як был ту п. Петро Шафран, як гарді, по лемківскы бесідувал о новій лемківскій організациі, словечком не споминаючы о даякым статуті.

Повім: мож належати денебуд, то вільна воля чловека, але повинно ся то діяти на основі чесности зо стороны натхненых ідеолоґів проводу даной організациі. Ту того не было і неє.

Не то, же ся стыдам, але чую ся гордый з того

же мене першого «Наше Слово» (чытай: Богдан Гук) взяло на тапету, заміряючы публикувати материялы о тайных спілпрацівниках СБ, на якій то основі бл. п. Штефан Гладик розпочал кампанію о першым вільным лемківскым часописі по 1947 році…

Гей, чую ся днес гордым з того, же мене – товды іщы барз молодого – спосеред лемківскых діячи, спосеред цілого загону священства гнобило СБ, выкорыстутуючы моі выізды за границю (в роках 1975 – 1982 штырираз выізджал єм до Швециі). При нагоді одбераня пашпорту (а ходило ся по него по пару раз, бо все іщы не был готовый) мусіли быти проведены розмовы. Так было і при здаваню пашпорту. За котрисым разом аж і підписал єм свисток о „спілпрацы“, зо свідомістю, же і так ничого конкретного ім не выдам, при звіданях тыпу: – A co tam słychać u Stefanowskiego, u Gocza?, – A jak się układa współpraca z księdzem dziekanem (ходило о о. Александра Дубеца, пізнійшого Владыку Адама). Найбарже „любил“ єм звіданя з істориі, тыпу: – A co pan sądzi o działalności metropolity Szeptyckiego? – при котрых робил єм іх в буца (в істоті буцами уж были). Гей, „спілпрацувал“ єм зо свідомістю, же то не лем они мене переслухуют, але і я іх!

Свідоцтвом того, же заправды не пустил єм фарбы є завершыня мойой „спілпрацы“. Не мам, не знам вгляду до „течок“ СБ, бо мал єм тото в носі, зато послужу ся майльом, якій з другой рукы (prześlij dalej) єм отримал по тамтій „афері“ (з очывидных взглядів помину персоналія): Dnia Wtorek, 21 Czerwca 2016, 10.15 (…) napisał(a) // Szanowna Pani// zapewne już słyszała Pani o artykule Huka na temat TW Olek. Wywołał u mnie pewien niesmak. (…) Kluczowa jest ostatnia strona teczki, gdzie oficer prowadzący stwierdza, że Trochanowski nie rokuje na dalszą współpracę i na tym chyba zakończono sprawę.

Свого часу гучало в польскых ґазетах – бруковцях о спілпрацы з СБ нашых єрархів, священників, але на тото Гук (Наше Слово?) не звернул увагы. Бо они му не вадили, а дале – не вадили і Ватрі.

І гордый єм з того, же я ім ваджу, в першым шорі! Гордый єм з того, же по нелегкым жытю штоси іщы значу. Гордый єм, же кінцьом червця 1989 рока пустил єм до нашого світа першый вільный по 1947 році лемківскій часопис, якому мено «Бесіда»!

---