Є, бесідували сме уж не раз о Музею Лемківской Культуры в місті Монастыриска тернопільской области. Але як раз такой передачы, як тота, іщы не было.
Она не прозвучала в кінци 2021 рока, коли святкувано 25 років музею. Але… ліпше пізно, як николи! Бо… вартат! Вартат дознати ся, што гварят Лемкы і не-Лемкы о Музею – або, як тепер ся зове – «Музейным комплексі «Лемківскє село», што гварят они о «найзахіднійшым конари украіньского дерева». Цікаве, же не-Лемкы выглядали ту гейбы смільшы, одважнійшы од Лемків в підтримуваню лемківского – принаймі цілком смільшы од діячів Товариства «Лемківщина». В такій ситуациі аж і Штефан Криницкій, якій ниґда а ниґда принципово не выступувал по лемківскы, захтіл повісти пару слів материньском бесідом.
«Іти допереду, жебы Лемкы не лишыли ся лем музейом! Жебы лемківска бесіда і культура жыла, розвивала ся, жебы внукам і правнукам не передала ся лем в формі музейных експонатів за шклом!» – тота тема зас і зас звучала на уродинах Музею. А вкінци директорка музею, пані Віра Дудар заспівала вшыткым «Многая Літа!». І уж хоц бы задля того вартат дослухати до кінця…