Достойны наслідници

Кедь перед 160-ма роками Духновіч, Павловіч, Добряньскый з підтримков пряшівского єпіскопа Йосифа Ґаґанця основали Общество святого Йоана Крестителя, якбач ани снити не могли о тім, яку роль буде мати тото общество о 140 років пізніше.

Быв рік 1862, кедь нашы будителі за підтримкы єпіскопа Ґаґанця вырішыли основати общество, котре буде выховльовати молоду русиньску ґенерацію, нову інтеліґенцію, в котрій виділи шансу на воскресіня русиньского народа. В тім короткім першім періоді існованя той орґанізації подарили ся досправды великы діла.

Общество зрядило Фундацію Александра Духновіча, жебы могли штудовати і тоты штуденты, котры походять з бідных русиньскых условій і не мали бы грошы на то, жебы їх родічі послали штудовати.

Славный русиньскый інтернат Алумнеюм, руська бурса – як єй назвав у своїх споминах і єден з найзнамішых выхованців Юлій Ставровскый-Попрадов, быв проєкт, котрый інтернатну выхову молодых штудентів запровадив нелем в рамках русиньского середовиска, але быв то реално обще першый інтернат на теріторії днешньой выходной Словакії.

Жаль, общество не мало легку долю, реално фунґовало і могло діяти лем пару років. Пак была знова обновлена діялность почас того, кедь у Пряшові быв на посаді єпіскопа владыка Ґойдіч, но по комуністічнім пучі в Чехословакії было общество заборонене.

Ґрекокатолицькы священици як отець Франтішек Крайняк, котры пак обновили і общество, духовній выхові Русинів по русиньскы, воскресіню народа вірили уж у 1980-ых роках, коли не было офіціално Русинів, коли не было офіціално русиньского языка.

Нащастя, оно не вмерло. Єднако як не вмер ани русиньскый народ, котрый быв забороненый тым самым режімом. Як Русины, так і общество лем як кебы чекало на то, коли прийде час, і буде обновлене. Тот час пришов, знова вдяка ґрекокатолицькым священикам, котры зістали і русиньскыма родолюбами а патріотами, у 2003-ім році.

Самособов, з дакус іншыма цілями в порівнаню з роком 1862, але кедь ся на то чоловік посмотрить ліпше, ани не так цалком. Думка воскресіня народа через выхову новых ґенерацій зістала, лем то, яков путьов тото робити, ся приспособило добі, але головно потребам.

Кедь бісідуєме днесь о Обществі святого Йоана Крестителя, пак бісідуєме о тых статечных, вірных народу священиках на Словакії, котры знова усвідомили собі, же выхованя молодой ґенерації мусить быти реалізоване і церьквов, а што є головне, тота выхова мусить проходити в материньскім русиньскім языку.

Є правдов, же общество было обновлене аж у 2003-ім році, а могли бы сьме повісти, же кедь ся дакус спамятали Русины і зачали ся голосити ку свому, так пришло і общество. Но оно то так не є.

Ґрекокатолицькы священици як отець Франтішек Крайняк, котры пак обновили і общество, духовній выхові Русинів по русиньскы, воскресіню народа вірили уж у 1980-ых роках, коли не было офіціално Русинів, коли не было офіціално русиньского языка, і они вже сідали за стіл і зачінали робити на першых перекладах Біблії.

За рокы свойой діялности в тім найновішім періоді общества, має тота орґанізація за собов много хосенной, потрібной роботы.

То вдяка обществу маєме літурґічны переклады, днесь уж і молитвенник, будеме мати цілый Новый завіт, то вдяка обществу росне нова ґенерація людей, котра окрім церьковнославяньского языка, котрый честуємє і хочеме собі сохранити як наш цінный скарб і дідовизну, буде брати як штось природне, же Євангеліє, Апостол, молитвы, літурґію мож чути і молити ся і у своїм материньскім языку.

А кедь тот язык стане природным і про церьков, не буде причіны, чом бы він не мав быти природным в каждій сфері жывота.

Так як перше общество із 19-го столітя не мало легку долю по смерти єпіскопа Ґаґанця і зміцніню мадярізачного тиску, ани сучасне общество не мало легку долю, а просаджованя русиньскых перекладів было даколи досправды аж геройством.

Но оно то стояло за то. Я пересвідченый, же без священиків з общества бы словакізація церькви мала омного легшу путь, а докінця думам, же без русиньскых священиків, котры на парохіях підтримують русинство, бы ани робота нашых цівілных орґанізацій не мала такы успіхы, якы за веце як 30 років при роснутю чісла Русинів можеме видіти.

Зато сміло мож повісти, же днешнє общество, днешні священици з общества, суть достойныма наслідниками основателів як Духновіч і Павловіч. І вірю, же історія їм дає якраз коло тых будителів честне місце у своїх капітолах.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА