Чітаня з Письма святого апостола Павла Євреям – зачало 314. (глава 6., 13-20).
Братя, кідь дав Бог Авраамови обіцянку, не міг присягнути на нич векше, зато присяг сам на себе. Повів: «Справды, щіро тебе поблагословлю і дуже тебе розмножу.» А так Авраам терпезливо чекав і набыв обіцяне. Люде присягають на дакого векшого од себе і присягов закінчують кажду свою спрічку, на стверджіня. Зато і Бог, штобы наслідникам обіцянкы ліпше доказав незмінность свого наказаня, ствердив обіцяне присягов. А так в тых двох певных ділах, в котрых Бог не може повідати неправду, маме силну потіху мы, котры понагляме досягнути надію, што є перед нами. Тримаме єй в своїй душі як певну і силну котву, котра входить до найглубшых місць небесной святыні, за завісу, де за нас, перед нами вошов Ісус і навікы став ся архієрейом, на способ Мелхіседека.