Бу, бу, бу, котрого ся нихто не боїть

То, же Рада Европы реаґує на зміны в Польщі, котры згіршать позіцію німецькой меншыны, є правилне. Єдночасно то, же Рада Европы ся знепокоїла, є якбач так вшытко, што в тій справі буде зроблено.

Польща абсолутно нелоґічно прияла рішіня, котре буде в практіці значіти, же школярі, якы належать ку німецькій меншыні, будуть мати од слідуючого школьского року уж не три, а лем єдну годину свого материньского языка. Кедь хтось бісідує, же іде о „сіметрію“, бо буде так, як має польска меншына в Німецьку, мав бы знати, же таков „сіметрійов“ іщі нихто зліпшіня не досягнув. Згіршіня односин – то гей.

Рада Европы на то реаґує. Тадь Польща окрім іншого так само є сіґнатарьом Европской харты реґіоналных або меншыновых языків і приниманя леґіслатівы, котра не укріплять, а наопак ослаблює позіцію што і лем єдного меншынового языка, є абсолутно проти духа той харты. Од сіґнатарів ся очекує, же будуть реґіоналны або меншыновы языкы підтримовати, не рихтовати їх ряджену демолацію.

Значіть, вшытко має лоґіку. Лемже? Лемже в кілько припадах і як досягла Рада Европы зміну в такых сітуаціях? На кілько успішных рішінь по „знепокоїню“ Рады Европы собі споминате?

Посмотьме ся на україньскый приклад. Там были в остатніх роках прияты аж два законы, котры огрожують меншыновы языкы. Быв то языковый закон і закон о освіті. Каждому є ясне, же были напрямены головно на єдну меншыну, російску, але ефект є такый, же до гіршой сітуації дістали вшыткы меншыновы языкы.

Україна єднако як і Польща є сіґнатарьом языковой харты. А в припаді Україны, єднако як в припаді Польщі, озвали ся втогды із Штрасбурґу експерты, котры то крітіковали і были єднако „знепокоєны“. Украіна доднесь не змінила на даных законах ани єдну точку, уж абсолутно жадну букву. Хто то рішыть? Окрім Мадярьска і Румунії, котры то вже не раз крітіковали, докінця про тото выгрожують Україні, же єй будуть блоковати в інтеґрації, зістало лем при знепокоїню експертів з Рады Европы.

Польща бы ся і в тім припаді мала іншпіровати Западом, або і своїм южным сусідом – Словакійов, не тым, што видить у свого выходного сусіда.

Проблемов цілой харты і Рады Европы є, же она моніторує дотримованя, аналізує, пак дашто рекомендує – што значіть в перекладі, же жадать то сповнити, але о реалных санкціях бісідовати мож лем тяжко. І так є на волі або неволі даных держав, їх властей, што собі односно меншын „дозволять“. Лемже без реалного санкційонованя не можеме чекати, же ся перестануть прінціпы харты порушовати.

Зато веце як голос із Шрасбурґу є потрібный в тій справі голос домашній. Тиск, котрый бы ся мав зробити на зміну абсудрности, котра была схвалена, мусить выйти так од меншын, котры жыють в Польщі, як і од членів майоріты, котры іщі не стратили розум, сумліня і чувство про демократічны цінности і прінціпы.

Новы правила досправды ідуть проти языковой харты, суть діскрімінаційов, і Польща бы ся і в тім припаді мала іншпіровати Западом, або і своїм южным сусідом – Словакійов, не тым, што видить у свого выходного сусіда. Значіть, языковы права бы мала розшырьовати, не їх обмеджовати, а уж нияк нє про єдну ґрупу жытелів.

Але єдночасно собі треба усвідомити, же Штрасбурзького Бу, бу, бу! ся властно нихто не боїть. І так буде омного потрібніше знати собі то порішыти „дома“. Хоць єм скептічный што до того, же прийде ку оправліню і позітівній зміні, тримам в тім польскій сполочности – твореній майорітов і мінорітами, пальці!

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фотоґрафія із філму Obecná škola (Сільска школа). Жрідло: 2017.kinematograf.sk.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА