В днешнім выданю представиме вам інтервю з русиньсков зачінаючов поетков з Підкарпатя Аннов Цірик, котра в 2021-ім році дістала ціну памяти Івана Петровція в рамках Руськой премії.
Побісідуєме о ролі русинтсва в єй жывоті. А так само будеме звідати ся о творчіх планах до будучности.
Окрем того будеме мати можность чути декламацію выбраных стихів поеткы.
Ключовы темы інтервю:
- Жывотна путь Анны Цірик
- Село Грушово очіма його жытелів
- Любов до отцюзнины як творча іншпірація поеткы
Анна Цірик народила ся 21-го януара 1977-го року у многодітній родині у селі Грушово, што на Тячівщіні, Підкарпатя. Отець по заробітках быв, а мама робила у Солотвиньскім алерґолоґічнім шпыталю. По скорій смерти мужа была примушена реґуларно ходити до світа, жебы копійку заробити. За дітми і ґаздівством дозерала бабка і дідко. Реліґія і традіції – то были їх ключовы прінціпы выхованя.
Повну середню освіту здобыла в роднім селі. В школі ся проявляла як актівна, успішна штудентка.
«Як дітина мала-м дуже много можности чітати: пасеш козы ці гуси і книжку чітаєш. У нашій бібіліотеці не было такых книжок, котры єм не чітала,» з усміхом на твари споминать Анна.
Штудовати на універзіті через матеріалный недостаток не могла. Іщі од девятой класы почала ходити по заробітках. Здобыла професію кухаря-цукраря, і так 27 років по варошах Росії робила, а послідніх пару років і в Чеській републіці.
Жыючі в чуджіх краях страшно ся Анні снило за роднов отцюзнинов, што од 2018-го року проявляла у рімованых рядочках. Пише по україньскы, по російскы і по русиньскы.
«Оказує ся наш язык даже спод пера може выходити, і то од нас залежыть,» коментує авторка.
На днешній день в арзеналі зачінаючой поеткы є представлено приблизно 500 стихів (із слов А. Цірик). В році 2021 дістала ціну памяти Івана Петровція в рамках Руськой премії.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 19-го януара 2021 р. о 18.10 год., або повторіня в суботу 22-го януара 2021 р. о 11.00 год. за русиньскым часом.